Чотири лапи й гострий нюх: як виховують собак у кінологічному центрі в Слов’янську (Репортаж)

20 листопада у Слов’янську почав працювати кінологічний центр. Раніше він був у підпорядкуванні Державної служби охорони. Але півроку тому його відремонтували та передали до Головного управління поліції Донецької області. Ми побували у центрі та дізнались, як він працює. Скільки там собак, що вони вміють та як проходять тренування – читайте далі.

 

Кінологічний центр знаходиться не в самому місті, а на його околиці. Туди нас везе молодший інспектор-кінолог Роман Заєць. Дорогою він розповідає про важливість своєї роботи. Службові собаки, яких тренують кінологи, допомагають швидко розкривати злочини. Вони з легкістю можуть відшукати за запахом зловмисника, зброю, вибухівку або наркотики. Кінологи з чотирилапими напарниками виїздять на виклики щонайменше три рази на день, адже центр обслуговує територію одразу чотирьох відділів поліції: Краматорського, Слов’янського, Покровського і Бахмутського. 

Наше знайомство з вихованцями кінологічного центру починається ще до того, як ми туди прибули. У машині разом з нами їде Кіра – чотирилапа розумниця породи лабрадор. Усю дорогу вона поводиться стримано й виховано, час від часу переводячи погляд з журналістів на пейзаж за вікном.

Авто повертає з головного шляху, і ми вже їдемо звивистою вузькою дорогою. По обидва боки – густий сосновий ліс. Через деякий час попереду з’являється металева огорожа. Проїжджаємо крізь ворота й опиняємося у кінологічному центрі. 

Зупинивши автівку, Роман відкриває двері та випускає Кіру. Собака хутко вистрибує з машини та кілька разів чорним вихром оббігає майданчик.

Вийшовши з машини, одразу помічаємо, наскільки вдало розташований центр. Його оточують хвойні дерева, тож вихованці можуть дихати свіжим повітрям та навчатися у природних умовах. “Тут восени грибів багато”, – каже кінолог.

Холодне зимове повітря пронизує дзвінкий собачий хор. Прямуємо до вольєрів. Їх тут аж сорок, але собак менше – поки що в центрі навчають сімох німецьких вівчарок та одного лабрадора. Побачивши гостів, чотирилапі починають стрибати й виляти хвостом. “Можете погладити, вони не вкусять”, – запевняє один з тренерів. Дійсно, всі вихованці тут налаштовані дружно, але неймовірно жваві. Через це погладити вдалося лише кількох з них.

На кожному вольєрі є табличка з іменем собаки: Тіна, Берта, Бонефацій. А всередині за окремими дерев’яними дверима облаштовані “спальні” для вихованців.

Однак побут підопічних не обмежується вольєром та тренувальним стадіоном. Тут також є простора галявина, відгороджена сіткою, куди собак випускають на прогулянку.

У центрі працюють три кінологи, але згодом штат планують збільшити до сімох тренерів. Кожен кінолог виховує кількох собак. При цьому, пес не буде відгукуватися на команди іншого тренера.

Молодший інспектор-кінолог Вячеслав Алексєєв виводить з вольєра вівчарку на ім’я Бонефацій. Раніше він жив вдома у Вячеслава, але згодом чоловік привів собаку сюди, щоб дресирувати на природі. Тренування принесли свої плоди: Боня став одним з найкращих вихованців центру. Так, за пару місяців він вже допоміг правоохоронцям розкрити два вбивства.

Тренер веде Боню на тренувальний майданчик. Усе приладдя тут нове й сучасне. “Сьогодні на вулиці вогко, тому на деякі знаряддя собаку не пустимо, може травмуватися”, – каже Вячеслав.

За командою тренера Бонефацій починає демонструвати свої вміння: стрибає на високу дерев’яну огорожу, впевнено підіймається і спускається сходами та проповзає під низькою сітчастою конструкцією. За гарну роботу пес отримує від тренера м’ячик. Награвшись, лягає на траву й спостерігає за всіма, висунувши язика.

Іграшки й ласощі – це засоби стимулювання собак. Роман Заєць розповідає, що деякі тварини краще реагують на смаколики, а інші – на м’ячики. Тому, коли кінолог починає тренувати собаку, він дає їй і те, й інше. На що пес краще реагуватиме, те і продовжать застосовувати у навчанні. В цьому центрі майже всіх собак заохочують м’ячиками та лише одну – їжею.

