У прифронтовому селі Званівка на Донеччині повалили бюст російському комуністичному письменнику Максиму Горькому. Начальник місцевої військової адміністрації не знає, хто це зробив, але саму ідею підтримав.
Фотографію поваленого бюсту опублікував у мережі голова ГО “Декомунізація. Україна” Вадим Поздняков з підписом:
“Бойківське прифронтове село Званівка на Донеччині. Щойно було знесено пам’ятник російському комуністичному письменнику Максиму Горькому”.
На фото видні мотузки біля бюста, тож вочевидь його повалили спеціально. Пам’ятник стояв у центрі села біля сільради — колись у селі був колгосп імені Горького.
Начальник Званівської сільської військової адміністрації Олександр Білицький підтвердив факт повалення бюста.
“Я ще повністю не володію інформацією. Він стояв у центрі села, біля сільради, за ялинками. Повністю підтримую”, — каже начальник ВА.
За словами Олександра Білицького, вулиці Горького або інших топонімів на честь російського письменника у селі немає.
“Була така вулиця у Переїзній (сусіднє зі Званівкою село, — ред.), але вона перейменована”, — каже голова громади.
Він каже, що ситуація у громаді вкрай складна. Лінія фронту з російською окупаційною армією звідси досить недалеко. До Сіверська, де зараз лінія фронту, звідси трохи більше 2-х кілометрів.
Горький був відвертим українофобом. У 1926 він відмовив видавцю опублікувати український переклад повісті “Мати”, назвавши українську мову діалектом російської.Для довідки:Максим Горький (псевдонім Олексія Пєшкова, 1868-1936) — російський літератор, громадський діяч, член РСДРП(б), товаришував з Леніним та був близький до Сталіна. Підтримував більшовиків та Жовтневу революцію. Комуністичний режим оголосив його засновником літератури соцреалізму та родоначальником радянської літератури. У СРСР його книги видавали найбільше: за 1918-1986 роки надрукували понад 240 мільйонів екземплярів. Серед усіх російських письменників Горький поступається за цією кількістю лише Льву Толстому та Олександру Пушкіну.
Жителька Званівки в евакуації на умовах анонімності каже, що побачивши фото поваленого бюста, зраділа.
“Відчула полегшення, бо ми обіцяли, що його там не буде, Володимиру В’ятровичу (колишній голова Інституту національної пам’яті та ідеолог декомунізації та дерусифікації України приїздив до Званівки торік навесні, — ред.) Я думаю, це зробили саме зараз для того, аби показати рашистам, що вони дурно прийшли, там ніхто їх не чекає”, — розповідає співрозмовниця.
За словами співрозмовниці, пам’ятник Горькому був невиразний, і мало хто навіть знав, хто на ньому був зображений. Активісти ж натомість хотіли встановити тут знак села.
“Ми хотіли зробити там кований дзвін, щоб він поєднував історії двох сіл — Званівки та Лісковатого”, — каже жінка.
Для довідки:У Званівській громаді живуть нащадки тих 1 300 українців, яких комуністичний режим 1951 року депортував з західної частини України, села Лісковатого до Званівки, Роздолівки та Верхньокам’янського на сході. Після Другої світової війни СРСР і Польща коригували свої державні кордони, і кілька українських сіл перейшли до території Польщі.
Так цілі сім’ї опинилися на території СРСР, їх примусово розселили, в тому числі на Донбас. Депортовані та їхні нащадки змогли зберегти свою автентичність та пам’ять про депортацію. Про ті драматичні події ми розповідали в матеріалі “Дорога в один кінець. Історія переселення бойків і лемків на Донбас на прикладі однієї родини”.
За словами голови ГО “Декомунізація. Україна” Вадима Позднякова, в різних куточках країни й досі можна знайти ще багато пам’ятників Горькому.
“Кілька десятків ще стоїть по всій Україні, штук 30-40 точно. Це доволі розповсюджений пам’ятник. Їх менше, ніж Пушкіних, але їх теж багато”, — каже громадський діяч.
Законодавчих засад деколонізації від зросійщення в Україні поки немає, зазначає він.
“Зараз поки законодавчої бази немає, але в принципі окрім певних виключень на місцях воно (деколонізація, — ред.) просувається. Думаю, що коли впреться у “мертву точку”, тоді й постане питання закону. А зараз, коли сотні вулиць перейменовують щотижня, воно й не сильно “горить”, — каже Вадим Поздняков.
В Україні триває стихійна дерусифікація/деколонізація суспільного простору як реакція на повномасштабний напад російської армії на Україну. По всій країні місцеві органи влади підтримують рішення жителів демонтувати пам’ятники російським діячам і письменникам, перейменовують вулиці та населені пункти. Так, нещодавно у Краматорську місцеві депутати вирішили продати демонтовану 7 років тому статую Леніна на порталі “Прозорро”.
Читайте також: