Неподалік Слов’янська під час весняної оранки майже на поверхні поля знайшли рештки 3 бійців часів Другої світової.
Про це Вільному радіо розповів голова асоціації дослідників військово-історичної спадщини “Плацдарм” Олексій Юков.
Рештки 3 солдат Червоної армії дослідили добровольці-пошуковики цими днями між Богородичним та Долиною Слов’янської громади. В одній ямі були рештки двох людей, а у другій — одного бійця. А знайшов їх тракторист, коли обробляв поле. Останки людей ідентифікувати не вдалося, тому їх поховають у братській могилі невідомому воїну.
“Ці люди загинули тут у 1943 році, звільнюючи Слов’янщину. З 17 червня почався наступ, який завершився звільненням міста 6 вересня. Втрати за день складали від 300 до 900 солдатів робітничо-селянської червоної армії”, — розповідає Олексій Юков.
За його словами, на цій “висоті 199,5” у 1941-1943 роках йшли запеклі бої. Тому що тут, у “північних воротах Донбасу”, була найбільш укріплена лінія оборони.
Про рештки воїна, які краще збереглися, Олексій Юков припускає: ймовірно, це був боєць молодшого командного складу. Такі висновки він зробив з огляду речей, які були поряд. Їх всі детально вивчили та описали, а зібрані дані передали в архів Союзу “Народна пам’ять” у Києві.
“І олівець там був, і фрагмент зірки з погона. 2 ручних гранати, 2 барабанних магазини до автомату ППШ, набої та рештки підсумка для них. Ще там було 2 зірки — одна на шапку, інша на пілотку — вони були у нього в нагрудній кишені. В медпакеті були ампули для знезараження води та бинт. До речі, чоботи на ньому — німецькі. А от особистих опізнавальних знаків та документів, на жаль, не було”, — розповідає дослідник.
Деякі знайдені предмети дозволяють досліднику уявити й обставини останнього бою цього бійця.
“У чоботах були вставлені НР-40 — ніж розвідника та декілька детонаторів до гранат, Мабуть, підкралися близько до ворожих позицій, щоб все було напоготові. Скоріш за все, це розвідка, яка заходила туди на допомогу 39-й стрілковій дивізії. Тому що нацисти прорвалися через лівий фланг, і прийшлося вже резерви випускати, з особистої охорони полковників та генералів”, — каже Олексій Юков.
Він вважає: цей невідомий боєць загинув влітку 1943 року.
“Дуже багато сухої личинки залишилось у його кісткових рештках. Це свідчить про те, що коли він загинув, була спека, і тіло дуже швидко розкладалося”, — розповідає моторошні деталі дослідник.
Олексій переповідає свідчення одного з літніх місцевих мешканців Долини про те, як влада поводилась з трупами своїх захисників.
“Була жара, дуже багато тіл валялись просто на полях та розкладалися. Він розповідав, що всі ці поля були білі, як від снігу. Від опаришів з трупів радянських солдат. Каже, таке відчуття, що їх море. А за кілька днів всі ці мухи, які вилупилися, сідали на дома, і у людей дахи домів теж всі були в цих хробаках. Сморід був нестерпний. Трупів було так багато, що ти не міг розуміти де хто лежить. Каже, кучами валялися просто. Окопи залишались не заритими до 1947 року! Тіла валялися просто вздовж доріг, на поверхні. А потім їх просто згрібали грейдерами в ями. Ніхто нікого не ховав, як це заведено”, — розповідає Олексій Юков, посилаючись на розповіді місцевих мешканців.
Те, що за 76 років після закінчення Другої світової, ми все ще знаходимо непохованих полеглих, — дослідник вважає за сором.
“За 76 років їх не те що ніхто не поховав, їх ніхто й не шукав, окрім їх близьких. Хоча всі чудово знали — де вони лежать, в яких ямах. Нам показували та розповідали місцеві мешканці. Вони повідомляли у військкомати, сільради, але звідти реакції не було ніякої. Їм сказали: “Не лізьте, це не ваша справа, всі герої лежать у братських могилах, а це зрадники”. Ось так місцеві розповідають, ось таке було відношення до героїв”, — каже голова “Плацдарму”.
Олексій Юков припускає: рештки радянських бійців навмисно не ексгумували, аби не виплачувати кошти на утримання їхнім родинам.
“При більшості солдат нічого не було. Тому що військові ходили серед трупів, вилучали зброю та документи. Куди папери потім дівалися — невідомо. Мені розповідала людина, яка працювала у військкоматі, що ті знайдені документи палили. На питання “навіщо?” відповідь була така: “А хто потім буде їхніх родичів годувати? Держава?”, — розповідає Олексій Юков.
На його думку, в СРСР навмисно зменшували кількість загиблих, збільшуючи кількість зниклих безвісти.
“Якщо військовий зникав безвісти, то родичам не виплачували допомогу, пайків — люди залишались сам-на-сам зі своїми проблемами. На той момент партії, державі, було вигідно вчиняти саме так. Адже у СРСР після завершення Другої світової не було стільки можливостей та грошей, аби прогодувати родичів всіх цих загиблих”, — пояснює дослідник.
За його словами, пошуковики постійно отримують сигнали про такі знахідки з полів, від сільськогосподарників.
Якщо ви знайшли кістки, схожі на людські, Олексій Юков радить такий алгоритм дій:
Олексій Юков зазначає: виїхати можуть не завжди одразу, оскільки це волонтерська безоплатна діяльність.
Для довідки:За весь попередній рік “Плацдарм” знайшов 119 загиблих військових. Серед них 10 — солдати Вермахту, а 109 — це червоноармійці. З них імена встановлені лише у 5-ти, а у решти — лише ініціали (на ложках, чугунках). Загалом за рік “Плацдарму” вдається ексгумувати рештки не менше 100 людей. А від початку роботи, за даними Олексія Юкова, вони знайшли останки 3 029 людей.
Читайте також: