Як перетворити творчість з хобі на прибуткове заняття та стати успішним у сфері креативних індустрій — розповідає експертка агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks, учасниця освітньої програми фонду ІЗОЛЯЦІЯ Марта Кобринович.
Що таке креативні індустрії та в чому їхня перевага? Чи можете Ви навести приклади вдалих кейсів розвитку креативних індустрій в Україні?
Загалом, якщо ви спробуєте знайти єдине визначення креативних індустрій, то вам це не вдасться, тому що ця сфера є доволі новою. Тож те, що вкладається в це поняття, відрізняється від країни до країни. Якщо ж говорити про український контекст, це визначення вперше з’явилося в Законі України в редакції 2018 року. І там це визначення вказує на ті види економічної діяльності, які мають на меті створення доданої вартості робочих місць завдяки творчій самореалізації.
Я для себе ставлю таку дефініцію “креативних індустрій”: це ті види економічної діяльності, де людська креативність є основною доданою вартістю, є основним капіталом. Наша ефективність, знання, здатність створювати щось нове або по-новому підходити до звичних викликів дає нам можливість розвиватися, створювати додану вартість і ті продукти та послуги, які будуть корисними та цікавими для наших кінцевих споживачів.
Перевага креативних індустрій в тому, що їхнім основним капіталом є людська креативність. Тут нема такої прив’язки до локації, певних природних ресурсів, як це дуже часто буває в інших сферах. Креативні індустрії та ті, хто в них працює, є незалежними: вони можуть працювати глобально або локально. Тому я думаю, що про креативні індустрії так багато говорять у контексті переосмислення Донбасу, бо природні ресурси вичерпуються, і щось треба робити з людьми, які працювали на шахтах, підприємствах. Особливо ті, які живуть в маленьких містечках — там може бути великий брак робочих місць. Тому зайнятість у креативних індустріях може бути одним зі шляхів вирішення цієї проблеми.
Чи може, людина, скажімо, з технічною освітою, без досвіду праці в креативних сферах досягти успіху у цих напрямках?
Може, звичайно. Тому що зараз є великий тренд на інтердисциплінарність, умовно, коли у вас є дві дуже несхожі сфери, але вони на стику створюють щось нове. Якщо говорити про технічну освіту, то це є дуже хороша база, як на мене. Незалежно від того, яка це саме технічна освіта, особливість її в тому, що вона вчить дуже методично, чітко, логічно мислити. Якщо ви вмієте логічно мислити, ви можете засвоїти нову професію та бути в ній дуже класним. Умовно, якщо ви хочете стати UX-дизайнером, ваш технічний бекграунд буде на вагу золота.
Український Донбас дуже часто порівнюють з німецьким регіоном Рур, де також була дуже схожа ситуація в середині XX століття. Рурський регіон також був промисловим серцем Німеччини: він відіграв надзвичайно важливу роль у післявоєнній розбудові Німеччини і Європи загалом. Цей регіон стикнувся з тим, що шахти стали менш рентабельними, деякі навіть дотаційними. Плюс був ще великий екологічний виклик, тому що відходи виробництв скидалися в найбільшу річку цього регіону. Що зробив німецький Рур? Був варіант закрити все, що було нерентабельне, бо дофінансовувати постійно було дуже й дуже важко. Постало питання про перепрофілювання всього регіону. І в ході обговорень було визначено, що регіон перепрофілюють в центр креативних індустрій та зеленої економіки. І, що дуже цікаво, завдяки тій технічній базі, яка була в Рурі, зараз там дуже добре розвивається промисловий дизайн. Тому це дуже цікавий кейс, як бекграунд не з креативних індустрій може застосовуватися в креативних індустріях і бути конкурентоспроможним.
Яких різновидів індустрій зараз в країні більше, а які тільки “заходять” в Україну?
Слід зробити ремарку, що згідно з постановою Кабінету міністрів креативними індустріями вважаються сфера IT та нових медіа. Питання стоїть на практиці, наскільки працівники сфери IT себе відносять до креативних індустрій, а не виділяють в окрему сферу.
Якщо ж брати ті рекомендації, які запропонували у Кабміні, то в нас сфера IT дуже добре розвивається — і в великих містах, і в менших містах. Плюс немає прив’язки до локації, тому українська IT-сфера може працювати глобально з будь-якої точки України, якщо у вас є доступ до інтернету.
Друга сфера, яка у нас дуже добре розвивається — це сфера дизайну. Різного дизайну: інтер’єрного, архітектурного, трохи предметного, також розвивається комунікаційний дизайн та комунікаційні агенції, графічний дизайн, вебдизайн, розробка сайтів, UX-дизайн, розробка мобільних додатків тощо.
