До відкритої війни Сергій Юзвінкевич обіймав посаду заступника селищного голови Нікольського, що неподалік від Маріуполя. Коли селище захопили російські загарбники, посадовець погодився з ними співпрацювати й став головою окупаційної адміністрації. Тепер Юзвінкевич фігурує у відео угруповання “ДНР”, а одна зі свідків на судовому засіданні заявила, що чула, як чоловік закликав місцевих працювати “на благо ДНР”. Суд вирішив, що слідчі зібрали достатньо доказів провини Юзвінкевича у колабораціонізмі.
Вирок Сергію Юзвінкевичу 7 березня 2024 року виніс Амур-Нижньодніпровський районний суд Дніпра.
Сергій Вілійович Юзвінкевич з 2021 року до повномасштабного вторгнення Росії був першим заступником селищного голови Нікольського з питань діяльності виконавчих органів влади. За даними обвинувачення, на початку червня 2022-го (коли Нікольське вже захопили військові РФ) чоловік пішов на співпрацю з окупантами. Він “очолив” незаконну “адміністрацію Володарського (радянська назва Нікольського, — ред.) району Донецької народної республіки”. 3-го червня 2022 року ватажок квазіформування “ДНР” Денис Пушилін видав відповідний “указ” про призначення Юзвінкевича на “посаду”. Цей “документ” став одним із доказів у суді.
Крім того, за даними обвинувачення, у червні 2022-го “новопризначений” Сергій Юзвінкевич провів офіційну зустріч з губернатором Липецької області Росії Ігорем Артамоновим. У результаті російський посадовець чиновник та ставленик окупантів уклали “угоду про співробітництво між Володарським районом ДНР та Липецькою областю РФ”. Телеканал “Юнион”, який працює на території квазіреспубліки “ДНР” випустив про це сюжет. Він став ще одним доказом провини Юзвінкевича у суді.
На відео Юзвінкевича впізнали свідки в судовому засіданні. Один з них — голова Нікольської громади, який був колегою Юзвінкевича до окупації селища. За словами свідка, після початку широкомасштабного вторгнення вони разом із обвинуваченим продовжували забезпечувати життєдіяльність громади. Зокрема, облаштовували укриття, забезпечували місцевих питною водою, слідкували за вивозом сміття тощо. Та коли селище захопили російські військові, Сергій Юзвінкевич повідомив своєму керівнику, що “має намір працювати в органах окупаційної влади, ставиться до неї лояльно та підтримує політику держави-агресора”. Зрештою, Юзвінкевич лишився жити в окупації, а очільник Нікольського покинув захоплене селище 17 квітня 2022-го й більше зі своїм підлеглим не спілкувався.
Зважав український суд і на слова ще однієї свідкині, що мешкала в селі Темрюк поблизу Нікольського. Вона розповіла, що Сергія Юзвінкевича знає з 2021-го, відколи його призначили на посаду заступника Нікольського селищного голови. На той час жінка працювала бухгалтеркою у місцевій школі. У червні 2022-го, коли громаду повністю захопили військові країни-агресорки, у Темрюк приїхав Юзвінкевич. Він представився селянам як “голова Володарського району ДНР” та провів кілька зустрічей із місцевими, де закликав їх працювати “на благо ДНР”.
“Натяків на те, що позиція [Сергія Юзвінкевича] була вимушеною, свідок не помітила. 22.06.2022 року свідок виїхала на підконтрольну України територію. Пізніше вона впізнала [Сергія Юзвінкевича] за фотознімками, а також за її участю переглядався відеоролик з ним”, — зауважують у вироці суду.
Крім того, у розпорядженні правоохоронців опинилася копія паспорта Сергія Юзвінкевича, що свідчить про те, що чоловік є громадянином України.
У серпні 2022 року фігуранту повідомили про підозру в колабораційній діяльності (ч.5 ст. 111-1 КК України). Юзвінкевича оголосили у регіональний, державний та міжнародний розшук, адже він знаходиться на тимчасово окупованій території. На сайті офісу Генпрокурора та в газеті “Урядовий кур’єр” публікували повістки про виклик Юзвінкевича до суду, однак чоловік не з’явився. Тож інтереси фігуранта на засіданнях представляв державний адвокат, який, як йдеться у вироці, “здійснював активний захист обвинуваченого та брав участь в допиті свідків”.
Амур-Нижньодніпровський районний суд Дніпра заочно визнав Сергія Юзвінкевича винним у порушенні ст.111-1 “Колабораційна діяльність”.
“Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність належних, допустимих та достовірних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вони узгоджуються між собою і в своїй сукупності доводять подію кримінального правопорушення, вину [Сергія Юзвінкевича] в його вчиненні, а також є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні”, — йдеться у вироці.
Чоловіку дали 7 років в’язниці та на 10 років заборонили обіймати посади в держструктурах. Усе майно Юзвінкевича вирішили конфіскувати — йдеться про земельну ділянку та легкову автівку Chevrolet aveo 2006 року випуску.
Упродовж 30 днів після оголошення вироку захисник Юзвінкевича може подати апеляцію. Однак станом на 30 березня цього не зробив.
Нещодавно вирок оголосили й жительці Нікольського Наталі Кунак. 9 років жінка була заступницею голови райдержадміністрації, та коли у Нікольське вдерлися війська РФ, почала з ними співпрацювати. Наталя Кунак в окупації працює заступницею Сергія Юзвінкевича. Проте український суд виніс їй дещо суворіший заочний вирок, ніж “керівнику” — 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, “заступниця голови Володарської адміністрації ДНР” найближчі 15 років не зможе обіймати посади в органах державної української влади. Адвокат, який представляв інтереси Кунак у суді, просив ухвалити для неї виправдувальний вирок.
На початку березня за співпрацю з росіянами засудили також жителя Нікольського Олексія Хайрутдінова, який в окупації став “начальником Володарського філіалу Автодору”. За це чоловіку заочно дали 4 роки тюрми та на 10 років заборонили обіймати посади в держструктурах. Усе майно обвинуваченого конфіскували. Захисник, який представляв інтереси фігуранта у суді, виявив сумніви щодо достовірності фото й відео з проросійських джерел, які стали доказами у справі. Проте суд відхилив заяви адвоката, адже “не вбачав пістав ставити вказані докази під сумнів”.
Цього місяця також здійснили правосуддя над Валентиною Темір із села Малоянисоль, що неподалік від Нікольського. До повномасштабного вторгнення жінка очолювала Малоянисольську школу, публікувала фото у вишиванці та закликала плекати українську мову. Все змінилося після окупації: слідство вважає, що Валентина перевела школу на російські стандарти. Адвокат Темір у залі суду заявляв, що зібраних доказів недостатньо, аби стверджувати, що його підзахисна впроваджувала стандарти освіти країни-агресорки. Однак суд відхилив цю тезу, “оскільки фігурантка, як керівник освітньої установи, виконувала свої посадові обов`язки”. Обвинувачену заочно позбавили волі на 2 роки та заборонили працювати у закладах освіти найближчі 10 років.
Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.