У 1918 на південному сході України вже була псевдореспубліка, керована з Росії. Її створили, аби підірвати єдність України. Але вже за місяць новоутворення ліквідували. Що це було та наскільки ДКРР подібна до нинішніх “ЛНР” та “ДНР” — читайте далі.
Про ті буремні події, їхню циклічність та закономірність Вільному радіо розповідає викладач історії Бахмутського НВК №11 Володимир Сутковий.
“Тому, що відбувається сьогодні в Україні, можна знайти пояснення у подіях наприкінці 1917 — на початку 1918-го. Тоді Ленін дав вказівку українським більшовикам створити маріонеткове територіальне утворення — Донецько-Криворізьку Радянську Республіку, щоб надійно забезпечити центр Росії паливом та харчами”, — каже історик.
Попереду — підписання прообразу “Мінських угод” у Бресті й намір підпорядкувати Росії частину української території та знищити УНР. Про все це розповідаємо послідовно.
У січні 1918 року IV Універсал проголосив незалежну суверенну українську державу — Українську Народну Республіку. Яку більшовики націлились ліквідувати.
“Більшовики зібрали в Харкові з’їзд. Там проголосили радянську владу як альтернативну владу Українській Центральній Раді. Було вирішено не допустити, щоб Україна вийшла з-під контролю Росії. Більшовики ніяк не хотіли випускати її з поля зору”, — пояснює історик.
Це відбувалось в умовах Першої світової війни, яка точилася вже 3,5 роки. Всі її країни-учасниці були виснажені. Саме тоді УНР та більшовицька Росія окремо вступили у мирні переговори. Ця мирна угода мала вирішити й майбутнє України.
Володимир Сутковий зазначає: у ті часи більшовики одночасно з декретами про мир та землю проголосили право кожного народу на незалежність. Тож від колишньої Російської імперії безболісно відділилася Фінляндія: більшовицька Росія її “відпустила”. Та з Україною це не спрацювало.
Росія та представники Української Центральної Ради підписують з іншими країнами Брестський мир (також відомий як Берестейський або Брест-Литовський) у Бресті, на території сучасної Білорусі. За цією угодою німецькі та австрійські війська мали допомогти звільнити територію УНР від більшовиків в обмін на постачання продуктів у Німецьку та Австро-Угорську імперії.
“Червоні” намагаються не допустити відновлення влади Української Центральної Ради у регіоні, який був (та є) надзвичайно важливим для Росії економічно та стратегічно.
Саме тоді лідер комуністичної партії більшовиків Володимир Ульянов на псевдо “Ленін” віддає наказ створити на українському сході псевдореспубліку. Аби зберегти Україну у сфері свого впливу та вивозити звідси харчі й ресурси. Цей сталося на обласному з’їзді Рад робітничих депутатів Донецького та Криворізького басейнів у Харкові 9-12 лютого 1918 року (за новим літочисленням).
“Вони сформували так званий уряд республіки — Раду народних комісарів, у складі росіянина Артема (Федора Сергєєва) та інших. ДКРР охоплювала Сумщину, Харківщину, Донеччину, Катеринославщину з Олександрівським (нині Запорізьким) регіоном, Херсонщину, Кривий Ріг та частину Області Донської — це те, що ще Потьомкин називав “Новоросією”, — каже Володимир Сутковий.
Історик підкреслює: тоді ж більшовики проголосили й “Одеську республіку”. Там їх цікавив порт.
Далі все розвивається за знайомим сценарієм: ДКРР заявила, що є частиною Російської Радянської Соціалістичної Республіки.
“Але невдовзі вони зрозуміли, що армія УНР та австро-німецькі війська звільнять всю українську етнічну територію від іноземної окупації та підійдуть до території ДКРР. І це може привести до війни. Тоді було наказано ліквідувати цю “республіку”, — продовжує бахмутський історик.
Це сталося вже за місяць, у березні 1918 року. Федір Сергєєв (Артем) слухняно виконав директиву Леніна та ліквідував “дітище”, яке очолював. Тобто Донецько-Криворізька республіка проіснувала трохи понад 1,5 місяця.
Артем (Сергєєв) загинув через 3 роки на Тульщині під час залізничної катастрофи аеровагону разом з кількома делегатами чергового конгресу Комінтерну. А усіх наркомів ДККР, окрім одного, розстріляли у 1930-х.
Після смерті Артема почалась несамовита “артеміана”: на честь ватажка ДКРР називали населені пункти по всьому СРСР, а пам’ятник Артему, за словами Володимира Суткового, мав бути у кожному місті Донбасу.
“Утворився культ: Артемівськ був у Донецькій області, було Артемово в Луганській області. Є на Уралі Артемівськ. Оце є тоталітаризм, коли тотально йде нав’язування тих імен, бюстів, які не відповідають художнім цінностям”, — розповідає викладач історії.
Історик з Бахмута резюмує: історія повторюється. І ми повинні, знаючи її, передбачати те, що відбувається.
“І сьогодні Російська Федерація заявляє, що ця територія не має стосунку до України. І чому була розв’язана ця анексія Криму і проводиться гібридна війна проти України? Це дуже важливий, економічно-потужний промисловий регіон України, який захотіли відірвати”, — каже Володимир Сутковий.
Та про цей епізод в історії України у сучасних підручниках історії згадується лише мимоходом.
“Там лише згадується, що була така республіка, яку створили більшовики, аби не допустити проголошення Центральною Радою влади на всій території України”, — додає співрозмовник.
На завершення історик каже: всі ці утворення, які Росія створювала та продовжує створювати на території України, — мають на меті нас ослабити.
“Вони розривають Україну. Коли будемо слабкі, це буде легкою поживою для тих країн, які зазіхають на нас. Ми не повинні послаблювати свою державу. Ми маємо її зміцнювати”, — каже Володимир Сутковий.
Читайте також: