Дві сестри-переселенки з Бахмута започаткували власний бізнес у Полтаві

Бахмутянка Олена Сидоренко понад 20 років мала перукарню у рідному місті. Згодом до її колективу приєдналася сестра Оксана Петлева. Втім, через повномасштабне вторгнення сестрам довелося виїхати до більш безпечного регіону. Наразі будівля, де була перукарня, знищена російськими окупантами. Але сестри вирішили відновити власний бізнес і відкрили нову перукарню в Полтаві.

Історію двох сестер-переселенок з Бахмута розповіло видання “Полтавська хвиля”.

Олена Сидоренко працює перукаркою понад 30 років. Отримавши фах у 1989 році, вона пішла працювати на комунальне підприємство. Проте згодом вирішила, що варто відкрити власний бізнес.

“У нас був дуже великий колектив. Багато молоді. Жіночі та чоловічі майстри”, — згадує Олена Сидоренко.

Згодом її сестра Оксана вирішила, що теж хоче стати майстром-перукарем, тож через декілька років родички почали працювати разом. 

На початку повномасштабного вторгнення сестри залишалися у Бахмуті. Згодом Олені довелося виїхати до Молдови, а її чоловік залишився зі своєю мамою. Водночас Оксана переїхала до Львова, але потім повернулася до Бахмута. Втім, у місті не вщухали обстріли, тому сестри вирішили переїхати до Полтави, де вже жили їхні родичі.

Олена розповідає, що у Полтаві ще півтора місяця оговтувалася від пережитого та переїздів. Знайшовши житло, сестри взялися за пошук приміщення під перукарню.

“Звернулися до агентства. Але нам пропонували якісь “курятники”. Ми ходили та звертали увагу на оголошення. Подзвонили за одним оголошенням, нас зустрів приємний голос. Коли завели у це приміщення, то відчуття, що це наше. Це було у пʼятницю, а тому запитали, чи можемо дати відповідь у понеділок. Вийшли на вулицю і дивимося одна на одну. Подумали, а чого не погодитися сьогодні?”, — розповідала Олена Сидоренко.

Деяке обладнання сестрам вдалося перевезти до Полтави з Бахмута. Меблі та інше приладдя для перукарні вивозили з міста під обстрілами, а один із російських снарядів поцілив прямо у будинок, в якому працювала перукарня.

Своїх нових клієнтів майстрині шукали по-різному: роздавали листівки, поставили штендер, поширювали оголошення у групах соцмереж. У серпні до них завітав перший відвідувач – військовий на ім’я Андрій.

“Він запитав, чи можна підстригтися. Сказала, що працюватимемо з першого числа. Але потім подумала, що мені ж голову не мити. Лише підстригти. […] Я можу стригти чоловіків, але бази чоловічої роботи не має. Я вмію, але в нашій перукарні був суто чоловічий майстер. Тому не було необхідності стригти чоловіків”, — розповідає журналістам бахмутянка Олена Сидоренко.

Жінка додала, що здивувалася, коли після першого місяця роботи вдалося отримати прибуток, адже одразу готувалася до збитків. Підприємицям вдалося не тільки сплатити гроші за оренду, але й трохи заробити.

Її сестра Оксана Петлева каже: попередня перукарня відрізняється від нової тим, що у Бахмуті приходили постійні клієнти, а тепер до нових потрібно шукати підхід.

“Там дім, рідні, клієнти, яких знаємо десятки років. Були як родина. Люди приходили як на відпочинок. Багато клієнтів стали друзями. Тут все з нуля. Під них треба підлаштовуватися, а це психологічно важко. Тобто доводиться не лише обслуговувати, а й відкривати душу для людини, зрозуміти її”, — розповіла Оксана Петлева.

Нині сестри-переселенки з Бахмута продовжують працювати та розвивати власний бізнес вже на новому місці. Крім того, думають над залученням грантів. Втім, наймати більше працівників поки не хочуть, бо спочатку мусять знайти постійне житло.

Нагадаємо, підприємець зі Слов’янська розширив бізнес та наймає двох людей за допомогою програми “Власна справа”.