“Чи довго ще стоятиме Бахмут? Це питання”: монолог бійця ССО України, який служить на Донеччині
Постійні обстріли, розбиті села біля Бахмута, коригувальники та зрадники серед місцевих. Так описує Донеччину та Бахмутський напрямок загалом боєць сил спеціальних операцій з позивним “Кока”, який зараз боронить рідну країну на сході України. Він розповів журналістам про те, якою він бачить зараз ситуацію на сході.
Свою історію боєць ЗСУ з ССО з позивним “Кока” розповів журналістам Цензор.НЕТ. Частини відповідей з великого інтерв’ю військового ми об‘єднали в коротший монолог. Далі слова військового від першої особи.
— У 2014 році я сидів вдома без роботи й тут, бац, повістка прийшла. Хоча я в армії не був. Я пішов у військкомат і потрапив у 12-й бат. Це той, який Бондаренко збирав для оборони Києва, а потім було трохи тренування в “Десні” і нас закинули на схід, в Луганську область. Потім у мене були контузії, поранення і мене списали у 2015.
Коли 24 лютого 2022 року все почалося, я встав, поїхав на роботу на студію. Приїхав додому, не спиться. Думаю, що треба кудись іти. Йти в ТРО гарматним м’ясом не хотілося. Хотілося чогось незвичного. Набрав одного чувака, він каже: “Приходь до мене”. Ну я пішов, так і опинився в Силах спеціальних операцій.
В перші ночі я був в аеропорту “Жуляни”. Вже була комендантська година, а в мене собака і два мої стволи офіційні. Потім зранку зрозумів, що собаку треба комусь віддати, зброю свою теж завіз додому. І повернувся. Тут нам уже позакидали зброї. Ми чекали, чекали прильоту, було пару “вертушок”, які заходили, але повернулись. Ну і з “Жулян” ми поїхали в частину оформлюватись. Спочатку був на Київщині, а потім поїхав на схід України.
Бойовиків “ЛДНР” залишали як гарматне м’ясо
Найбільше мене вразило, як росіяни гатять по цивільних без розбору. На Харківщині здебільшого “ЛДНР” було. З ними було якось простіше, бо вони менш мотивовані. Їх приводили на позиції буряти, ставили на позиції, а потім самі відходили до кордону.
Вони ж тоді думали, що вони зайдуть у Харків і їм нічого не буде, але наші їх вибили. Є такий “фельдман-екопарк”, ми там теж потім були. В екопарку здається 8 березня зникло 2 людини, ми їх потім знайшли 200-ми в одному будинку.
Росіяни гасять все касетними мінами – є такі протипіхотні міни ПОМ-2, ПОМ-3, вона зверху випадає там з цієї “кастрюлі” і в радіусі 30 метрів завдає шкоди. Ще вона із сейсмодатчиком, і якщо ти десь в районі 7 метрів проходиш, то тобі хана. Тому ми вдячні тваринам з Фельдман екопарку, які порозбігались навкруги по лісу і ціною свого життя багато тих мін підірвали.
“Вагнерівці приходять і вбивають бійців вночі”
На Харківщині відсотків 80 – це “ЛНР-ДНР” , вагнерівців не було, були ще тіктокери (кадирівці) і буряти. А на Донбасі діє “Вагнер”. І тут дуже багато людей зникає безвісти. В полон можуть взяти капітана, майора, піхоту – ні. Були випадки, коли ми знаходили по 6 наших, які заснули вночі і їх зарізали. Так працюють вагнерівці.
Або ми стояли біля річки Ізюм, де вони поставили сейсмодатчики. І ти виходиш з річки, тебе фіксують і починають по тобі лупити. Вночі треба особливо вартувати. Дощ не дощ, вітер, все що завгодно, ти маєш пильнувати.
Яка зараз ситуація на фронті
Б’ють зранку до вечора, виходити на позиції дуже проблематично – все “палиться”. В один день так прилетіло… Вийшли на завдання, розійшлись по різних посадках, одних побачили, інших – ні. Тих, кого побачили – впродовж години обстрілював танк. Там просто випадковий нефарт.
Зараз війна йде артилерією. У 2014 році такого не було. А зараз криють зранку до ночі. Скільки ракет прилітає по Україні. Просто таке враження, що росіяни навчаються лупити або з гармати, або з танку. Якщо наші вчаться це робити на полігоні, то у них полігон — Україна. “Оскільки у вас боєкомплекту багато, то стріляйте куди і як хочете” — така логіка росіян.
В нашому випадку стріляли й туди, де ми стояли, і як попало — де військових взагалі нема. Погано те, що в Бахмуті та Краматорську багато проросійськи налаштованих людей лишилось, і вони часто українських військових “здають”.
Військових зраджують самі місцеві
Буває зустрічаєш, а вони кажуть: “Скільки вони будуть стріляти, ці наші”. А ти питаєш: “А наші це хто?”, — “Ну як хто? Наші..” вони не кажуть — Україна чи Росія, а кажуть “наші”, просто по їхньому виразу обличчя ти розумієш, хто їм “наші”. Або буває, що є якась їжа, тушонка, яка зайва і ти можеш віддати. І от зустрічаєш когось на вулиці, кажеш: “Ось вам їжа”. “Та, дякую, дякую, ми потім вас так само розберемо”.
Всі, хто хотів виїхати, – вони виїхали. 20-30% залишаються. Десь 10% страшно виїхати, бо вони бояться. А інші – чекають на “руський мір”.
“Там де Зайцеве і Кодема — рівні поля. Бахмут ще стоїть. Чи надовго? Це питання”
Зі сторони Опитного і Соледара ідуть основні прильоти. На околицях міста є п’ятиповерхівки спалені. Там, де Зайцеве і Кодема, там вже нічого немає, там рівні поля стоять. Бахмут ще стоїть. Чи надовго? Це питання.
Є підрозділи піхоти, які стоять на місцях, щоб там не було, хоч вони і вперше. Але вони розуміють, що треба окопуватись і триматись, інакше – ж*па. А інші – приходять, “о, тут треба копати…”… і тікати.
На Вугледарській ТЕЦ вони поставили камери на трубах, і тепер вони можуть спокійно дивитись до Бахмута все. А в нас звичайний Nikon, ти там бачиш нормальну картинку на 5 км. Думаю, так і у них. А від ТЕЦ до Бахмута там по прямій кілометрів 10. Ще РЕБ у них дуже добре працює, глушать сигнали і рації часто можуть не працювати. Авіація у них дуже активно працює.
Коли закінчиться війна?
Київ навряд чи вони візьмуть, ракетами закидати – це можуть, їх в них ще лишилось. Спочатку в мене було відчуття, що до осені все закінчиться. А зараз розумію, що затягнеться надовго, рік так точно. З тим озброєнням, яке прийшло по ленд-лізу, стало легше. Але воно все одно затягнеться.
Нагадаємо, наразі Бахмутський напрямок один із найгарячіших. Нещодавно загарбники намагалися захопити Кодему, що під Бахмутом. Але українські військові відбили росіян. А от в районі Соледара за кілька місяців окупанти змогли просунутися вперед. Що прогнозують експерти та як це коментують місцеві — ми розповідали в цьому матеріалі.
Читайте також:
399Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
