Зберегти пам’ять про знищену обстрілами архітектуру, але з надією на майбутню відбудову — такий сенс львівська художниця вкладає у свої паперові моделі будівель нашої країни. Серед них і маріупольський драмтеатр. Крім просякнутих болем, мисткиня втілює у папері й “переможні” композиції. У процесі вона вбачає своєрідну терапію, яку вже відчули на собі десятки українців, що замовили такі викрійки-складанки.
Більше про терапію творчістю та результати такої ініціативи Вільному радіо розповіла авторка — 34-річна художниця по паперу Настя Горнічар.
Торік українців шокувала новина про російський авіаудар по Драмтеатру у Маріуполі, у бомбосховищі якого ховалися близько тисячі цивільних разом із дітьми. Під враженнями від трагедії мисткиня зі Львова Настя Горнічар вирішила створити паперову модель цієї розбомбленої будівлі.
“Я зрозуміла, що цей процес є способом прорефлексувати біль, бо історія з драмтеатром мене дійсно сильно вразила, шокувала своєю підступністю та жорстокістю зі сторони ворога (російської армії, — ред.). “Якщо захочемо, то кинемо на вас бомбу будь-де, навіть напис “діти” вас не врятує” — так це транслювалось.”, — ділиться львівська мисткиня.
На той момент Настя вже розробляла макет Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва. Це була перша її будівля з серії пам’яток архітектури, які постраждали під час відкритої війни.
“Після 24 лютого з-поміж усіх найжахливіших новин підсвідомо звертала увагу на зруйновані пам’ятки архітектури. Образ пораненої паперової моделі виник у мене сам по собі. Коли мені прийшла ідея першої моделі, я знімала весь процес і показувала в інстаграмі. Деякі люди мені писали та запитували, чи можна їм теж таке зробити. Тому я вирішила, що це буде серія майстер-класів”, — згадує жінка.
Та Настя додає: у своєму проєкті прагне передати й надію на майбутню відбудову будівель, зруйнованих країною-агресоркою. Тому у моделі драмтеатру з’явились не лише паперові сльози, а й квіти на даху.
“Будинки ніби з вибухами, але на місці вибухів вклеєні квіти або те, що асоціюється з цією будівлею. У моделі ніби одразу зійшлось минуле — сама будівля, теперішнє — оцей отвір, майбутнє — це саме ці квіти або якісь інші предмети. Тобто на місці рани я додала надію”, — каже художниця по паперу.
Над макетом маріупольського драмтеатру Настя Горнічар працювала більше місяця, а згодом отримала багато слів вдячності від переселенців із цього міста.
“Відгуки не зупиняються й зараз. Звісно, від містян, що проходили безліч разів повз, бували всередині, мають зв’язок із цим будинком, макет якого я розробила, відгуки були найтеплішими. Вони висловлювали мені вдячність, що я нагадала їм про їхнє місто, та дякували за цю терапевтичну складову майстер-класу. Я ці повідомлення собі зберігаю, бо це такі болючі відгуки, але водночас теплі, які мені було дуже цінно отримувати”, — розповідає жінка.
Викрійки, за якими кожен охочий зможе самостійно скласти паперову будівлю, користуються попитом, каже художниця.
“Коли беру в роботу будівлю, я намагаюся якомога більше про неї дізнатися. Стараюсь, щоб викрійка була максимум 3 аркуші А4, щоб це було просто видрукувати у будь-якій поліграфії, в будь-якому куточку світу і щоб це не було дорого. Знімаю відеоінструкцію. Я не психолог, але я запропонувала людям робити те, що працює зі мною. Особливо приємно, коли із запитом отримати таку викрійку звертаються психологи та підтверджують мою ідею про терапію творчістю”, — ділиться Настя.
За її словами, частину коштів, які отримує з продажів, надсилає благодійним організаціям і допомагає ЗСУ.
“Раніше я під кожну модель шукала фонд, який займається тим містом і тими містянами, з якого я взяла будівлю. Викрійки коштують 100 гривень. Ціна невелика, тому тепер я чекаю, коли назбирається вагома сума. Зараз у мене накопичилось багато майстер-класів — я збираю кошти та просто в один момент перераховую або на військо, або на цивільні потреби. Наприклад, коли був вибух на Каховській ГЕС, то вийшла непогана сума [з майстер-класів], я відправила на фонд, який допомагав цивільним”, — розповідає мисткиня.
В одній зі своїх робіт Настя втілила переживання жителів домівок, які можуть опинитись під прицілом російської армії. Але придбати цю викрійку-складанку не можна.
“Це свічка у вигляді звичайної панельки. Це не майстер-клас, це така моя рефлексія, яку я присвятила всім жителям багатоповерхівок, життя яких зруйнувала чи може зруйнувати Росія своє агресією. Ще у мене одна компанія замовляла відеолистівку до Великодня. Я зробила її такою, щоб це було актуально та не відірвано від реальності, яка зараз відбувається в Україні”, — розповідає львів’янка.
Відеолистівка до Великодня. Відео: архів Насті Горнічар
Мисткиня розробила також макети, які б асоціювались не лише з болем від руйнувань.
“Хотілося чогось переможного. Зробила pop-up листівку з півником з Бородянки. Це така листівка, коли ви її відкриваєте, з нею щось стає, ніби приходить в дію. Ще є гірлянда з бавовною та така композиція з червоною калиною в сердечку. Я ще надсилаю такий набір з бавовною, де вже порізані “запчастинки” з найкращого дизайнерського паперу. Туди входить і шнурочок для гірлянди. Можна подивитися відео майстер-класу та зробити собі таку прикрасу”, — розповідає жінка.
Створення моделей понівечених будівель, як пояснює Настя, видалось нелегким морально. Втім бути осторонь іншої архітектури, що потерпає на Донеччині, вона не може.
“Коли я починала цю серію, я одразу ж хотіла закінчувати, бо кожна будівля дається мені з надзвичайним болем і труднощами. Робитиму краєзнавчий музей з Охтирки та буду завершувати серію. Тема архітектури вже ніколи мене не покине. Я вірю в силу творчості та мистецтва саме з точки зору, що вони допомагають вивільнитись тому, для чого інколи не вистачає слів. До будівель, до Донеччини я обов’язково повернусь у якомусь іншому проєкті”, — наостанок каже художниця по паперу Настя Горнічар.
Раніше ми розповідали про макет маріупольської водонапірної вежі, який хочуть зробити повноцінним набором конструктору LEGO.