Інна Клішкан із Сіверська Донецької області евакуювалася з родиною до Краматорська. Але віднедавна кілька разів на тиждень приїздить до рідного міста лікувати зуби землякам. Вона єдина зубна лікарка на майже усю підконтрольну частину Бахмутського району. Хто їй допомагає, як працює її “кабінет на колесах” та чи бояться місцеві стоматолога — лікарка розповіла нашим журналістам.
“Мешканцям Сіверської громади майже два роки було ніде вилікувати зуби. Це внаслідок руйнування будівлі лікарні та її стоматологічного відділення. Люди живуть у підвалах. Зі скаргами на зубний біль зверталися дуже часто. Аби полікувати чи видалити зуб, їм треба було їхати за 40 км до Слов’янська — перший стоматолог там. А тепер для Сіверської громади є пересувний стоматологічний кабінет (ПСК) та організували точки надання стоматологічної допомоги з обладнанням”, — розповідає Вільному радіо Інна Клішкан.
Стоматологічний причеп дозволяє привезти з собою “амбулаторію на колесах” у села Сіверської громади. 16 листопада 2023-го Інна лікувала зуби мешканцям села Різниківка, що за 10 кілометрів від Сіверська.
У рідне місто лікарка почала їздити з кінця вересня 2023-го. Все необхідне для роботи стоматолога підготувала Сіверська військова адміністрація.
“Люди чекали. Той біль, який вони терпіли, мабуть, переборов їхній страх. За цей час у нас понад 100 пролікованих людей — ускладнення карієсу, видалення зубів. Когось скерувала для подальшого лікування та розширеної консультації. Люди вдячні, що почули їхню проблему і дали те, чого вони потребують”, — каже Інна Клішкан.
З Сіверська жінка мусила виїхати у квітні 2023 року. Один із російських ударів зруйнував її оселю в багатоквартирному будинку, інший — пошкодив приватний будинок.
“Я залишалася, але у мене є діти. Нас евакуювали, зараз ми живемо у Краматорську. Діти займаються онлайн, за ними наглядає бабуся. [За літо] у Сіверську додалося руйнувань. Я люблю своє місто, для мене воно завжди найкраще. Люди втомлені, але всі раді бачити, раді, що хтось повернувся. Вони радісно приходять на прийоми”, — ділиться стоматологиня.
До рідного міста лікарка приїздить регулярно: двічі, а інколи й тричі на тиждень.
“На дорогу йде по різному, 1,5-2 години в один бік. Якщо негода — трохи довше, якщо гарна погода — швидше. Дороги ж зруйновані. Буває і страшно. Не знаю, як буде взимку, не знаю як [проїде] причеп. Але стоматологічну допомогу люди отримають попри будь-що”, — каже стоматологиня.
Аби не наражати ані себе, ані пацієнтів на додаткову небезпеку, стоматологиня спочатку виїздить на певну точку та обстежує людей навколо.
“Потім складаю план лікування, виїжджаємо та працюємо. Стаціонарна точка у нас одна, у підвальному приміщенні. Працювати довго не можемо — не більше ніж 3-3,5 години, бо небезпека. Приблизно 7-10 людей можемо прийняти за цей час. Знімаю гострий біль, призначаю явку наступного разу. Люди знають, що ми приїдемо”, — так описує свою нинішню роботу Інна Клішкан.
Допомагає їй місцева кваліфікована стоматологічна медсестра Юлія.
“Ми працювали і до вторгнення, працюємо в тандемі. Без неї було б тяжко. Вона до мого приїзду готує інструментарій, обробляє, дезінфікує, стерилізує. Готує кімнату, кварцує — тобто виконує усю підготовку, аби ми не гаяли часу на таке. Я приїжджаю, плідно працюємо, потім їду, і вона далі займається всім. Вона і медсестра, і асистент”, — розповідає стоматологиня.
У стерильності інструментів, якими працюють, та у дотриманні санітарно-протиепідемічних норм впевнені.
“У нас все організовано відповідно, режим стерилізації виконуємо. Ми про санстанцію пам’ятаємо завжди. Маємо там дезрозчини, бактерицидні лампи, сухожарову шафу, “контрольки” (одноразові контрольні тести, які показують, чи достатньо стерилізаційна шафа прожарює інструменти, — ред.) Якщо мені треба буде посадити туди свою дитину, я не замислюючись, посаджу та не хвилюватимусь”, — запевняє Інна Клішкан.
“Немає просто карієсу. Ми зіткнулися тільки з його ускладненнями: пульпітом, періодонтитом, періоститом. Люди живуть у підвалах, перемерзають, і ускладнень карієсу там більше. Зуб болить, люди п’ють знеболювальні”, — розповідає Інна Клішкан.
Для лікування складних випадків все ж не вистачає рентген-апарату, визнає медикиня.
“Ми звернулися, нам пообіцяли допомогти, активно працюємо над цим питанням. Якщо є такий випадок, скеровуємо людей до Краматорська. Поки обходились так, але є в планах є розширення обладнання. І рентген — це наша першочергова задача, це дуже потрібно”, — каже стоматологиня.
Але люди потребують і інших стоматологічних маніпуляцій.
“Люди чистять зуби, але є і проблема зубних відкладень, вони потребують і професійного чищення. Раніше це робили у лікаря. Тому обладнання для зняття зубних напластувань теж потрібне”, — розповідає стоматологиня з Сіверська.
До роботи в умовах постійної небезпеки не готували ані у медінституті, ані на курсах підвищення кваліфікації, зазначає співрозмовниця.
“Робота зараз відрізняється від роботи у мирний час: все має бути швидко, все трохи відрізняється. Не попрацюєш — не зрозумієш: не написано алгоритму надання стоматологічної допомоги у таких умовах. Можливо, я роблю якісь помилки, нам ніде це (досвіду, — ред.) почерпнути. Але ми стараємось. Попрацювавши третій місяць, зрозуміли потреби населення, розширюємо асортимент медикаментів, інструментарію”, — пояснює лікарка.
Інна не єдиний медик у Сіверську: туди періодично приїжджає і гінеколог. Також у місті залишається сімейний лікар.
Раніше ми розповідали про волонтерку з Сіверська Лілію Ярощук, яка підтримує земляків та військових на Бахмутському напрямку. Аби допомагати людям, вона повернулася з-за кордону. Тут, у рідному місті, Лілія зустріла кохання — захисника Дмитра. Зараз вона допомагає чоловікові відновитися після важкого поранення та вкотре готується до поїздки на Донеччину.