Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Костянтин Волков з Одеси. Він працював у морі, але після початку повномасштабного вторгнення полишив кар’єру, аби стати до лав Військово-морських сил.
Про життєвий шлях та службу захисника Вільному Радіо розповіла його сестра Юлія.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Костянтин Волков народився 18 січня 1987 року в Одесі. У цьому місті минули його дитинство і юність. Спочатку хлопець навчався в одеському ліцеї “Крок”, згодом — у школі №38, а пізніше продовжив навчання в гімназії №9.
З дитинства Костянтин був уважним до навчання і швидко запам’ятовував нову інформацію, згадує сестра. Особливо йому подобалися іноземні мови.
“Він якось легко все схоплював. Особливо мови — міг сидіти, щось сам вчити, йому це справді подобалося”, — розповідає Юлія.
Поза школою Костянтин багато часу проводив у русі. Хлопець займався карате, брав участь у змаганнях і неодноразово здобував призові місця. Також він часто грав у футбол — це залишалося одним із його постійних захоплень.
Після завершення школи Костянтин вступив до Одеської морської академії — хлопець зростав у родині моряка, тому змалку хотів пов’язати життя з морем. Навчання закінчив успішно і згодом почав працювати в морі. У цій сфері він поступово розвивався і планував отримати звання капітана.
Ще під час студентських років Костянтин познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною. За словами сестри, вони швидко знайшли спільну мову і згодом почали жити разом. За роки у шлюбі у подружжя зʼявилися два сини — Олександр і Максим. Цього року пара мала б відзначити 20 років подружнього життя.
Після початку повномасштабного вторгнення Костянтин вирішив долучитися до війська і пішов служити у Військово-морські сили ЗСУ.
“Чому хтось, а не я? У мене є діти — я повинен їх захистити. Я повинен захистити наше місто, нашу Одесу”, — так пояснював Костянтин своє рішення.
Під час служби захисник отримав відзнаки, зокрема “Залізний хрест” від міністра оборони України та “Срібний хрест” від головнокомандувача Збройних сил України.
28 грудня 2025 року Костянтин Волков загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та двоє синів.
“Костя мріяв жити у колі родини, працювати, подорожувати, радіти кожному дню. І бути поруч завжди”, — говорить сестра Юлія.
Рідні захисника просять вшанувати його пам’ять та підтримати ініціативу про надання йому звання Героя України посмертно. Підписати петицію можна за посиланням.
Вічна памʼять.