Також доволі непогано розвивається українська мода, fashion-індустрія. Тобто у нас є багато хороших дизайнерів, був бум після Революції Гідності, коли почали з’являтися нові українські бренди. Є також багато брендів, знаних за кордоном, які дуже добре себе продають. І зараз навіть є окремі програми, спрямовані на те, щоб експортувати представників українських fashion-індустрій за кордон. Український тиждень моди їх вивозить на покази, зараз є окрема ініціатива від Ради креативних індустрій, вони також вивозили українських дизайнерів.
Якщо говорити про невикористаний потенціал, то, на мою думку, це музична індустрія. У нас є декілька представників, які є дуже відомими та знаними не лише в Україні, але й за кордоном. Проте у нас є ще й сегмент представників музичної індустрії, які є дуже дрібними та яким бракує умов для розвитку. Ми в агенції, в якій я працюю, у 2020 році допомагали проводити дослідження української музичної індустрії та її зовнішньоекономічних перспектив. І одним з наших висновків було те, що українській музичній індустрії сильно бракує ланки менеджерів. Тобто є композитори, є продюсери, є ті, хто допомагає створювати музичний продукт, є самі виконавці. Їм дуже бракує кваліфікованого менеджменту, який би допомагав вивести оцих молодих та талановитих виконавців на інший рівень. Плюс є ще велика проблема в Україні, яка стосується музичної індустрії — це питання юридичного характеру, зокрема питання власності. Наприклад, нашим музичним виконавцям вкрай рідко платять за використання їхніх пісень: їм майже ніколи не платять royalty. Організації колективного управління, які б мали це робити цього не роблять і це велика проблема.
Також інша легальна проблема, яка існує в Україні — це те, що багато представників креативних індустрій працюють нелегально, тобто вони ніяк не зареєстровані, навіть не фізичні особи-підприємці. Тоді вони могли б платити ЄСВ та просто 5% податку з кожного надходження. І в цьому є проблема: це закриває їм шлях до багатьох можливостей підтримки. Це є перешкодою для їхнього розвитку. У 2020 році, коли трапився перший карантин, Український культурний фонд запустив окрему програму, яка називалася “Інституційна підтримка”, щоб допомогти українським представникам креативних індустрій оклигати після цього першого шоку і пережити ті складні економічні умови, в яких вони існували. І, що цікаво, фонд тоді оголосив три хвилі набору потенційних грантоотримувачів, тому що виявилось, що людей, які б відповідали формальним вимогам цієї грантової програми, недостатньо.
Якщо говорити про ті індустрії, які розвиваються трохи повільніше, то, як на мене, є велика проблема з ринком видавництва книг. Тому що український ринок поки що є маленьким, культура читання в нас поки що є низькою. Якщо не помиляюсь, за останніми опитуваннями близько половини українців не прочитали жодної книжки за рік. Відповідно, ринок для українських видавців книг є вкрай маленьким, і треба працювати над тим, щоб його розширювати.
Інші важливі індустрії, які мають потенціал, але поки що невикористаний — це ремесла. Це українські традиційні способи виробництва ювелірних прикрас, посуду, предметів щоденного вжитку, які є традиційними для української культури. Тим не менш, внаслідок умисної радянізації, їхня цінність була девальвована, тому що в Радянському Союзі було дуже обмежене трактування культури. Як наслідок, багато традиційних ремісників втратили ринок, бо їхня діяльність була заборонена. Коли йдеться про традиційний український одяг, то його здебільшого представляли фольклорні колективи “Хор Верьовки” тощо. Насправді той український одяг, який вони показували, дещо відрізнявся від українського традиційного, бо це було в період, коли ви можете практикувати свою українську культуру тільки в такому вигляді. Як наслідок, дуже багато українського традиційного одягу та технік його виробництва занепало або жило десь окремими острівками, щоб це ніхто не бачив.
Треба розуміти, що техніки роботи зі склом, з деревом, з текстилем є дуже цікавими та їх можна застосовувати дуже й дуже по-різному. І це може бути візитною карткою України, але їх треба переосмислити, застосувати особливість креативної індустрії, коли по-іншому дивимось на якісь типові речі. Я більш ніж впевнена, що ця сфера має великий потенціал, якщо ми навчимося по-іншому застосовувати ті інструменти.
Наскільки в Україні конкурентний ринок у сфері креативних індустрій, тобто наскільки людині важко стати успішною у цій сфері?
Тут треба дивитися конкретно по кожній індустрії. Бо, знову ж таки, індустрія дизайну в Україні розвивається прекрасно, є абсолютно конкурентоздатною і так, там конкурувати важко, особливо якщо ви молодий фахівець.
У сферу IT теж нібито, здається, легко потрапити, але це вже не так. Тому я б радила звертати увагу на ті ніші, які досі є незаповненими, наприклад, в Україні бракує кваліфікованих предметних дизайнерів. Наша агенція є співзасновниками іншого бізнесу, це бренд “lislis” — традиційні українські іграшки, зроблені з дерева. Це просто дерев’яна нефарбована іграшка, тобто це не китайські супер’яскраві пластмасові ляльки. Там вже є декілька колекцій, але коли мова зайшла про нові, ми не могли знайти кваліфікованих предметних дизайнерів, які могли б їх розробити.
Інша ніша, наприклад, інтер’єрного дизайну вже є заповненою. Однак слід розуміти: якщо ви будете хорошим фахівцем та не будете боятися експериментувати, ви зможете знайти себе у будь-якій ніші. Чим більше ви в себе вкладаєте, тим більш конкурентними ви є.
Якщо говорити про інші сфери, які й досі є незаповненими — в Україні бракує хороших кураторів. Людей, які б могли осмислено створювати нові культурні продукти: виставки, мистецькі перфоманси, вистави тощо. Ця сфера невелика, але в ній не вистачає кваліфікованих людей. Плюс, якщо все-таки в Україні легалізують ринок артпослуг та артоб’єктів, продажу картин і тому подібного, то тут також потрібні кваліфіковані менеджери, які могли б займатися продажем та промотуванням українських митців.
Чи є у цій сфері якісь бар’єри, які заважають вдало розвиватися? Наприклад, вікові.
Думаю, що ні. Треба розуміти, що в нас є “середня температура по палаті” стосовно ейджизму, сексизму, расизму і тому подібного. Сфера креативних індустрій якраз цікава тим, що вона є доступною для людей будь-якого віку. Так, здебільшого це добре, тому що це цікаво, це на слуху, багато людей хочуть туди потрапити, бо це пов’язано з новими технологіями, там доволі хороші перспективи розвитку кар’єри, не треба себе обмежувати. Є багато людей, яким вже за 40-50 та вони теж можуть дуже добре працювати в креативних індустріях, особливо якщо вони мають якийсь інший бекграунд. Це якраз і буде їхня родзинка, тобто їхня додана вартість. Тому що вони можуть бути інженерами й інженерові значно легше створити UX-дизайн, ніж студентові графічного дизайну, який щойно закінчив університет. Тому це цікавий напрямок для представників будь-якого віку. Крім цього, тут ще цікаве те, що інструменти креативних індустрій можна застосовувати в інших сферах. Наприклад, якщо ви займаєтеся кондитеркою, ви можете навчитися якось дуже красиво дизайнувати свої торти, робити гарне оформлення, і ціна вашого продукту буде вищого.
Або якщо ви тесля і працюєте з деревом — ви можете надивитися, які є можливі варіанти створення дерев’яних продуктів. І якщо ви додасте оцю краплинку дизайну, творчості до дерева та дерев’яних продуктів, які ви створюєте, то ви будете більш конкурентоздатним і, вочевидь, ваша продукція коштуватиме дорожче. Тому тут ще потрібно дивитися з такого боку.
На Вашу думку, які види креативних індустрій більше представлені на сході України, а які в інших частинах країни? Що в них може бути спільного, а що відрізняється?
Насправді я б не виділяла, що у нас є якісь дуже сильні перекоси. Просто схід цікавий тим індустріальним бекграундом, який в нього є. Для мене промисловість Донбасу цікава як індустріальна спадщина. Це один з термінів, які зародилися поруч із креативними індустріями. Такі промислові об’єкти також мають певну цінність. Навіть якщо це підприємство закривається, воно все-таки залишається магнітом для дуже багатьох людей, бо вони мають емоційну прив’язку до нього. І так можна переосмислювати ці об’єкти, говорити про них як про індустріальну спадщину. Якщо говорити про схід України, то, наприклад, соляна шахта в Соледарі внесена до Європейського маршруту індустріальної спадщини. Це європейський проєкт — інтерактивна карта, де ви можете відстежити різні міста і проєкти індустріальної спадщини по всій Європі в Україні загалом.
З огляду на те, що таких промислових об’єктів стає менше, вони стають певним чином екзотикою. Тому що є багато представників міст, які заводи чи шахти ніколи не бачили. Їм це цікаво побачити, вони будуть готові їздити як туристи, особливо якщо це буде ще й якийсь інтерактивний формат, коли ви в ту шахту можете спуститися, або інтерактивний музей на території цього закритого підприємства. Тобто це один зі способів розвитку туризму. Питання тоді стоїть в переосмисленні цього простору та в доступності туристичної інфраструктури.
