27 лютого президент РФ наказав привести російські сили стримування у стан підвищеної бойової готовності. До цих сил, зокрема, входить стратегічна ядерна зброя. Що це — просто слова чи реальна загроза великої ядерної війни — намагались розібратися наші журналісти.
З кінця лютого сили стримування Росії перебувають у режимі посиленого бойового чергування відповідно до наказу очільника Кремля Володимира Путіна.
“Вищі посадові особи країн НАТО допускають агресивні висловлювання на адресу нашої країни. Наказую міністру оборони та начальнику Генштабу привести сили стримування в особливий режим несення бойового чергування”, — заявив Путін.
Водночас голова оборонного відомства Великобританії Бен Уоллес вважає, що заява Путіна — лише спроба відвернути увагу людей від того, що відбувається в Україні. Таке собі бажання нагадати світові, що Росія має власні важелі впливу у ситуації, коли вторгнення в Україну пішло не за планом та зіткнулося з потужним опором.
“Путін виклав це на стіл просто для того, щоб нагадати людям, що має стримуючий фактор”, — каже Бен Уоллес.
Те саме припускають й США.
“Ми вже спостерігали таку модель поведінки президента Путіна в ході цього конфлікту: він створює неіснуючі загрози, щоб виправдати подальшу агресію”, — зазначила офіційна представниця Білого дому Джен Псакі в ефірі телеканалу ABC.
Колишній військовий керівник збройних сил Німеччини Харальд Куят не зовсім розуміє, як можна встановити “особливий режим несення бойового чергування” у військах стратегічного призначення.
Як він розповів Deutsche Welle, такі війська завжди перебувають у режимі підвищеної боєздатності.
“Вони завжди повинні бути в змозі відреагувати за лічені хвилини. Підлітний час до США становить, скажімо, 20 хвилин. Тож у цій сфері немає жодних рівнів бойової готовності“, — роз’яснює відставний генерал.
Вже майже 80 років багато країн світу розглядають ядерну зброю як інструмент стримування та гарантію своєї національної безпеки.
Про кількість ядерної зброї можна говорити лише з великим ступенем наближеності, однак, за оцінками Федерації американських учених, Росія має у своєму розпорядженні 5977 ядерних боєголовок, тобто пристроїв, які спричиняють ядерний вибух.
Наразі до так званого “ядерного клубу” входять 9 країн світу. Окрім Росії ядерні боєголовки мають США, Китай, Франція, Пакистан, Британія, Індія та Північна Корея. Також аналітики вважають, що Ізраїль має близько 90 боєголовок — сама ж країна не підтверджує, але й не спростовує наявності у неї ядерної зброї.
У глобальному масштабі загальний запас ядерної зброї скорочується, але ці темпи уповільнюються у порівнянні минулими 30 роками. Причому ці скорочення відбуваються лише тому, що США та Росія досі демонтують раніше зняті з озброєння боєголовки.
Та на відміну від загального, “законсервованого”, запасу ядерної зброї, кількість готових до бою снарядів збільшується. США все ще повільно скорочують свої ядерні арсенали. Франція та Ізраїль, за даними експертів, мають відносно стабільні запаси. Але вважається, що Китай, Індія, Північна Корея, Пакистан та Великобританія, а також, можливо, Росія збільшують кількість такої зброї.
Найбільші “запаси” ракет зараз має Росія. Втім, за інформацією FAS, значна частина — понад 1500 — вже списані та підлягають утилізації. А з 4500 тисяч снарядів переважна більшість — це невеликі та тактичні боєголовки. Стратегічний запас саме ядерних ракет не перевищує 1600.
Станом на зараз Росія та США мають приблизно 90 відсотків усієї ядерної зброї у світі — її достатньо аби двічі знищити майже усе міське населення Землі. Про це йдеться у дослідженні аналітиків Ганса Крістенсена та Роберта Норріса.
Аби стримати розвиток такої зброї, Китай, Франція, Росія, США та Великобританія серед інших країн (загалом 191 держава) у 1968 році підписали Договір про нерозповсюдження ядерних озброєнь.
Відповідно до цього договору держави зобов’язалися скорочувати свої запаси ядерної зброї й теоретично повністю її позбутися.
Аж до здобуття незалежності 1991 року Україна, як частина Радянського Союзу, мала на своїй території радянську ядерну зброю — близько 1300 балістичних ядерних ракет. Та після Будапештського меморандуму країна позбулася ядерного потенціалу. 2 червня 1996 року Україна втратила статус ядерної держави: усі ядерні боєголовки вивезли, а шахти для балістичних ракет знищили протягом п’яти наступних років. Бомбардувальники, які могли нести ядерну зброю, знищили або відправили до музеїв.
Попри звинувачення з боку Путіна, немає жодних вказівок на те, що Київ коли-небудь намагався повернути собі ядерний статус. Адже це дуже дорого й загрожує санкціями. Офіційну позицію держави у цьому питанні підкреслювали як президент України, так і міністри закордонних справ і оборони.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.