Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий зі Львівщини Олег Михайлишин. Чоловік долучився до війська під час повномасштабного вторгнення. Вже під час служби одружився та став батьком. Втім побути з родиною майже не встиг — Олег загинув на фронті на Донеччині, коли сину Денису було лише 4 місяці.
Олег Михайлишин народився 26 липня 1996 року у селі Труханів Сколівського району Львівської області. Ріс веселим, охочим до знань, любив математику.
“Олег на два роки мене молодший, ми росли разом. Я більш спокійна. А він такий, був душею компанії, завжди веселий, завжди за будь-який двіж, з ним ніколи не було нудно. Любив друзями збиратися”, — з усмішкою згадує сестра Христина.
Вона каже, що брат любив головоломки, шукати рішення непростих задач:
“Обожнював складати пазли, складав все то що найскладніше”.
Після школи Олег відслужив строкову службу у Нацгвардії, у 2018 році отримав нагрудний знак “За Доблесну Службу”.
Згодом поїхав до сестри, яка тоді жила за кордоном. Працював на будівництві.
“Але якось йому було некомфортно, незатишно в іншій країні, вирішив їхати додому. У 2021 році повернувся в Україну, працював там. Олег завжди мав сильний характер, дуже хотів завжди жити тільки в селі. До війська долучився у березні 2022”, — розповідає Христина.
Олег Михайлишин служив у 2-й Галицькій бригаді НГУ, де отримав звання молодшого сержанта. Олег вдосконалювався і розвивався у військовій справі. Разом зі своїм підрозділом під час відкритої війни брав участь у боях поблизу Марʼїнки на Донеччині.
Побачитись з родиною вдавалося лише під час нетривалих відпусток. В один з таких приїздів додому Олег зустріне і ту, з ким створить свою родину. У компанії друзів він познайомився з Наталією. 15 липня 2023 закохані побратися. Наприкінці 2024 року у пари народився син Денис.
“Дуже зворушливо, що під час народження сина Олегу вдалося бути поруч, його відпустили зі служби. У Наталії був кесарів розтин, і малого передали одразу йому на руки. Шкода, не встиг набутися з рідними. Коли Олег загинув, сину було 4 місяці”, — каже Христина.
В березні 2025 року військового перевели до 14 бригади оперативного призначення НГУ “Червона Калина” 1-го корпусу Азову. Був гранатометником. 14 травня він вирушив на бойове завдання на Покровському напрямку в Донецькій області.
“25 травня прийшла для нас страшна звістка про те, що Олег зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі Єлизаветівки Покровського району. Рік ми шукали його, сподівалися, що живий. Досі не віриться, хоча я була на впізнанні. Знаєте, його впізнали за браслетом. Він носив постійно, силіконовий жовто-блакитний браслет на руці. От він так і був на ньому. І ДНК-експертиза, звісно. 16 травня нам сказали про збіг ДНК”, — згадує сестра.
Олега Михайлишина поховали в рідному селі Труханів 23 травня 2026 році
Світла пам’ять полеглому захисникові.