В ніч на 19 січня святкують Хрещення Господнє. Це важливий день для православних християн. Та відзначають його і народно. В Бахмуті пірнають в ополонку та влаштували зимову вечірку. Мороз під мінус 20 не завадив: люди грілися та смажили їжу біля багать, зігрівалися танцями та напоями, ворожили. Як все було — в матеріалі.
Святкові нічні гуляння організували на Північному ставку Бахмута.
Через морозну погоду декілька днів поспіль ставок вкрився кригою. Вночі на вулиці було близько мінус 20 градусів за Цельсієм.
Для довідки:Хрещення Господнє (або Богоявлення, Водохреще, Епіфанія, Йордань) — одне з великих різдвяно-новорічних свят православних християн на згадку про хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордан. В цей день християни тримають суворий піст, відвідують богослужіння, освячують воду. Після цього споживають кутю та святу воду, проводять ритуальне омовіння, тричі занурюючись у воду з молитвою та хресним знаменням.
До 23:00 понеділка тут вже зібралися десятки бахмутян. Багато хто на автівках, в яких їх власники можуть грітися. Ті ж, хто без авто, стоять біля багать, розведених по периметру майданчика.
Голосно лунає на все узбережжя весела українська та російська “попса”. Дим від багать піднімається в небо; зимове повітря стає димним. Завдяки підсвітці з трьох боків білими та кольоровими ліхтарями все це виглядає як екзотична нічна дискотека на тріскучому морозі.
Поруч з багаттями — купки трісок та мангали: люди розбилися по групах, почали смажити м’ясо та зігріватися напоями, в тому числі алкогольними. Організатор, Володимир Чередниченко, пригощає присутніх глінтвейном.
Серед присутніх помічаємо депутатів нинішнього та минулих скликань, членів виконкому, очільницю одного з управлінь. Ексдепутат міськради Сергій розповів журналісту, що святкує тут “Хрещення Русі”.
“А ось такий чудовий захід як…е-е-е… Хрещення…Русі. Ми просто зібралися з нашими друзями поспілкуватися, погуляти трохи вночі. Так, зимова вечірка, але вона така класна. Пірнати, я?! Ніколи в житті, не хочу захворіти”, — каже співрозмовник.
Він додає, що не постився.
“Я не та людина, я звичайна людина, я просто так”, — каже він.
Для довідки: Хрещення Русі — релігійна реформа для зміцнення держави та її престижу, внаслідок якої Київська Русь прийняла та почала поширювати християнство на своїй території. Ключова подія — масове хрещення 988 року у воді мешканців Києва (а згодом й інших міст держави) князем Володимиром Великим, у результаті чого християнство стало державною релігією на Русі. До того в Київській Русі були поширені різні інші вірування, в тому числі язичництво
Люди весело та голосно спілкуються, фотографуються біля фотозони, танцюють, п’ють та закусюють. Руки тут швидко замерзають, як і фотоапарат. Доводиться періодично відігрівати біля багаття й ноги, аби не відморозити пальці.
З’являється трійка працівниць комунального закладу культури в українських вбраннях, які починають святкову програму.
Згодом вони починають проводити ігрові конкурси та ворожіння з передбаченнями на папірцях.
ДСНС чи лікарів швидкої не видно. Серед людей все ж є рятувальники, але зараз вони не на чергуванні, а відпочивають.
“Святкуємо Хрещення. У нас в програмі шашлички, зануритись, тепла кава. Ми робимо це вже вдруге, ми друзі та колеги. Поганих наслідків не було, ми вчора пірнали, після бані. В церкву не ходили та не постилися. Це ми, звісно, так, згрішили. Гадаю, будемо старші, займемося цим”, — відповідають рятувальники гуртом.
Близько опівночі починається масове пірнання. Ополонку у формі хреста (яку ще називають Йорданню) прорубали заздалегідь, обклали сосновими гілками та палетами. За словами організатора, ополонку освятив вдень священник церкви московського патріархату. Вода трохи парує — значить вона дещо тепліша за повітря.