Які, на Вашу думку, взагалі є перспективи у східної України в плані розвитку креативних індустрій? Бо в нас є кілька факторів, які, на мій погляд, дещо пригнічують креатив: війна, монопромисловість у малих містах.
Тут важлива ремарка, що Україна існує в тих політичних умовах, в яких вона існує і звичайно, що вони несприятливі. Тому тут говорити, що креативні індустрії врятують все і вирішать всі проблеми, не можна.
Якщо говорити про потенціал креативних індустрій сходу України, то тут важливо розуміти, що ви можете працювати на онлайн-ринку і ваш офіс може бути в умовному Бахмуті, а працювати ви можете на всю Україну або навіть на весь світ. Питання стоїть у тому продукті та послугах, які ви можете запропонувати.
Якщо говорити про мономіста, треба дивитися на кожне по-своєму, бо у кожного мономіста є свій контекст. Повертаючись до Соледара — так, є соляна шахта, так, є виробництво, але навколо цього виробництва можна розвивати туристичні маршрути, використовувати сіль для виготовлення інших продуктів.
На сході України, враховуючи його природні ресурси, мені було б цікаво використання природних просторів для аудіовізуального сектору, для відео. Ми наразі залучені в україно-британський проєкт, і нашим партнером є університет Уельсу, який також свого часу зіткнувся з тим, що місцеві шахти закривалися. Одним з напрямків їхнього перетворення була зйомка відео та кіно, адже ці природні ландшафти були дуже цікавими для режисерів. Крім цього, як я говорила, це може бути індустріальна спадщина. Але тут треба дивитися на контекст кожного з міст: працює це підприємство чи ні, чи є там якась складова, яку можна використовувати як туристичний об’єкт, чи є там нормальні дороги та інфраструктура для туристів у вигляді хоча б якихось закладів харчування і можливості переночувати.
Минулого тижня Ви проводили воркшоп у фонді ІЗОЛЯЦІЯ. Розкажіть про нього детальніше.
Здебільшого у нас були молоді люди, які тільки думали про свій розвиток у креативних індустріях. Воркшоп був присвячений тому, як можна будувати кар’єру в креативних індустріях. Зрозуміло, що саме питання приваблює тих людей, які ще не визначилися та сидять на роздоріжжі. Тому це були здебільшого люди, які не мали досвіду в креативних індустріях і для яких це один з потенційних варіантів розвитку.
Під час воркшопу ми розглянули три можливі кар’єрні шляхи. Перше — це фріланс або самозайнятість, коли ви працюєте лише на себе. Це можна ефективно робити з будь-якої точки світу в дуже багатьох сферах. Друге — це робота за наймом. Тут дещо складніше, тому що треба, щоб був роботодавець, який створює ці робочі місця, і щоб ви могли відповідати його умовам. І третє (це найбільш ризикований варіант) — це створення власної справи. Ви започатковуєте бізнес, шукаєте собі людей в команду, і намагаєтесь розвивати цей бізнес, пропонувати якісь нові продукти та послуги. Тут найбільшим викликом є те, що ви як засновник бізнесу несете на собі всі ризики. За вами і розвиток бізнесу, і гарантія того, що клієнт отримає продукт належної якості.
З мого досвіду найбільше люди хочуть працювати на себе, тому що їм це дає дуже багато свободи: ви працюєте де хочете, коли хочете і з ким хочете. Але насправді коли ми детальніше починаємо розбивати самозайнятість на окремі складові, багато людей думає: “А чи не піти мені в найм?”. Тому креативні індустрії цікаві тим, що вони дають дуже багато шляхів, і кожен шукає свою стежиночку в цьому полі.
Чи співпрацювали Ви з фондом ІЗОЛЯЦІЯ до цього та чи плануєте у майбутньому проводити подібні заняття?
Так, але в дещо іншій іпостасі. Наша агенція має свій такий продукт, який називається “Creative Industries Talks” — це дискусії про останні тренди та тенденції в креативних індустріях. Ми запрошували представників фонду ІЗОЛЯЦІЯ як спікерів на нашу подію. А тепер ми дещо змінили ролі, і я вже допомагала проводити тренінг ІЗОЛЯЦІЇ. Насправді я думаю, це дуже цікавий напрямок роботи. Якщо ми зможемо продовжити нашу співпрацю, то я буду надзвичайно рада.
Читайте також: