У традиційних строях, чоботах та з вифлеємською зіркою. Такими зображені колядники Донеччини на світлині, яку датують 1905 роком. Її зробив підліток із Бахмутського повіту, коли, за зароблені на коляду гроші, йому вдалося придбати фотоапарат. Яка історія створення цього знімка та які наративи радянської пропаганди він спростовує ми розпитали історикиню.
Фото колядників з села Сергіївка на Донеччині у 1905 році зробив Марко Залізняк. На світлині він зображений по центру, а поруч із ним — двоє сусідських дітей, імена яких встановити не вдалося, розповідає Вільному радіо кандидатка історичних наук, експертка Українського центру безпеки та співпраці Аліна Понипаляк.
“На фото ми бачимо хлопців з хутору Сергіївка. Вони гарно вбрані, в традиційних українських строях, у них є чоботи (на той час це коштовна річ), шапки. І безпосередньо зображена сакральна річ — це українська коляда. Є вифлеємська зірка, на якій можна навіть розгледіти іконографічне зображення. Це руйнує один з найбільших міфів російської імперії і сучасної Росії про те, що українці — це були збіднілі хуторяни”, — коментує світлину історикиня.
За словами Понипаляк, це фото підліток із Донеччини зробив, прив’язавши мотузку до затвору фотоапарата.
“Він натиснув на цю мотузку і вийшла ця світлина. Вона дуже чітка, витримана. Здається, нібито її зробив якийсь фотомайстер. Але це справа рук тогочасного юнака. Перше [встановлене] селфі родом з Донецької області.
Такі світлини показують нам, що ось, дивіться, тут жили і живуть українці. Тут немає ніякої “мішанки” з народів. Це знову-таки одна із підвалин російської імперської пропаганди, згодом — совєтської пропаганди, яку вони часто вживали для східних земель, говорячи, що там жила велика кількість греків, татар і так далі. Намагаючись стерти український слід, вони сіяли цей наратив, що “не все так однозначно”. Якщо ми візьмемо фото тогочасних росіян (селян), то ми побачимо, що це голі, босі люди, які живуть у хібарах”, — говорить співрозмовниця.
У 20 столітті на Донеччину почали заселяти селян із російських губерній. Згідно з історичними даними, у 20-х роках ХХ ст. регіон переважно населяли українці (64%). На Донеччині також є представники народу ахиска, або ж турки-месхетинці. Вони почали переміщатися на схід України у 1944 році після сталінської депортації із Грузії.Для довідки:У 18 столітті з Криму на Донеччину переселилися греки Приазов’я, оскільки їхній рідний півострів завоювала Російська імперія.
Фотоапарат, на який Марко Залізняк зробив фото із товаришами, йому вдалося придбати за гроші з коляди. Це він описував у своїх щоденниках, розповідає історикиня.
“Після колядки Марко підійшов до свого батька та сказав, що хоче віддати ці кошти йому. Але батько (видно знову, родина була не бідна) сказав: “Ні, твої гроші не потрібні, нехай будуть в тебе. Чи доведеш ти їх до ума?” І, як згодом згадує Марко Залізняк, ці татові слова його зачепили. Він знайшов оголошення у газеті і вирішив придбати фотоапарат. У своєму щоденнику він згадує: “З цими грошима я пішов до начальника пошти, який виписав мені переказ коштів в місто Харків на адресу, яка була вказана у газеті. І через тиждень в слободу Сергіївка прийшла посилка з фотоапаратом “Анатолій Вернер”, — каже Аліна Понипаляк.
І додає: на той час ціна фотоапарата сягала 4,5 срібних карбованці. Для порівняння — коня чи корову можна було придбати за 3,5.
“І це знову ж руйнує радянський міф про те, що українці були бідні. Уявіть, якщо троє цих хлопців змогли наколядувати по 4,5 срібні карбованці, то хутір був не бідний.
Для Донеччини і Луганщини було характерне колядування, а тим паче, щедрування. Той же пан Залізняк, залишив спомини про ці колядування: як воно відбувалося на його хуторі, як колядували сусідні хутори. Це не було якоюсь там поодинокою акцією. На Донбасі були особливі регіональні і колядки, і щедрівки. Вони відрізнялися, наприклад, від Полтавщини чи Харківщини”, — зауважує історикиня.
Частину цих світлин можна знайти у книзі, яку видав онук Марка Володимир Залізняк, що має назву “З ангелом-охоронцем і фото по життю”. Усі фото, зроблені Марком Залізняком, зібрані у його щоденнику, який був на зберіганні у Бахмутському краєзнавчому музеї.Для довідки:Марко Залізняк — один із небагатьох, хто фотографував життя та побут українських селян на Донеччині. Він народився у 1893 році в селі Сергіївка Бахмутського повіту й за 99 років життя (Залізняк помер у 1982-му) зафіксував у фото часи колективізації, розкуркулення, Голодомору та Другої світової війни.
Нагадаємо, до 130-ліття Марка Залізняка ми докладно розповідали про історію його життя та те, наскільки історичними стали його фото про Голокост, колективізацію та розкуркулення в Донецькій області.