До ополонки прямують перші напівроздягнені пірнальники. В основному це молоді чоловіки 20-30 років. З ними “групки підтримки”, які потримають рушник та одяг. Пластикові тапки ковзають по льоду. Пірнальники спускаються в ополонку, тримаючись за поручні, та тричі занурюються в крижану воду, більшість перед кожним зануренням швидко хрестяться.
Після цього виходять, розтираються рушником, деякі радісно-збуджено кричать. Є й такі, які підійшовши до ополонки в халаті та тапках, розвертаються назад зі словами “Т-та ну його!..”. За 30-40 хвилин встигають зануритись десятки людей. Зле нікому не стало.
Серед пірнальників — не тільки молоді чоловіки. Є й дівчата, і навіть підлітки. 17-річна Каріна занурюється на Водохреще вже вчетверте.
“Я кожного року занурююсь. Піст ще не тримаю, хоча планую. Відчуваю легкість, як звільнення та полегшення. Думок взагалі ніяких немає. Я роблю це для себе, негативних наслідків для здоров’я поки немає”, — каже дівчина.
На протилежному від сходів боку ополонки — група підлітків, яка супроводжує занурення інших вигуками: “Давай-давай-давай!!”, свистить та плескає в долоні. Потім вони й самі роздягаються та по черзі занурюються, скидаючи одяг в єдину купу. Наймолодшому з них на вид близько 13-ти років. Дорослих біля них не помічаємо.
15-річний Дмитро занурився вперше, за компанію з хлопцями. До занурення ніяк особливо не готувався, але часто зранку бігає кроси, просто для себе, тому до холоду звик.
“Мені сподобалось, почуваюсь чудово. Судома була, але все добре. Батьки знають де я, попередив їх. Алкоголь ми не вживаємо. Я не постився; в бога вірую, але в церкву не ходжу”, — чемно розповідає хлопець.
Зранку 19 січня на тому ж ставку майже порожньо. На снігу — сліди вчорашніх гулянь — окроплений вином сніг, конфетті, зерно та чорні плями від багать. Сміття майже немає.
Тут чергує наряд ДСНС. Серед чергових помічаємо й тих, хто гуляв тут вночі.
І стоять недарма. Люди йдуть занурюватись й вдень — приходять поодинці або приїжджають з компанією.
55-річний Сергій, який мешкає неподалік, прийшов зануритись сам. Поруч стоїть бутиль з водохресною водою, яку він набрав не тут, а в потічку неподалік. Там він іноді й обливається. Каже, він знає пірнання в ополонку на Водохреще як християнську традицію.
“Відчуття встряски, стресу, коли пірнаєш. Але чесно кажучи, посту не дотримувався. А в храм ходжу, час від часу”, — розповідає чоловік.
А от Денис приїхав з друзями. На питання чому занурювався в крижану воду, він каже: “Нудно живеться!”.
“Гріхи змиває!”, — додають друзі та сміються.
На питання чи робить це через православне свято, відповідає:
“Хто його знає, в що я вірю! Я в “кентів” більше вірю, аніж в християнство. А з іншого боку, кожного року все одно пірнаю. Відчуття — пісня, “обалдєнні”! Не постився. А, ні, чого! Не бухаю!”, — завершує чоловік та залазить в машину вдягатися.
Зазначимо, занурюються в ополонку на Водохреще не тільки на Донеччині, а й в багатьох інших регіонах України. Таке занурення у водохресну воду після її освячення часто вважають “давньою християнською традицією”. Та ПЦУ заявляє: до віри ця традиція стосунку не має, а водохресна вода гріхів не очищує. Натомість порадив християнам перед Богоявленням очищати душу на сповіді, причащатися та відвідати службу у храмі.
Читайте також: