image

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

|
13 Листопада 2019

13 листопада відзначається Всесвітній день людей з вадами зору. Журналісти Вільного радіо провели цей день в місці, яке багато незрячих бахмутян вважають своїм другим домом — в бібліотеці для людей з вадами зору. Там регулярно проходять кінопокази, слухають музику та читають книги. Як проходять будні незрячих в місцевій бібліотеці читайте в матеріалі.

 

Ми прийшли до бібліотеки ще вранці. На вході зустрічає табличка шрифтом Брайля з назвою закладу “БІБЛІОТЕКА — ФІЛІАЛ №1 для людей з вадами зору міської централізованої бібліотечної системи”.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

В фойє нас зустрічає стенд “Будні бібліотеки”. Тут є фотографії різних зустрічей, кінопоказів та інших заходів.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

В самій бібліотеці стоїть диван та столи з комп’ютерами. На ресепшені стоїть єдина співробітниця цієї бібліотеки Ельвіра Авдєєва.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

“Вона майстер на всі руки. І інтернет, і книги видає, і послухає, вона свого роду психолог“, — розповідає директорка бібліотечної системи Бахмута Тетяна Біленко.

За спиною Ельвіри стоять стелажі з книгами шрифтом Брайля.

В цій бібліотеці зберігається більше 4 тисяч книг, 13 тисяч аудіокниг та 600 дисків.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

На цей асортимент претендують 118 зареєстрованих читачів з вадами зору. Ельвіра каже, що не всі мешкають неподалік бібліотеки. Деякі приїжджають навіть з інших мікрорайонів міста. Каже, що вдень можуть прийти і 10, і 40 людей. Всі приходять з різними цілями.

“Беруть книги шрифту Брайля, і озвучену літературу. З того моменту, як з’явився комп’ютер, ми почали і на флешки завантажувати аудіокниги. Також, якщо приносять флешки, ми перекидаємо фільми з тифлокоментарями, якісь телепередачі цікаві, музику”, — каже Ельвіра.

В бібліотеці ми зустрічаємо мешканку Бахмута Тамару. Їй 86 років, вона мешкає неподалік бібліотеки. Жінка прийшла взяти нову книгу. Поки Ельвіра шукала її, Тамара розповідає, що трапилось в неї за останній час.

Читайте також: В Бахмутській лікарні первинної допомоги з’являться таблички шрифта Брайля.

Ельвіра каже, що в її обов’язки це не входить, але вона допомагає читачам ще й заповнити квитанції, зателефонувати по якимось справам,  та інше.  

“Буває такє, що можуть зателефонувати і спитати “Ельвіра Юріївна, що в цьому році було відкриття якесь”, і я заходжу в інтернет, читаю і по телефону все це”, — згадує Ельвіра.

Після того, як бібліотекарка знайшла жінці книгу, Тамара звернулась до неї за допомогою. На її телефоні закінчилась пам’ять, і потрібно видалити кілька SMS-повідомлень. Поки Ельвіра видаляє повідомлення, нам вдається трохи поговорити з Тамарою.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

Жінка одразу ділиться, що їй подобається цей невеликий колектив бібліотеки.

“Дівчатка подобаються тут. Дуже привітні, дуже добрі. І поговорити, і вислухають. З душі якось погане виходить. 70 років я пов’язана з бібліотекою. Це мій рідний дім. Наш рідний дім”, — каже Тамара.

Вона розповідає, щоб прочитати 1 книгу їй потрібно 1-2 дні. Найулюбленішого автора визначити не може. Каже, що всі пишуть гарно. Але окремо виділяє українського письменника Тараса Шевченка.

“Мені мама казала “Шевченко — то наш батько”. Я всі книжки прочитала. Всі вірші вивчила. Я знаю всі вірші на пам’ять. Я коли була ще маленька, мама мені багато його пісень співала”, — розповідає Тамара.

Всесвітній день сліпих в бібліотеці з читачами ніяк не відзначають.  Тож відвідувачі тут не запрошені, а хто прийде. Тамара надовго не затрималась. Але одразу за нею прийшла вже інша читачка.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині

Поки Ельвіра шукала для неї книгу, Тетяна Біленко розповіла, що читачі з вадами зору не люблять, коли їх називають “сліпими”. Крім того, вони не дуже люблять спілкуватись з незнайомцями. Але бібліотекар зараз працює над цим.

“Коли я їм сказала, що будуть “звичайні” люди, вони так не хотіли. Вони не хочуть спілкуватись, їм краще зі своїми. А коли прийшли дітки, їм сподобалось. Вони зрозуміли, що дітки з них не посміхаються, що діти до них поважно відносяться. Ось ми зараз практикуємо такі заходи, де є незрячі, а де є “звичайні” люди, щоб вони адаптувались”, — розповідає Тетяна Біленко.

З тих пір, в бібліотеці стали більше проводити таких заходів.

Наразі в бібліотеці можна не тільки взяти книгу або аудіокнигу, але й навчитись працювати за комп’ютером. Для цього в бібліотеку за кошти обласного бюджету купили комп’ютер з клавіатурою Брайля.

Читайте також: В області обрали постачальника нових комп’ютерів для бахмутської бібліотеки для незрячих.

Коли людина вводить необхідний запит, на клавіатурі змінюється порядок крапок, з якого і вимальовується шрифт Брайля. Так, відвідувачі бібліотеки можуть знайти і прочитати новини, або знайти необхідну для себе інформацію. Кожну дію користувача комп’ютер озвучує.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

Деякі люди вчаться працювати і за звичайною клавіатурою. Ельвіра каже, що вони просто запам’ятовують де знаходяться клавіші і натискають їх. Для прикладу, одна з бахмутянок, яка зовсім не бачить, написала текст вірша.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

Кожного четверга в бібліотеці проводять гучне читання. Збирається група людей, і один з них або Ельвіра читає їм голосно новини або іншу літературу. Крім того, тут навіть проводять кінопокази. Вперше його провели 14 лютого до Дня Святого Валентина. Показували фільм “Дівчата” з тифлокоментарями.

14 лютого до Дня Святого Валентина в бібліотеці-філіалу №1 для людей з вадами зору вперше в місті відбувся перегляд…

Gepostet von Бахмутська міська централізована бібліотечна система am Freitag, 15. Februar 2019

Особливі “глядачі” можуть не лише почути голос акторів, але й голос диктора, який описує деталі кадру. Так, відвідувачі бібліотеки хоч не можуть побачити, але можуть уявити, що показується на екрані.

“Ми кожний місяць в останній четвер показуємо фільми з тифлокоментарями. Але в нас ще гучні читання кожний четвер, комп’ютерні курси. Життя кипить, не нудно тут”, — з посмішкою каже Ельвіра.

Дівчина каже, що читачі позитивні, коли приходять до бібліотеки. Вони люблять поговорити, а деякі навіть телефонують. 

“В нас коли опалення не було, було дуже приємно. Вони телефонували і питали: може хустинку принести зігрітися?”, — каже Ельвіра.

Деякі навіть дарують презенти бібліотеці. Наприклад, одна з читачок, яка має інвалідність 2-ї групи за зором (повна сліпота) зробила кілька букетів квітів з бісеру.

“Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)

Директорка бібліотеки каже, що цей букет — приклад того, що люди навіть не маючи можливості бачити, не опускають руки. До кінця року в бібліотеці планують почати проводити майстер-класи для відвідувачів, які можуть навчитись робити різні поробки.

Зазначимо, один з філіалів цієї бібліотеки подав свій проект на бюджет участі. За виграні кошти вони хочуть купити стіл для пісочної анімації, а також зробити магнітну і графітну дошку для малювання. В проекті зазначають, що це дозволить більше розвинути творчі здібності дітей. Проголосувати за цей проект можна за посиланням.

Читайте також:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

235
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: