Підтримайте Вільне Радіо
Юрій Шаповалов жив у Донецьку та працював лікарем-невропатологом. У вільний час він писав у соцмережах про життя в окупації т.з. “ДНР”, яке з часом ставало дедалі гіршим. У січні 2018 року окупанти затримали його та звинуватили у шпигунстві на користь України. Над чоловіком знущалися — били, імітували розстріл, душили та тримали у нелюдських умовах. Юрія Шаповалова звільнили у серпні 2025 року, і він розповів про тяжкі випробування свого полону.
Свою історію Юрій Шаповалов розповів журналістам телеканалу “Перший”.
“Всього я пробув у полоні 7 років, 7 місяців і ще 3 дні. Останні 25 років працював у Донецькому обласному діагностичному центрі лікарем-нейрофізіологом. Протягом окупації, з 2014 до початку 2018 року, я вів персональну сторінку у Twitter (тепер — X), де інформував про те, що відбувається на окупованих територіях”, — розповідає Юрій Шаповалов.
Більшість його дописів стосувалися того, як погіршується життя на окупованій частині Донецької області.
“Найчастіше я викладав фото та короткий коментар про те, як поступово зачиняються крамниці, зникають українські товари, а з’являється російський асортимент, який набагато гірший і непридатний до вживання. Писав про те, як дедалі гірше працює комунальна сфера, а також про військових, які перебували в Донецьку. Серед них було багато росіян. Розповідав про пересування військової техніки, людей у формі та про звуки пострілів чи “прильотів”, — перераховує лікар.
Одного дня у січні 2018 року Юрій вже йшов з роботи додому, коли його схопили бойовики так званої “ДНР”.
“Відчув, як позаду мене зупинилася автівка. З неї вийшли люди в балаклавах, вибили в мене телефон, повалили на землю, скрутили руки пластиковою затяжкою, натягли на голову мішок і завантажили мене в автомобіль. Одразу ж сказали: “Ну що, попався, “Залишенець Донецький”, — згадує Юрій.
“Залишенець Донецький” — псевдонім, під яким лікар робив свої дописи. Як його викрили — він досі не знає.
У полоні на Юрія тиснули та вимагали зізнатися в роботі на українські спецслужби.
“Після затримання вони відвезли мене до приміщення “Міністерства державної безпеки”, де відбувся допит із застосуванням фізичних методів. Мене били, намагалися імітувати розстріл, підставляли пістолет до потилиці й клацали: “Ой, осічка”. Я весь час був із мішком на голові, щоб не бачити їхніх облич. Люди змінювалися, ставили одні й ті ж питання. Вони були впевнені, що я працював на українські спецслужби: “Хто твій куратор? Що ти за це отримував?” Врешті-решт вони зрозуміли, що в мене не було куратора і що я діяв із власної громадянської позиції”, — припускає медик.
Перші сто днів Юрія тримали в “Ізоляції”, колишньому культурному просторі, який проросійські угрупування перетворили на катівню. Потім його перевели у Донецьке СІЗО.
“Напівпідвальні приміщення з суцільною антисанітарією: таргани, щури. Я зі своїм невеликим ростом міг дотягнутися до стелі, розвести руки в сторони не було можливості”, — згадує Юрій.
В умовах постійних знущань він визнав провину і мав відсидіти 13 років у Макіївській колонії №32.
“На одному з допитів вони вимагали, щоб я зізнався, що “ось такі й такі” користувачі Twitter, які мене читали, працюють на українські спецслужби. Я сказав, що “не можу знати”. Тоді натягли на голову поліетиленовий пакет, замотали його навкруги шиї. Тоді я змушений був сказати: “Добре, я згоден. Пишіть все, що потрібно. Я поставлю свій підпис”. Стаття, за якою мене засудили, — “шпіонаж”, тобто “робота на СБУ”, — мовить Шаповалов.
Юрій вийшов на волю 14 серпня 2025 року під час обміну полоненими між Росією та Україною. Він не знав про обмін до останнього.
“Приблизно за два тижні до обміну нам принесли папірці, де ми мали розписатися. Йшлося про те, що після звільнення ми підлягаємо депортації з Російської Федерації і нам заборонений 10-річний в’їзд туди. У всіх термін закінчувався нескоро, і про сам обмін ми дізналися безпосередньо в день, коли нас забрали”, — додає лікар.
Нагадаємо, за роки повномасштабного вторгнення Росії Україні вдалося повернути з полону понад 200 бійців полку “Азов”. Водночас на листопад 2025-го три чверті “азовців”, які потрапили у полон, досі залишаються в неволі. Йдеться близько про 600 захисників.