Серед мешканців сходу, які виїхали у безпечніші місця після закликів влади евакуюватися, є й багато медиків. Їм почали докоряти в мережі, мовляв, вони клялися допомагати людям до останнього. До того ж медики — військовозобов’язані, тож нібито мають залишатися під обстрілами попри небезпеку. Розбираємось чи це так.
Про це ми розпитали генеральну директорку Бахмутської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Світлану Мельникову та попросили прокоментувати такі репліки від мешканців Бахмутського району у соцмережі:
Скріншот коментаря в одній з бахмутських груп у Facebook
Медики (принаймні бахмутські) діють за законом, каже Світлана Мельникова. Вони працюють згідно з КЗОТом, тобто так само мають право брати відпустки, аби вивезти родини у безпеку.
“Хтось перебував у відпустці без збереження [зарплати], хтось був у поточних відпустках. Хтось за рекомендацією губернатора (голови Донецької обласної військової адміністрації Павла Кириленка, — ред.) вивозив свої родини та потім повертався. Я вивезла родину та повернулась на роботу, мої заступники теж. Вивезли дітей та бабусь, хто куди, по всій Україні. І повернулись всі працювати, працюємо в штатному режимі”, — каже очільниця Бахмутської лікарні.
Світлана Мельникова підкреслює, що без медичної допомоги бахмутяни не залишились.
“Працюють всі відділення: щодня надходять цивільні пацієнти у різних станах, які потребують лікування. І їм надають допомогу, і оперують (і хірурги, і гінекологи, травматологи тощо). Надання медичної допомоги [в Бахмуті] не зупинялось”, — каже Світлана Мельникова.
Судячи з обурливих коментарів на адресу медпрацівників, пересічні громадяни розуміють термін “військовозобов’язаний медик” приблизно так: у воєнний час усі медпрацівники не мають права евакуюватись, а повинні залишатися з цивільним населенням до кінця, попри небезпеку.
Просимо Світлану Мельникову пояснити, що означає поняття “військовозобов’язаний” відносно медпрацівників.
“Військовозобов’язаний медик не означає, що медики на 100% мають перебувати на робочих місцях та чогось чекати. Законодавча база поширюється на медпрацівників так само як і на будь-якого мешканця України. Ніхто не скасовував відпустки без збереження окладу, лікарняні листи тощо”, — каже Світлана Мельникова.
Дійсно, медпрацівники обліковані у військкоматах, але це означає не зовсім те, про що звикли думати люди.
“Медики стоять на військовому обліку, проходять у залежності від термінів медогляди. У нас є працівники (і лікарі в тому числі), яких призвали, які зараз перебувають у різних місцях нашої батьківщини та виконують різні задачі”, — каже очільниця Бахмутської лікарні.
До того ж за її словами, мобілізація триває хвилями. І медпрацівників призивають тоді, коли це необхідно.
“Є декілька хвиль мобілізації. Є третя хвиля, коли медпрацівники підлягають мобілізації. Є медпрацівники, яких призвали, ніхто не ухилявся, пішли служити батьківщині”, — каже очільниця бахмутських лікарів.
Можливість евакуюватися так само поширюється на медпрацівників, як і на громадян будь-яких інших професій, каже директорка Бахмутської лікарні. І серед медиків теж є багато тих, хто постраждав від бойових дій або хотів убезпечитися від них.
“Я думаю, у кожного свої ситуації, я розумію кожного медика. І тих, в кого постраждали квартири, житло, вікна, коли були “прильоти” (у нас є такі). У когось маленькі діти, у когось лежачі родичі. Я знаю лікаря, який місяць вивозив родину лежачих бабусь та дідусів декількома “ходками” (а дорога до Києва може займати 2-3 дні). У кожного своя історія життя, і я особисто нікого не засуджую — це моя тверда позиція. Евакуацію оголосили для всіх”, — розповідає очільниця БЛІЛ.
Вона каже: багато хто з медиків вже повернувся до Бахмута.
“Таких дуже багато. Я не знаю медиків, які поїхали, сховалися та “відсиджуються”. Моя команда управлінців і на відстані займалася всім, щоб наш лікарняний заклад працював. І виплата зарплати, і отримання гуманітарної допомоги (і листи писали, і з людьми зустрічались у різних регіонах). Щоб люди, які тут не можуть купити [лікарські засоби], могли отримувати їх”, — каже Мельникова.
У дописах десятки людей докоряли медикам, які виїхали, тим, що вони, мовляв “давали клятву Гіппократа”.
Насправді ж ніякої “клятви Гіппократа” українські медики ніколи не складали. Українські лікарі з 1992-го року складають Клятву лікаря України (а до того складали Присягу лікаря Радянського Союзу). Медсестри та санітарки такої клятви не складають. І у тексті клятви українських лікарів нічого немає про те, що вони мають залишатися в умовах воєнної небезпеки з людьми, багато з яких свідомо не хочуть евакуюватись у безпечніші регіони. Нічого подібного немає й у самій клятві Гіппократа, яку приписують “батькові медицини”, давньогрецькому лікарю Гіппократу.
Подібне відбувається й у сусідніх громадах. Через активні бойові дії чимало медиків поїхали подалі від війни не тільки з Бахмута, а й з усієї Донецької області.
Так, на початку травня у Сіверській громаді в медзакладі залишався один єдиний сімейний лікар.
І у сусідньому Соледарі медпрацівниця Дарина Волкова певний час залишалась єдиним сімейним лікарем на все місто.
“Якийсь час я залишалась одна, та за останні два тижні до нас в лікарню повернулися два лікарі, тож я тепер не одна. До того ж у “первинці” є ще два хірурги”, — каже Дарина Волкова.
Серед користувачів було достатньо й таких, хто підтримав лікарів.
Генеральна директорка Бахмутської лікарні каже: і в довоєнний час у кожному лікарняному закладі були плани роботи під час надзвичайного стану.
“У кожному лікувальному закладі є відповідальний за цивільний захист. Є плани заходів, які верстаються на усі надзвичайні ситуації — не тільки на бойові дії, а й у разі вибухів, ДТП. Це великий документ, який охоплює й бригади, й відповідальних, й інформування. Він є у кожному лікувальному закладі, і кожний знає, що він має робити. Тренінги, і “репетиції” існують — у мирний час все це проводилось, і кожний знає, що має робити”, — розповідає гендиректорка Бахмутської БЛІЛ.
На початку квітня у Бахмуті призупинило свою роботу пологове відділення, оскільки піддавати небезпеці породіль та немовлят було ризиковано. 3 квітня керівник Донецької ОВА Павло Кириленко почав закликати місцевих мешканців евакуюватись до безпечніших регіонів. Попри його заклики, в окремих громадах області залишалися понад половина родин з дітьми.
Читайте також: