Через кілька днів після відкритого вторгнення Росії в Україну держава дозволила не проводити тендери в системі Prozorro. Так комунальні та державні підприємства можуть швидше закуповувати все необхідне. Водночас це може серйозно нашкодити економіці. Розповідаємо, що відомо про спрощені закупівлі та як замовники з Донеччини одні й ті самі товари купують за різними цінами.
На початку відкритого вторгнення Росії українська влада шукала варіанти, які б дозволили замовникам оперативно проводити закупівлі. Наприклад, не чекати тижнями на аукціон і швидко закупити військову форму для бійців тероборони або пальне для евакуації.
Тож 28 лютого 2022 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову, якою скасував проведення тендерів у системі Prozorro. Водночас замовників зобов’язали звітувати про свої закупівлі максимум через 20 днів після закінчення воєнного стану.
У своєму блозі на Економічній Правді генеральний директор “Прозорро” Василь Задворний написав, що результати цього нововведення його не тішать. За його словами, коли замовникам дозволили не проводити аукціони, економія суттєво зменшилася. Наприклад, зі звітів замовників відомо, що завдяки тендерам вдалося заощадити 177 млн грн бюджетних коштів (дані від 28 лютого та, ймовірно, до 9 травня, коли вийшов блог). А за той самий період минулого року економія була більшою у 42 рази — 7,47 млрд грн.
“Напряму були укладені 228 тисяч контрактів — тобто без конкуренції та попередньої публікації оголошення про закупівлю з боку держави. Це означає, що бізнес про ці закупівлі не знав заздалегідь і не міг запропонувати державі більш вигідну ціну”, — пояснює у своєму блозі очільник “Прозорро”.
Вільне радіо проаналізувало звіти про закупівлі, які вже опублікували замовники з Донецької області. Наші журналісти побачили, що деякі замовники купують товари на 16%, а то і 36% дорожче, ніж їхні колеги.
Пальне. 14 березня комунальне підприємство Слов’янської міської ради “Благоустрій” закупило 2 тисячі літрів дизельного пального. Ціна за літр — 50 гривень. А 700 літрів бензину А-92 коштували бюджету КП 32 тисячі гривень, тобто по 46 гривень за літр.
Водночас того ж дня Курахівська міська рада уклала договір на закупівлю дизельного пального за ціною 39,84 грн за літр. Тобто на 20% дешевше, ніж закупив замовник зі Слов’янська.
А 470 літрів 92-го бензину міськрада купила за 38,49 грн за літр. Це на 16% дешевше за бензин, який купило слов’янське КП.
Їжа. Селидівська виправна колонія №82 опублікувала договір від 25 березня на закупівлю харчів. Серед товарів у замовленні було 300 літрів пастеризованого коров’ячого молока. За договором літр молока коштує 35,50 грн. На все виділили 10 650 грн.
А 24 березня Слов’янський психоневрологічний інтернат теж купив пастеризоване молоко. Виділили на це 22,6 тис. грн. От тільки молока закупили не вдвічі більше, ніж Селидівська колонія. Слов’янському інтернату літр молока обійшовся 55,50 гривень. Загалом купили 408 літрів молока, що на 36% дорожче, ніж у Селидовому.
Папір. Ще один приклад — закупівля офісного паперу. Ми знайшли 2 звіти про закупівлю паперу формату А4 щільністю 80 г/м в пачках по 500 аркушів.
24 травня Дружківська міська рада купила 50 упаковок такого паперу за 11,5 тисяч гривень. Тобто по 230 гривень за упаковку.
А через 3 дні, 27 травня, Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради закупило 100 упаковок паперу з такими ж параметрами. Лише вказали, що папір має бути від фірми ZOOM. Тобто для підрядника значно звузили варіанти. Тож ці 100 упаковок обійшлися бюджетній установі в 30,5 тис. грн, тобто по 305 гривень за упаковку.
Таким чином за одну пачку паперу з однаковими параметрами замовник з Селидового віддав на 75 гривень (або на 24%) більше, ніж замовник з Дружківки.
Гендиректор ДП “Прозорро” Задворний пише, що підрядники, можливо, не могли купити ті чи інші товари за іншою ціною через низку причин. Але відсутність економії ілюструє те, що конкуренція допомагає економити гроші.
“Сьогодні Україна має замислитися: чи готова вона продовжити втрачати гроші та відмовитися від конкуренції в публічних закупівлях, або вона готова почати дбати про кожну копійку. Вже зараз зрозуміло одне: Україна ніколи не була настільки заможною, щоб нехтувати втратою коштів. А сьогодні — особливо”, — підкреслює Василь Задворний.
Водночас у Міністерстві фінансів кажуть, що ситуація з економікою в Україні дуже важка. Поки триває активна фаза війни, країні щомісяця потрібні 5 мільярдів доларів.
В Мінфіні прогнозують значне падіння ВВП. Щоб утримувати економіку, доведеться суттєво збільшувати податки та скорочувати видатки. Такі болісні заходи можуть впровадити вже цього літа.
Читайте також: