В столиці одну з вулиць перейменували на честь відомого українського оперного співака родом з Донеччини, Героя України Анатолія Солов’яненка.
Таке рішення ухвалили нещодавно на засіданні Київської міськради. Вулиця знаходиться в Дніпровському районі Києва, в Північно-Броварському житловому масиві. Раніше вона називалася на честь Олександра Бойченка — комуністичного діяча та українського радянського письменника. Єдиний твір, який той опублікував у 1950 році, — це повість “Молодість”. Цей твір довгі десятиліття був ідеологічною зброєю комуністичної партії, в тому числі — у боротьбі з так званим “українським буржуазним націоналізмом”. Олександр Бойченко в 1930 — 1932 роках очолював Комсомол України.
ДОНЕЦЬКИЙ СОЛОВЕЙКО
Анатолій Борисович Солов’яненко народився в 1932 році у Донецьку в шахтарській сім’ї. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії. Усі ці роки брав уроки вокалу, виступав на концертах художньої самодіяльності.
В 1962 році Солов’яненка запросили до Київського театру опери та балету; він стажувався в театрі Ла Скала в Мілані, де став лавреатом конкурсу «Неаполь проти всіх». З 1965 року Солов’яненко був солістом Київської опери. У 1967-му році він отримав звання заслуженого артиста УРСР, а у 1975-му році — народного артиста СРСР.
У 1993 році через творчі розбіжності з керівництвом Київського театру опери та балету Анатолій Солов’яненко залишив цю сцену і концертував в Україні та за кордоном. У 1997 році співак отримав Національну премію ім. Т. Г. Шевченка. Помер Анатолій Солов’яненко 29 липня 1999 року. Похований у селищі Козин в Київській області.
В тому ж році ім’я Анатолія Солов’яненка присвоїли Донецькому державному академічному театру опери та балету. А в травні 2002 року біля цього театру йому встановили пам’ятник в образі Герцога з опери «Ріголетто». У 2008 році йому посмертно надали звання Герой України за значний особистий внесок у розвиток української культури та мистецтва.
У репертуарі Солов’яненка було 17 оперних партій, багато арій, романсів та народних пісень. Кілька сезонів він співав у нью-йоркському “Метрополітен-опера”, де виконав партії в операх Штрауса, Верді, Масканьї. Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків. Наприклад, пісня “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю” у виконанні Солов’яненка, записана в 1976 році. До речі, багато українців вважають цю пісню народною. А тим часом автором слів до неї є ще один видатний українець, поет-романтик Михайло Петренко, батьки якого мешкали у Слов’янську:
Де б Солов’яненко не виступав з концертами, він неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні:
“Виконуючи народну пісню з естради, я пропагую її, хочу привернути до неї увагу людей, і поки вистачить сил, я не відступлюся від цього завдання. Українську пісню чудово розуміють в усьому світі. У кожного народу пісня виражає ті ж почуття, що й у нас, — любов до батьківщини, до дівчини, до матері, до природи… Недарма кажуть, що пісня не має кордонів”, — цитують Солов’яненка в проєкті рішення про перейменування вулиці.
Анатолій Солов’яненко ніколи не був членом комуністичної партії й ніколи не заспівав жодної комуністичної пісні. Заради української сцени він пожертвував спокусливими пропозиціями з Великого театру у Москві, не емігрував за кордон, хоча йому й обіцяли фантастичні гонорари.
Дружина Світлана була для Анатолія Солов’яненка найближчим порадником і другом впродовж всього його життя. Подружжя Солов’яненків виростило двох синів — Андрія та Анатолія. Молодший син Солов’яненка Анатолій — народний артист України, головний режисер Національної опери України.
Читайте також: