image

Інший шлях: Історії 3 людей, які змінили професію після 40

|
14 Листопада 2019

Інший шлях
Історії 3 людей, які змінили професію після 40
Ви колись чули, що після 40 важко знайти роботу? Наші співрозмовники ризикнули та кардинально змінили своє життя. Що з цього вийшло — читайте в матеріалі.
1
Олена Ільїнська, 40 років
Олена Ільїнська, 40 років
Змінила косметологію на військову службу
Олена Ільїнська — бойовий медик, старший солдат 65-го військового мобільного госпіталю. Жінка родом з Харківщини, в армії вона вже майже рік, а до того була косметологом.

"Я ще з 2014 року хотіла йти до армії, але не виходило якось. І мати хворіла, і діти були маленькі. Як у мене стабілізувався стан в сім'ї, я одразу пішла. Я розуміла, що зараз медиків дуже не вистачає, і тут не було "хочу" чи "не хочу". Я розумію, що кожен з нас повинен хоч якусь краплю свого часу і сил віддати державі. Звісно, був страх, бо у мене ж діти. Кожна мати спершу переймається своїми дітьми. Інколи думала куди я їду, навіщо їду і чим це може закінчитися", — розповідає бойовий медик.

Олена каже: родина її у такому виборі підтримала.


"Моя родина поставилася до цього з розумінням, тому що мій син сам служить, і зараз навчається в Нацгвардії, у військах спеціального призначення. Ми всі розуміємо, що треба допомогти Україні вистояти у цій боротьбі."

Але все ж визнає — піде з контрактної служби після закінчення війни. Повернутись планує в косметологію.

Повну версію інтерв'ю з Оленою Ільїнською ви можете почитати або послухати за посиланням.
2
Андрій Кузнецов, 51 рік
Андрій Кузнецов, 51 рік
Пішов з школи у мільтиплікацію
Андрій Кузнецов – підприємець, який вже півроку керує першою в Бахмуті студією мультиплікації. До цього він працював шкільним педагогом-організатором.

Анімація була давнім захопленням Андрія. Працюючи у школі, він створив гурток, де виготовляв з учнями мультфільми у техніці stop motion. Основи анімації чоловік опановував сам: дещо знаходив в інтернеті, про інше запитував у більш досвідчених майстрів.

Коли на Донбасі почались бойові дії, Андрій усвідомив: перемогти у війні можуть не лише ті, в кого потужніша зброя, а й ті, хто має досконаліші інформаційні технології.

"На жаль, ми й досі програємо інформаційну війну з Росією. Дитячого контенту – казок, розповідей, історій – досі більше з того боку. Тому хотілося створювати невеликі історії, де буде звучати українська мова, українські пісні, можливо, якісь українські сюжети", – пояснює Андрій.

У 2017 році спільно з волонтерами юні аніматори зробили мультфільм на підтримку воїнів ЗСУ.
Здавалося б, справи пішли вгору, однак через два роки чоловік втратив роботу. Чому так сталося, він не розповів, але зазначив: "Людина на шостому десятку років не йде зі школи просто так".

Перед Андрієм постало питання: куди йти далі. Він встав на облік у центрі зайнятості, де йому запропонували відкрити власну справу.

Тоді колишній вчитель історії вирішив, що може почати заробляти на своєму захопленні. Він розумів, що виходячи на ринок, підприємець має запропонувати щось цікаве та унікальне, а студії мультиплікації в Бахмуті не було. Тому Андрій погодився на пропозицію центру зайнятості.

Щоб стати бізнесменом, він закінчив курси з підприємницької діяльності, склав і захистив бізнес-план. Після цього отримав одноразову матеріальну підтримку, на яку зняв приміщення, придбав необхідне обладнання та матеріали, а також виготовив рекламні буклети.
Так з червня у Бахмуті почала працювати студія анімації "Гоголь-Моголь". За кілька місяців її існування Андрій та його вихованці створили вже не один десяток мультфільмів. Один з них здобув перше місце на українському конкурсі "З любов'ю до рідного краю".

За словами Андрія, увагу сучасної дитини важко втримати на одній справі. Це іноді стає на заваді, адже на деякі проєкти йде чимало часу. Тим не менш, каже, що від роботи з дітьми отримує радість.

Мультиплікатор запевняє: у своїй студії він не тільки робить мультфільми, а й виховує в дітях самостійність, тренує концентрацію уваги, розвиває моторику рук.

"Сучасні діти відвикають працювати руками, а тут вони щось роблять руками: вирізають, клеють, фарбують. І це добре", – зазначає Андрій Кузнецов.

Працюючи на себе вже півроку, Андрій Кузнецов каже: бізнес дає багато можливостей, однак і ризиків приносить не менше. Та попри все він продовжує розвивати свою справу і отримувати від неї задоволення.

Щоб дізнатись більше, натисніть тут.
3
Дмитро Козярський, 49 років
Дмитро Козярський, 49 років
Змінив фінансовий ринок на армію
Зараз Дмитро є керівником проєкту "Тактичний підрозділ медичної евакуації Збройних сил України". До 2014 був топ-менеджером в різних українських та зарубіжних компаніях. Основний профіль ㅡ фінанси, продажі та управління персоналом. Потім 2 роки працював в "Укроборонпромі" віце-президентом з інвестицій і збуту.

Коли почалась війна на сході, хотів їхати на фронт, далеке офіцерське минуле не давало спокою. Проте керівництво "добро" не давало ㅡ важливість роботи оборонних заводів росла з геометричною прогресією. У 2016 році Дмитро звільнився: "Не витримав. Вирішив, що таки піду на фронт, якщо ситуація загостриться". Але активна фаза війни закінчувалась, і магістр ділового адміністрування підписав контракт на роботу в Німеччині.

Одного дня його друг попросив перегнати реанімобіль з Києва на схід і глянути, як працює волонтерська команда медичної евакуації. Так чоловік змінив костюм і галстук на тактичний одяг та поїхав на фронт. "Мене "спокусили": поїдь, допоможи, це на зовсім трохи. От і втягнувся, навіть в Німеччину не поїхав".
Дмитро брав участь в організації, а потім очолив волонтерський проект медичної евакуації в зоні бойових дій на Донбасі. Сам вивозив поранених та загиблих, керував командою та координував її діяльність зі Збройними силами України. А вже у 2018 вступив у лави ЗСУ.

Через вік застережень не було, ㅡ каже Дмитро. Але ті, хто з ним колись служили, вже були полковниками-генералами, хтось взагалі на пенсії. А він, у свої 47, в армію пішов старшим лейтенантом. Та за зміну не переживав. Бачив, що може зробити і шукав способи, як бути максимально корисним для армії, фронту, Міноборони. Тому, вважає, такий крок був логічним і правильним.

"За костюмом не сумую. Вже ні", ㅡ каже капітан у стандартній армійській піксельній формі.
"Служба в Збройних силах нічим не відрізняється від будь-якого іншого бізнесу: і там, і там ㅡ люди. Ази управління персоналом, проєктний менеджмент тут доречні, як і в цивільній роботі. Просто в армії трохи інші задачі і засоби, але суть ㅡ така ж. На фінансовий ринок повернутися навряд зможу. Через таку тривалу перерву це неможливо", — додає Дмитро.

Та при цьому зазначає: те, що відбувається зараз - це постійно новий досвід і нові люди, тотальна зміна цінностей і ставлення до грошей, комфорту, стабільності. Тож завдяки своєму рішенню зустрів справжніх друзів і визначив свою долю.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

728
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: