День Конституції України відзначають 28 червня. Цьогоріч сучасній Конституції 27 років, з яких понад рік ми живемо в режимі воєнного стану. Попри те, що Конституція України — основний закон, деякі гарантовані нею права та свободи українських громадян можуть обмежувати.
Про дію Конституції України в умовах воєнного стану Вільному радіо розповіла адвокатка Оксана Жданова.
Всі інші правові акти, які діють на території України, повинні відповідати основному Закону та не суперечити його положенням. Конституція України має найвищу юридичну силу, що вказано у її восьмій статті. Для довідки: Конституція — основний закон в Україні, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян.
Обмежити дію конституційних прав і свобод можна лише у випадку введення воєнного або надзвичайного стану (їх вводить своїм указом президент та затверджує Верховна Рада України).
24 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський видав Указ “Про введення воєнного стану”. Згідно з указом можуть бути обмежені права і свободи з 12 статей Конституції. Серед них:
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
“Під час воєнного стану людину можуть примусово позбавити майна, яке є потребою для військових, однак за це передбачена обов’язкова компенсація.
На практиці це обмеження не досить часто трапляється, хоча є випадки, коли будинки, в яких на даний час не проживаються люди, використовуються для проживання військовими. Як правило, це будинки, які розташовані поблизу місць проведення бойових дій”, — пояснює Оксана Жданова.
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
Стаття 32. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
“Також під час воєнного стану допускається втручання у приватне життя осіб, наприклад перевірка речей, житла, контроль засобів зв’язку”, — пояснює адвокатка.
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
“Під час воєнного стану діють обмеження на проведення виборів, референдумів, мітингів тощо. Акції на підтримку полонених, за великим рахунком також сюди підпадають, однак на проведення таких заходів можуть бути надані дозволи відповідних військових адміністрацій”, — пояснює Оксана Жданова.
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
Стаття 43. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
“Під обмеженням на вільний вибір праці, мається на увазі залучення громадян до суспільно – корисних робіт, наприклад з прибирання території, пошкодженої внаслідок збройної агресії та/або відбудова пошкоджених об’єктів”, — розповідає Оксана Жданова.
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.
Стаття 53. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
“На мою думку вказане обмеження стосується саме ситуації, в якій ми перебуваємо. Окупація територій, обстріли — це ті умови, за яких заклади, у тому числі освіти, не можуть функціонувати нормально, або функціонувати зовсім. Звісно ми кажемо про ті заклади, які знаходяться на окупованих територіях та/або територіях, на яких ведуться бойові дії, чи прифронтових територіях”, — розповідає Оксана Жданова.
Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
“Обмеження свободи пересування зараз дуже широко обговорюється суспільством. Воно включає в себе введення комендантської години, тобто заборони на пересування населеними пунктами та за їх межами в певний період доби, а інколи і декілька діб. Сюди ж підпадає обмеження виїзду за кордон. Крім того, кожен із нас хоча б раз проїздив блокпост, що вважається особливим режимом в’їзду та виїзду з населених пунктів. Блокпости теж можна прирівняти до обмеження свободи пересування певною мірою”, — розповідає Оксана Жданова.
Обмеження свободи пересування є найбільш спірним обмеженням в контексті мобілізації, вважає адвокатка.
“Найбільш обговорюваним питанням є питання виїзду чоловіків призовного віку та жінок, які підлягають мобілізації, за межі України. Разом з тим, вказане обмеження є досить логічним, оскільки крім прав і свобод Конституція України містить і обов’язки громадян, серед яких є захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності. Обмеження у перетині кордону України є в певній мірі передумовою до виконання громадянами свого обов’язку перед Державою”, — пояснює Оксана Жданова.
Найчастіше у протиправних діях звинувачують співробітників територіальних центрів комплектування через те, що вони під час мобілізації порушують право людини на вільне пересування. Адвокатка зазначає, в умовах воєнного стану, вони перед усім повинні керуватись:
“Перше, чого не мають права робити працівники ТЦК – це порушувати закони України, у тому числі Кримінальний Кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. На це я звертаю увагу в контексті того, що працівники ТЦК не мають права силою затримувати людей, доставляти їх до ТЦК та утримувати там проти волі, оскільки це є незаконним позбавленням людини волі та карається відповідно до норм ККУ, також працівники ТЦК не мають права застосовувати фізичну силу до людей, у тому числі під час доставлення їх до відділів ТЦК. Проте варто розуміти, що ухилення від явки до ТЦК є також правопорушенням, за яке є відповідальність”, — роз’яснює адвокатка.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Щодо вільного поширення та розповсюдження інформації в Україні теж неодноразово виникали конфлікти між цивільними та працівниками ТЦК. Оксана Жданова каже, аби визначити, чи можна фільмувати дії співробітників центрів комплектування, важливий контекст конкретної ситуації.
“Якщо людина фіксує на відео неправомірні дії працівників ТЦК, то в даному випадку вона має на це право, так як в подальшому, під час оскарження таких дій, даний відеозапис слугуватиме доказом.
Однак, якщо людина фіксує на відео працівників ТЦК, які перебувають у приміщенні ТЦК, яке є військовим об’єктом, то такі дії — це порушення правового режиму воєнного стану, до якого входять обмеження на зйомку та поширення інформації про військові об’єкти. Тому відповідь на дане питання може бути різною в кожному окремому випадку”, — говорить адвокатка.
“Граничний термін обмеження прав і свобод громадян — термін дії воєнного чи надзвичайного стану. Тобто обмеження знімаються, коли спливає строк, на який було введено воєнний чи надзвичайний стан. А також скасувати його може президент відповідним указом”, — розповідає Оксана Жданова.
“Судові справи, які стосуються питань обмеження прав людини під час дії воєнного стану в своїй переважній більшості є кримінальними або про адміністративні правопорушення, оскільки обмеження прав громадян під час воєнного стану тягнуть за собою і передбачену відповідальність громадян за порушення таких обмежень. Звісно кожен випадок слід розглядати окремо і не у кожному випадку особи притягуються до відповідальності”, — зазначає адвокатка.