“Один із воїнів намалював, як янгол йде по Авдіївці. Але цей янгол був без ноги”, — описує одну із картин, яку під час заняття з арттерапії написав важкопоранений боєць, Костянтин Кляцкін. Чоловік разом із командою однодумців кілька місяців тому вирушив реабілітаційними центрами України, де пораненим захисникам пропонували краще зрозуміти свій внутрішній стан через мистецтво. А днями у Києві відкрили виставку полотен, намальованих під час таких занять. Ми побачили картини на власні очі та поспілкувалися з організаторами арттерапевтичних майстеркласів.
На стінах музею “Київська фортеця” розвішені 33 полотна. Вони зовсім різні за кольором і стилем, а подекуди навіть нагадують дитячі малюнки. Деякі з них дуже абстрактні — спершу складно здогадатися, що саме зображено. Та насправді на кожному з полотен — образ ангела, розповідає художник Лев Скоп, який проводить заняття з арттерапії для військових.
“Мені 70 років, я майстеркласів дуже багато робив, але ми малюємо тільки ангелів. Бо ангелів ніхто не бачив. Це може бути квадратик, це можуть бути чотири лінії — це субстанція, про яку всі чули, але не бачили. Відповідно, починається внутрішній творчий процес. Кожен бачить свого ангела. Це якийсь космос, фентезі. В тому кожна людина починає розкриватися”, — каже Лев Скоп.
70-річний художник-іконописець має довгу сиву бороду, а його руки трішки вимащені фарбою. Митець допомагає бійцям відпочивати та по-новому пізнавати себе через мистецтво з 2014 року. Цьогоріч йому запропонувала співпрацю студія DocNoteFilms, яка знайшла кошти на проведення арттерапевтичних занять у госпіталях різних регіонів України. Лев Скоп каже: радо прийняв цю пропозицію і знову почав інтенсивно працювати з пораненими бійцями.
“Мені довелося не раз робити майстеркласи з пораненими, з людьми, які вийшли з полону, з дружинами військових, дітьми-сиротами. Це час від часу проходило, а потім якось затихло. І от почалася широкомасштабна війна, і ми відроджуємо такі майстеркласи. Під час майстеркласів ми більше говоримо, ніж малюємо. Мені кожного хочеться спитати, з якої він бригади, з якого він села, з якого міста. Мені це особисто дуже треба, бо я розумію цей біль. Я не знаю, яка в них доля буде завтра. Вони всі нервові. І хай буде якась крихта щастя”, — говорить художник.
Цей проєкт дістав назву “Образ воїна”, каже його співавтор, режисер студії DocNoteFilms Костянтин Кляцкін. Його реалізовували упродовж літа цього року: команда побувала у чотирьох регіонах України, а на заняття прийшли близько 50 оборонців.
“На перший майстерклас було дуже складно затягнути людей. Дуже скептично ставилися. Казали: “Нащо мені ці малюночки? Це все ні до чого” і так далі. Але на першому майстеркласі у нас з’явилися дуже класні роботи. Ми побачили, що навіть ті, хто не хочуть, але приходять — включаються. Це нас зарядило, і потім, коли далі хтось казав: “Не хочу”, ми казали: “Слухайте, таких, як ви, було багато. Просто спробуйте. Не захочете — встанете і підете”, — каже Костянтин Кляцкін.
Майстерклас може тривати від трьох до п’яти годин. Хтось здатен зобразити свого “янгола” швидше, декому треба час, аби відрефлексувати і зробити малюнок довершеним. Лев Скоп зазначає, що принципово не робить жодного мазка фарбою замість військового, аби робота максимально віддзеркалювала внутрішній стан автора.
“В суті своїй — це принцип середньовічного мистецтва. Це білий аркуш, береться олівець, робиться рисунок. Я ходжу і дивлюсь, щоб рисунок був у кожного завершений. І ми з кожним говоримо про рисунок. Тоді після того ми беремо чорний колір і починаємо малювати. А вже потім додаємо колір. Що я всіх прошу: отак набрав у рот повітря і провів колір. Не перемальовуючи. Раз — і щоб світилося”, — говорить художник.
На одне заняття запрошують максимум 10 важкопоранених захисників, аби кожен почувався комфортно. Бійці “виливають” на чисте полотно свої уявлення про власного ангела-охоронця, який допоміг вийти з бою живим.
“Чому я акцентую власне на цю методику? Бо тут максимальне розкриття. Я бачив, як проводили інші майстерклас: беруть якусь листівку перемальовують, той, що веде майстерклас, поправляє [військових]. Хай буде і так, але це трохи марна трата часу. А тут іде максимальне розкриття тієї творчості. Тут біля кожної роботи можна щось розказувати: один [військовий] намалював [ангела] у формі медика-“госпітальєра”. Я кажу: “Ти був у “Госпітальєрах?” — “Ні, вони мене врятували”. А один намалював “хаммер” з крилами (це така машина американська) — значить, він його врятував”, — розповідає Лев Скоп.
“Один із воїнів намалював, як янгол йде по Авдіївці. Бо він там воював і для нього це зрозуміло. Але, що важливо, янгол без ноги. Це та реальність, в якій він живе”, — додає співавтор проєкту Костянтин Кляцкін.
Художник Лев Скоп називає такі заняття психотерапевтичними. У процесі він багато розмовляє з кожним із поранених, аби відволікти їх від тривожних думок бодай на деякий час.
“Тут йде така навіть психотерапія. Ти коли з людиною говориш, а вона бачить, що ти з “наших”, то відбувається контакт. Наш результат — це щоб нам просто побуло добре годинку, дві, три. Я результатом завжди задоволений. Найбільша дяка — їхні очі”, — каже співрозмовник.
Під час арттерапевтичних занять травмовані військові неабияк занурюються у власні переживання, тож завершити задумане вдається не кожному.
“Дуже багато учасників “відпадали” у процесі. Перша робота залишилась тільки наведена олівцем. Тому що, коли людина це намалювала, вона не могла вже себе контролювати, і він сказав: “Вибачте, я не можу” і пішов. Є роботи, де хтось вже почав працювати фарбою. Тут (на виставці “Образ воїна”, — ред.) представлені роботи в різних станах, щоб люди бачили, наскільки буває непросто це “видирати” з себе. Нам завжди давали когось, хто цих бійців супроводжував до нас. Бо навіть на ці 3-5 годин у людини може винирнути будь-що. Я не кажу про фізичний стан, я кажу про психоемоційний. Тому завжди був хтось, кому вони довіряють”, — розповідає Костянтин Кляцкін.
Деколи закінчити картину неможливо не лише через психологічний, а й через фізичний стан.
“Багато військових на кріслах колісних. Це проблема, бо таким людям важко всидіти довше двох годин, а робота не завершена. Найдовше ми писали картину з хлопцем, який був на кріслі колісному, це було десь 5 з половиною годин, але йому було комфортно. Дехто намалював скетч і вже пішов, бо фізично більше не міг сидіти. Така реальність”, — говорить співавтор проєкту.
Виставку “Образ воїна” можна побачити наживо до 15 жовтня у музеї “Київська фортеця” у Києві або ж онлайн на сайті проєкту. Презентувати роботи на загал вирішили для того, аби цивільні краще розуміли почуття важкопоранених військових.
“Нам хочеться через ці картини трішки розкрити для цивільних і взагалі для суспільства процес рефлексії свого досвіду, через який проходять наші воїни. Це насправді дуже важливо для розуміння суспільством, як сприймати цих людей, як спілкуватися з ними не з як потерпілими чи “окремою кастою”, а як зі звичайними людьми, які є частиною суспільства. Цими майстеркласами ми хочемо популяризувати цю ідею, щоб люди робили це і самі”, — зазначає співавтор проєкту Павло Липа.
Серію арттерапевтичних майстеркласів для поранених військових профінансував Український культурний фонд. Нині команда проєкту займається пошуком грошей, аби займатися цим і надалі.
“Ми говорили з Левом Скопом, він готовий включитись. На онлайн-виставці закладений ресурс, щоб додавати туди багато робіт. Питання тільки в силах і можливостях. Бо, як мінімум, купити полотно з підрамником — це кошти, на жаль. Але коли людина малює вже на полотні, то у неї трішки інше ставлення до цього, ніж вона бере аркуш А4 і малює на аркушику”, — резюмує Костянтин Кляцкін.
Нагадаємо, у Києві для військових проводять безкоштовні заняття з іпотерапії, де бійці мають змогу “поспілкуватися” з конями. Чому це важливо та які результати дають такі заняття — читайте у репортажі.