Дві дати однієї війни: чому компенсації за зруйноване житло працюють лише з 2022 року

З 2014 року сотні тисяч українців втратили дім через російські обстріли або окупацію. Але для держави та міжнародного реєстру збитків ця війна має іншу дату початку — 24 лютого 2022 року. Саме ця різниця в датах позбавила людей, які першими втратили житло, права на компенсацію. Разом із юристкою Євгенією Деменковою розбираємось у цих нюансах і аналізуємо останні зміни в законах.

“Ми втратили дім двічі. Але для держави перша втрата ніби не існує”

Євген виріс у Горлівці разом із бабусею та дідусем. Родина жила в одній квартирі, але у власності мала дві.

У 2014 році, коли місто опинилося під окупацією, Євген із сім’єю виїхав до Краматорська. Згодом дізналися, що одну з квартир у Горлівці зруйнували обстрілами. Жодної компенсації родина не отримала — механізму відшкодування тоді просто не існувало.

“Ми навіть не знали, куди звертатися. Просто втратили — і все”, — розповідає Євген.

Після кількох років у Краматорську Євген переїхав до Ірпеня. Там у 2022 році він пережив ще одну окупацію та після звільнення міста мусив виїхати знову.

Тепер чоловік живе в Ужгороді, де орендує квартиру за 14 тисяч гривень на місяць. Його бабуся і дідусь мешкають у Полтавській області — також в орендованому житлі.

Отримати компенсацію за обидві квартири у Горлівці — як знищену, так і ту, що формально збереглася, але залишається в окупації — родина не може.

“Виходить, що ми втратили житло ще тоді, коли ця війна, як тепер визначено законом, ніби ще не почалася. І тепер саме дата вирішує, чи маємо ми право на відшкодування”, — каже Євген.

Його історія — приклад того, як різниця в датах перетворюється на різницю в правах.

“Ніякого статусу, і ніхто не хоче це виправляти”: чому в Україні не існує компенсації за житло, зруйноване російською агресією до відкритої війни

Таких історій, як у Євгена, тисячі, адже війна для українців почалася ще у 2014 році, і відтоді безліч людей втратили дім через російські обстріли. Проте з юридичного погляду ці втрати опинилися поза увагою держави. Люди, які втратили житло внаслідок бойових дій з 2014 року до початку повномасштабної війни, залишилися у правовому вакуумі — без визначеного статусу і без механізму компенсації.

“Фактично цих людей немає в жодному законі про компенсації. Їхні втрати не заперечують, але й не визнають так, щоб це тягнуло за собою відшкодування”, — каже адвокатка Євгенія Деменкова.

Коли держава запустила компенсації за зруйноване й пошкоджене житло після 24 лютого 2022 року, люди, які втратили домівки раніше, залишилися поза цією системою. Новий механізм від самого початку не поширили на втрати попередніх років — попри те, що йдеться про ту саму війну та того самого агресора.

“З погляду звичайної людини різниці немає, у якому році зруйнували її дім. Але для держави ця дата стала вирішальною — і саме вона позбавила частину постраждалих будь-якого шансу на компенсацію”, — пояснює юристка.

За словами Євгенії Деменкової, логічного й правового пояснення такому розмежуванню досі немає. Люди, які першими втратили домівки, не мають права на компенсацію лише через дату, коли це сталося.

Судовий шлях без результату: чому компенсацію за житло до 2022 року неможливо отримати через суд

Для багатьох людей, які втратили житло внаслідок бойових дій у 2014–2021 роках, суди залишаються єдиним, але фактично безрезультатним шляхом захисту своїх прав. Попри окремі спроби домогтися відшкодування через українські суди, ці справи не призводять до реальної компенсації.

За словами Євгенії Деменкової, судова практика у таких справах зводиться до одного й того ж висновку: компенсацію має сплачувати держава-агресор, а не Україна.

“Були судові рішення, де люди зверталися по реальну вартість зруйнованого житла. Але Верховний Суд чітко зазначив: відповідальність лежить на агресорі. І далі механізм просто зупиняється”, — каже юристка.

Навіть у разі отримання позитивного рішення воно залишається декларативним. В українському законодавстві не визначено, як виконувати такі судові рішення та куди саме подавати виконавчі листи.

“Отримати рішення суду — не означає отримати гроші. Немає процедури, яка дозволяла б людині реально стягнути ці кошти”, — пояснює Євгенія Деменкова.

Фактично звернення до суду означає лише втрату часу й грошей, без реального шансу отримати компенсацію.

Окуповані території: та сама війна, але повна відсутність механізмів

У схожому правовому становищі опинилися й власники житла на тимчасово окупованих територіях. Незалежно від дати руйнування будинку — до або після 2022 року — вони не мають доступу до жодної програми компенсації.

“На тимчасово окупованих територіях зараз не працює взагалі жодна програма. Люди взагалі не можуть подати заяву”, — наголошує Євгенія Деменкова.

Навіть пілотні рішення, які мали б частково розв’язати цю проблему, не дали результату.

“Мелітопольський пілотний проєкт фактично зупинили. Він не працює, і люди з окупованих територій залишаються в повному правовому вакуумі”, — каже юристка.

Таким чином, мешканці тимчасово окупованих територій опинилися в тій самій ситуації, що й люди, які втратили житло до 2022 року: без статусу, без інструментів і без чітких відповідей від держави.

Чому компенсації “починаються” з 24 лютого 2022 року

Усі чинні механізми компенсації в Україні прив’язані до дати початку повномасштабного вторгнення Росії. Саме з 24 лютого 2022 року держава офіційно визнає право на відшкодування за зруйноване житло.

Ця ж дата закладена й у роботі Міжнародного реєстру збитків.

“Міжнародний реєстр збитків — це, перш за все, збір інформації. Навіть якщо компенсаційна комісія почне працювати у 2027 році, ці кошти до людей дійдуть ще дуже не скоро”, — зазначає Євгенія Деменкова.

На думку юристки, така прив’язка до дати не враховує реального перебігу війни в Україні, яка триває з 2014 року, і створює нерівність між постраждалими.

“Для людини немає різниці, у якому році зруйнували її дім. Але держава цю різницю зробила ключовою”, — пояснює вона.

Про проблему говорять у парламенті, але рішення досі немає

Частково проблему компенсацій за знищене житло намагалися розв’язати через спеціальні житлові програми для окремих категорій громадян. Зокрема, можливість отримати житлові ваучери передбачили для військовослужбовців та окремих категорій переселенців, чиє житло залишилося на тимчасово окупованих територіях.

Втім, такі механізми стосуються лише визначених груп і не охоплюють усіх власників житла, які не мають доступу до своїх домівок або втратили їх у період з 2014 по 2021 рік.

Наприкінці серпня минулого року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №13136, який пропонує розширити право на компенсацію на весь період російської агресії — починаючи з 19 лютого 2014 року. Документ розробила парламентська тимчасова спеціальна комісія з питань захисту прав ВПО.

Законопроєкт передбачає можливість дистанційної фіксації зруйнованого житла на тимчасово окупованих територіях — за допомогою супутникових знімків, безпілотників або відеофіксації. Для населених пунктів, які фактично повністю знищені, пропонується спрощена процедура без додаткового обстеження. Також власники квартир у багатоповерхівках зможуть обирати між відновленням житла та отриманням житлового сертифіката для придбання нового.

Профільний комітет рекомендував ухвалити документ за основу. Однак станом на початок березня 2026 року його не розглянули у сесійній залі.

Таким чином, попри необхідність розширення механізмів компенсації, чинна система й надалі охоплює лише втрати після 24 лютого 2022 року, а питання відшкодування за період з 2014 по 2021 рік залишається неврегульованим.

“З’явилась можливість обстежувати оселі дистанційно”: які зміни внесли до програми “єВідновлення”

Програма “єВідновлення” залишається єдиним загальнодержавним механізмом компенсації за пошкоджене та зруйноване житло. Водночас із моменту запуску її умови кілька разів змінювали, і частина цих змін безпосередньо вплинула на можливість людей отримати компенсацію — передусім у прифронтових громадах.

Одним із ключових нововведень стала можливість дистанційно обстежувати житло в районах активних бойових дій, куди комісії не можуть приїхати через небезпеку.

“З’явилась можливість обстежувати оселі дистанційно. Це дало змогу людям хоча б подати документи там, де раніше процес був повністю заблокований”, — пояснює юристка Євгенія Деменкова.

Ще одна зміна стосується житла у спільній власності: тепер подати заяву на компенсацію може один зі співвласників — без письмової згоди інших. Раніше через це процес затягувався на роки. 

“Раніше достатньо було одного співвласника, який не виходив на зв’язок, — і людина нічого не могла зробити. Цей бар’єр прибрали”, — зазначає юристка.

Водночас ці зміни не означають, що система працює без збоїв. Остаточне рішення щодо компенсації ухвалюють місцеві комісії, і їхні висновки не завжди збігаються з технічними оцінками.

“Навіть якщо фахівець визначив, що житло знищене, комісія може не погодитися з цим висновком і відмовити”, — каже Євгенія Деменкова.

Окремою проблемою залишається використання житлових сертифікатів. Якщо людина купує житло дешевше, ніж сума компенсації, повернути або використати різницю неможливо.

“Фактично частина компенсації просто зникає, і це зараз одна з найбільших претензій людей до програми. Але ми звернулись до народних обранців і запропонували внести зміни. Зокрема, щоб люди могли використати різницю на будівельні матеріали, меблі тощо. Будемо очікувати внесення змін, так само, як і можливості отримати компенсацію людям, які втратили своє житло до 2022 року та оселі яких залишилися на окупованих територіях”, — підсумовує юристка.

Раніше ми писали, як на Донеччині працює програма “єВідновлення”. В одних громадах жителям виплатили мільярди гривень компенсацій, а в інших — заблоковані комісії і гроші отримати не можливо.