День українського кіно: 9 фільмів про Донеччину, які варто подивитися (вибір редакції)

День українського кіно з 1996 року відзначають у другу суботу вересня. Цьогоріч в Україні цей день припадає на 9 вересня. Ми зібрали дев’ять кінострічок про сучасну Донеччину. Художні та документальні фільми про війну, кохання, біль та силу. А разом із цим — про руйнування стереотипів  навколо регіону.

 

“Кіборги”, 2017

Повнометражний художній фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту. Події у фільмі відбуваються в аеропорту, Пісках. Новоприбулі бійці отримують завдання чергувати в новому терміналі аеропорту. Командир групи з позивним “Серпень” говорить товаришам, що вони можуть піти звідти перед ворожим наступом, але ті вирішують лишитися. За це він називає їх “кіборгами”.

Фільм отримав низку кінопремій, серед них — “Золота дзиґа” й Національна премія кінокритиків “Кіноколо”.

“Віддалений гавкіт собак”, 2017

Документальна стрічка режисера Сімона Леренґа Вільмонта та продюсерки Моніки Вестон про 10-річного хлопчика з села Гнутове, що під Маріуполем. Фільм знімали упродовж 2015-2017 років. Населений пункт перебуває під контролем України, проте нерідко потрапляє під обстріли.

Родина Олега не захотіла покидати рідний дім, тож хлопчик мусить жити неподалік від фронту й відчуває на собі весь жах війни.

Фільм дансько-шведсько-фінського виробництва увійшов до шкільної програми для учнів 6-9 класів у Данії. Кіно отримало близько 30 світових нагород, потрапило у шортліст (серед 15 кандидатів) номінантів американського Оскару 2019 року у категорії “найкращий документальний повнометражний фільм” та стало переможцем конкурсу Данської кіноакадемії.

“Позивний Бандерас”, 2018

Художній військовий детектив режисера Зази Буадзе. Сценарій стрічки, написаний Сергієм Дзюбою та Артемієм Кірсановим, має в основі щоденники нацгвардійця Сергія Башкова з позивним “Індіанець” та розповіді воїнів АТО.

За сюжетом восени 2014 року в зоні АТО група розвідників на чолі з досвідченим капітаном Антоном Саєнком  з позивним “Бандерас” намагається запобігти диверсії та знешкодити російського підривника “Ходока”. Завдання ускладнює те, що події відбуваються біля рідного села “Бандераса”.
Фільм отримав кінопремію “Золота дзиґа”.

“Іловайськ 2014. Батальйон Донбас”, 2019

Художній фільм режисера Івана Тимченка за сценарієм Михайла Бриниха, заснований на реальних подіях на сході України у 2014 році. За сюжетом командир штурмовиків із позивним “Бішут” зазнав поранення в бою за Іловайськ, але зміг вижити. Бійця, який залишається в окупованому Іловайську, шукають комендант міста та російський офіцер Рунков, який прагне помсти.

“Поїзд «Київ — Війна»”, 2020

Повнометражний документальний фільм режисера Корнія Грицюка. Стрічка знята у потязі №126 “Київ — Костянтинівка” у 2020 році. Його пасажири спілкуються, сперечаються, сваряться, мають діаметрально протилежні світогляди. Але мусять провести 12,5 годин разом, обговорюючи те, що відбувається в Україні. До повномасштабного вторгнення на момент зйомок фільму за Костянтинівкою починалася лінія фронту.

“Маріуполіс 2”, 2022

Другий документальний фільм литовського режисера-документаліста Мантаса Кведаравічюса про життя маріупольців в умовах відкритої війни. Стрічка розповідає про людей, які ховаються від російських обстрілів у місцевій баптистській церкві: як вони заселяються, налаштовують побут, живуть та вимушено покидають свій прихисток.

Люди обговорюють буденні справи, ведуть звичайні розмови, тональність яких поступово змінюються ― від бадьорої й оптимістичної до все більш тривожної. У фільмі є декілька спеціально записаних монологів місцевих жителів.

Під час знімального процесу окупанти взяли режисера в полон і вбили. Завершити роботу над стрічкою взялися його близькі та колеги.

Стрічка стала найкращим документальним фільмом 2022 року за версією Європейської кіноакадемії.

Першу частину цього фільму литовський режисер  Мантас Кведаравічюс знімав 2015 року. Тоді він приїхав в Україну працювати в Одесі та вирішив зняти грецьке селище неподалік Маріуполя. Побувавши в місті, він зробив повнометражну стрічку про прифронтовий Маріуполь і селища Сартана і Широкине.

“Маріуполь: Невтрачена надія”, 2022

Стрічка режисера Максима Литвинова, заснована на щоденниках маріупольської журналістки Надії Сухорукової. У фільмі жінка разом з іншими маріупольцями розповідає, що їм довелося пережити у місті під час повномасштабного вторгнення, як гинули їхні близькі та як зрештою вдалося вибратися з міста.

20 днів у Маріуполі, 2023

Документальний фільм українського військового кореспондента, письменника та відеографа АP Мстислава Чернова про осаду Маріуполя у лютому-березні 2022 року під час повномасштабного російського вторгнення.  Прем’єра стрічки відбулася 21 січня 2023 року на найбільшому в США фестивалі незалежного кіно Sundance. Зараз триває її показ у кінотеатрах України.

Мстислав Чернов разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко були єдиними міжнародними журналістами, які працювали в оточеному окупантами Маріуполі та фіксували обстріли, бомбардування пологового будинку й загибель цивільних.

Через 20 днів журналістам вдалося виїхати з міста і вивезти відзняті матеріали, з яких невдовзі змонтували фільм.

“Євродонбас”, 2023

Документальний фільм режисера Корнія Грицюка і продюсерки Анни Паленчук, у якому розвінчують радянські міфи про створення регіону виключно за часів СРСР. У фільмі йдеться про те, що  розквіт регіону розпочався задовго до приходу більшовиків, а засновниками місцевої індустрії були німці, бельгійці, британці, французи та американці.

Команда анімувала ряд архівних маловідомих світлин XIX століття: на них видно побут європейців на Донбасі. 

Роботу над фільмом завершили наприкінці 2021 року. Вже за кілька місяців багато споруд, про які йдеться у фільмі, були зруйновані внаслідок повномасштабного російського вторгнення.

Прем’єру фільму в Україні запланували на 21 вересня 2023 року. Також його покажуть у Великій Британії та Німеччині.