Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Богдана Козака з Чернівеччини, який проходив службу у Прикордонних військах, а потім вступив до медколеджу. З початком повномасштабної війни чоловік кинув навчання, аби долучитися до армії.
Про життєвий шлях та службу Богдана Вільному Радіо розповіла його сестра Аліна.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Богдан Козак народився 19 жовтня 1999 року в селі Бобівці на Чернівеччині, де пройшло його дитинство. Він навчався у місцевому навчально-виховному комплексі, вирізнявся активністю й товариськістю.
“Він любив допомагати матері, бабусі, сусідам і рідним, особливо дбав про людей похилого віку і не цурався жодної роботи”, — згадує його сестра Аліна.
У дитинстві хлопець цікавився технікою, проводив багато часу на природі та любив робити речі власними руками. Згодом ці інтереси переросли у професійну діяльність.
Богдан проходив службу в Прикордонних військах на Львівщині, пізніше працював у Чернівецькому слідчому ізоляторі та навчався в Чернівецькому медичному коледжі.
“Я пам’ятаю Богдана добрим, щирим і надійним. Якщо він щось обіцяв, то завжди виконував. Він умів підтримати словом і ділом, ніколи не залишав близьких у біді. Дбав про родину, проводив час із друзями та цінував прості речі — дім, працю і спокій”, — згадує сестра.
Спершу Богдан планував залишитися в армії на контрактній службі, але від цієї ідеї відмовився, адже рідні потребували допомоги по господарству і догляду за бабусею.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік припинив навчання в медколеджі й долучився до армії. 5 січня 2023 року він підписав контракт із навчально-механізованим полком військової частини А1048 та здобув кваліфікацію кулеметника.
“Він вважав це своїм обов’язком і розумів, що це серйозне рішення. Він добре усвідомлював ризики, але знав, заради чого йде. Навіть тоді він говорив, що важливо бути корисним людям і державі, робити те, що від нього залежить. Він сприймав службу як обов’язок, а не як щось героїчне”, — ділиться сестра військовослужбовця.
На війні захисника прозвали Турбо. Про службу він розповідав небагато, лише час від часу ділився кумедними історіями, розповідав, як вони з побратимами облаштовували позиції або жартували під час чергувань.
“Беріг рідних і не хотів тривожити. Іноді міг поділитися якимось веселим випадком або історією з побратимами, щоб розрядити напруження. Він завжди говорив, що підтримка один одного важлива, що кожен має бути готовий допомогти. Його слова часто повторювалися серед друзів і товаришів по службі, бо він вірив у команду і в те, що разом можна подолати труднощі”, — розповідає Аліна.
Побратими згадують Богдана як надійного товариша, сміливого воїна і людину, на яку завжди можна було покластися.
Богдан цікавився різними професійними напрямками, зокрема медициною, а ще розглядав можливість спробувати себе у кінології.
“Він часто говорив про майбутнє й про те, що хоче звичайного життя — роботу, сім’ю, час для друзів. Мріяв про спокій і щоб країна поступово відновлювалася”, — пригадує сестра.
16 травня 2025 року в районі Часового Яру на Донеччині Богдан Козак загинув під час планового мінування позицій через випадкове спрацювання невідомого вибухового пристрою.
Після загибелі захисник отримав відзнаку імені Богдана Хмельницького за мужність.
Вічна пам’ять.