Моріння голодом, жорстокі побиття, тримання в нелюдських умовах — лише деякі з видів тортур, які застосовували до українських полонених у таборі в окупованій Оленівці. Журналісти-розслідувачі встановили низку імен українців і росіян, які можуть бути причетними до цих воєнних злочинів. Їхні фото показали тим, хто був в Оленівці заручниками.
Як повідомляє Вільне радіо, 30 листопада у Києві презентували фільм-розслідування журналістки The Kyiv Independent Євгенії Моторевської “Оленівка: куратори зла”.
Крім того, фільм “Куратори зла. Називаємо імена відповідальних за злочини в Оленівці” доступний до перегляду на платформі Youtube українською та англійською мовами.
У стрічці висвітлені історії декількох експолонених військовослужбовців та цивільних, яких певний час тримали у тюрмі в Оленівці на тимчасово окупованій частині України. Один зі співрозмовників передав журналістам внутрішні документи, які йому вдалося винести звідти. Вони допомогли ідентифікувати щонайменше двох імовірних причетних до тортур працівників колонії — Кирила Шакурова з Горлівки, який до окупації працював в українській тюрмі, та його напарника — горлівчанина Юрія Дмитренка.
“Такі як Кірюша і Юрчик, які просто не вважають вас за людину, вони вас б’ють, знущаються, а потім ваше мертве тіло (тому що багато людей закатували в Оленівці, я це все чула) витягують за руки, як якийсь непотріб, і ховають на місці, де раніше в них стояв курник, приховуючи всі ці жахливі факти. Напевно, тому Оленівку знову законсервували, щоб коли прийдуть українські війська — хоч якось стерти сліди насильства, вбивств і знущань”, — розповіла після показу фільму військова медикиня та одна з героїнь фільму Мар’яна Мамонова.
Крім того, у соцмережах журналісти знайшли фото ще п’ятьох помічників окупаційного режиму, які могли бути причетними до знущань в Оленівці. Колишні бранці з Оленівки впізнали в них начальника в’язниці Сергія Євсюкова, який раніше був українським правоохоронцем, помічника начальника в’язниці Артема Потапчука, начальника опервідділу в’язниці В’ячеслава Якурнова, першого заступника начальника в’язниці Дмитра Неєлова та наглядача Василя Бакалинського родом з України.
Як вдалося встановити розслідувачам, роботою табору для військовополонених в Оленівці, ймовірно, керував перший заступник голови московського відділення Федеральної служби виконання покарань РФ Кирило Попов.
За словами експолонених, ось деякі з тортур, які застосовували працівники табору:
Для довідки:Тюрму в Оленівці росіяни вирішили законсервувати після вибуху у ніч на 29 липня 2022-го. Того дня росіяни скоїли теракт, внаслідок якого загинули понад 50 українських полонених, ще більш ніж 130 — були поранені. У Офісі генпрокурора кажуть: попередньо, вибух могло спричинити застосування термобаричного гранатомета. У одному зі звітів ООН йдеться, що випущений по колонії боєприпас мав траєкторію руху зі сторони Росії на захід.
За словами військового медика Юріка Мкртчяна, слова якого серед інших наводять у розслідуванні, колаборанти та росіяни не надавали українським полоненим жодної медичної допомоги після обстрілу колонії. Юрік та ще кілька полонених медиків усю ніч намагалися врятувати поранених бранців. Колаборанти та росіяни не дали їм жодних медикаментів і лише на ранок відвезли тих, хто вижив, у лікарні.
“На той момент у голові не вкладалося, що там буде скільки поранених. Світла немає, я кажу росіянину: “Дайте ліхтарик якийсь”, він каже: “Не даю” і при цьому він проводить променем цього ліхтарика у цю дорогу і я бачу, що до кінця того, як світить цей ліхтарик, просто все усіяне тілами. Я бачив, що вже світає, а нікого вони не забирають. На цей момент тяжкі хворі, яким ми нічим не змогли б допомогти, вони один за одним починають вмирати. Ми їх зібрали під паркан, росіяни налаштували собі ліхтарики і дивилися, як ми там працюємо. І в мене склалося враження, що люди дивляться якийсь блокбастер”, — у фільмі розповідав Юрік Мкртчян.
“У кожного з нас, в кого рідні були в тому бараці, вдень і вночі в голові крик. Але нам здавалося, що ми наскільки тихо кричимо. Здавалося, що світ не чує нашого і їхнього болю. Сьогодні, дивлячись цей фільм, я відчуваю, що наш голос потужний. Про цей подвиг усього Маріупольського гарнізону мають пам’ятати віки. А сором і ганьба на Росію за цю підлу страту теж має лягти на тисячоліття”, — на показі фільму зауважила представниця ГО “Спільнота родин Оленівки” Ірина Козирєва, син якої досі перебуває у полоні росіян.
Нагадаємо, раніше журналісти Вільного радіо поспілкувалися з чотирма представницями ГО “Спільнота родин Оленівки” про те, як вони борються за своїх рідних у полоні.