“Спочатку я ховав у ящику якийсь корм: шматочок м’яса, ковбаски або сирку, а пес його знаходив. Тож спочатку він шукав просто їжу”, – розповідає Роман Заєць.

Згодом тренер підкладав трохи корму до інших предметів.

“Припустимо, до взуття або в рукавичку кладу два-три шматочки корму, а собака їх з’їдає і “занюхує” запах. Він їсть та вже відчуває цей запах без корму. І він знає, що тут він отримає три шматочки корму, а там, коли він знайде цей запах, то отримає цілу жменю корму і наїсться”, – пояснює тренер.

Роман наголошує: кожен пес – це особистість. Стандартні методи не завжди спрацьовують, тож кінолог має знайти правильний підхід до свого вихованця.

“Є шаблони дресирування. У книжках написані різні методи, але немає такої собаки, яка підійде під цей конкретний метод. Для кожної собаки має бути свій підхід. Так само, як і в кожної людини свій характер, принципи й норови – все різне”, – каже Роман.

Раніше собак виховували палицями, але від цих методів вже давно відійшли. Натомість чотирилапих тренують через гру. Найжорсткіші методи покарання – позбавлення ласощів або іграшок.

Отримані вміння собаки використовують під час пошуку заборонених і небезпечних речовин, а також розшуку злодіїв за їхнім запаховим слідом.

На асфальтованому майданчику кінолог розкладає дерев’яні ящики. В одному з них – черевик. Бонефацію дають понюхати другий чобіт і командують шукати. Пес крадеться поміж ящиками, ретельно обнюхуючи кожен. Нарешті зупиняється біля одного та носом піднімає кришку. Всередині лежить черевик, тож Боня отримує свій улюблений м’ячик.

“Собака не розуміє, що він має знайти вибухівку або ще щось. Він шукає свій м’ячик або корм”, – говорить тренер.

На майданчику припарковані два автомобілі. На задньому крилі одного з них Роман ховає баночку з речовиною,  схожою за запахом на тротил. Тренер дає Кірі команду, й лабрадор починає шукати “вибухівку”. Обійшовши обидві машини, собака сідає біля місця, де Роман сховав баночку. “Молодець”, – хвалить тренер і дає Кірі побавитися з помаранчевим м’ячиком.

Роман зізнається: виховувати собак нелегко, але успіхи, які показують підопічні, варті цих зусиль. 

“Собаки – це наша гордість. Ми понад два роки з ними працювали”, – каже кінолог.

Аби досягти бажаного результату, треба присвячувати тренуванням мінімум три години на день. При цьому, хвостаті вихованці працюють без вихідних. “Ми маємо посилено працювати 24/7, адже знаходимося в районі проведення ООС”, – підкреслює Роман.

Щоб пес прив’язався до тренера, треба стати для нього справжнім господарем: проводити якомога більше часу та навіть брати вихованця додому.

“Моя сім’я дуже добре ставиться до собак. В мене донька з дитинства привчається до кінології. Цього року вона виступала на змаганнях юних кінологів”, – каже тренер.

Чотирилапих помічників правоохоронців годують спеціальним кормом та кашею з м’ясом. “Кісток собакам не даємо”, – зауважує Роман. А для самих кінологів у центрі облаштували затишну кухню. Тут є електрична плита й холодильник, а в зоні їдальні на кожному столі – сільничка, перечниця й серветки.

В кінологічному центрі є також спальні з двоярусними ліжками та навчальні класи – все для комфортного перебування тренерів. У майбутньому центр має стати тренувальною базою для підростаючого покоління кінологів Донеччини. 

“Подібна є лише у Маріуполі, але тепер нам туди вже не треба їздити. Тепер Маріуполь буде їздити до нас”, – запевняє кінолог.

Читайте також:

• Схованка від насильства: як функціонує профільний центр для жінок? (РЕПОРТАЖ)
• “Це мій рідний дім. Наш рідний дім”. Один день в бібліотеці для незрячих на Донеччині (Репортаж)
• У Краматорську презентували пункти стерилізації для безпритульних тварин