У неділю, 30 квітня, у Ірпені на Київщині відкрили стінопис, присвячений Бахмуту та Соледару. На ньому — символічна пачка солі, яку донедавна видобували у тамтешніх шахтах, та написи: “Бахмут, з тобою Ірпінь” та “Ірпінь та Бахмут — міста відважних людей”. Журналісти Вільного радіо побували на відкритті муралу й побачили композицію в деталях.
— Об 11:00 я прочитала про відкриття муралу, а об 11:55 швиденько сіла на електричку і приїхала сюди. Їхала і дуже хвилювалась, щоб не було написано “Артемівська сіль”, приїхала і тут написано: “Бахмут і Соледар”. 36 років я прожила в Бахмуті. Хочу додому…
Зі сльозами на очах та трепетом у голосі ділиться враженнями про мурал бахмутянка Ніна Сергєєва. Вона прийшла на захід однією з перших. Жінка переїхала на схід після трагедії на Чорнобильській АЕС із Київщини, а у квітні минулого року евакуювалася з Бахмута спочатку до Львова, згодом — у пристоличний регіон.
Поки ми говоримо з пані Ніною, на центральній площі Ірпеня збираються близько сотні людей. Вони уважно розглядають малюнок на стіні будинку й вдивляються в деталі. На ньому — відкрита й дещо пошарпана пачка солі. І це неспроста, пояснює Вільному радіо художник, який створив мурал, Іван Шульгін.
“Я провів аналогії між пачкою солі і, на жаль, важкими долями міст Соледар, Бахмут і багатьма містечками і селами, які страждають від цієї війни. Сіль — це такий образ, всім нам дуже рідний. Чому саме в Ірпені? Бо ці міста, можна сказати, побратими по нелегкій долі. Ірпінь на початку повномасштабної війни постраждав і Бахмут, який досі страждає і навіть набагато більше…” — розповідає митець.
Ідея стінопису з’явилася у музикантки Даші Суворової, яка провела дитинство у Бахмуті. За її словами, у планах — створити ще два мурали. Один із них, теж із зображенням пачки солі, має з’явитися у Києві. Ще один — у Парижі, там намалюють бахмутське ігристе вино.
“Я не маю можливості поїхати в своє рідне місто Бахмут. Тому Ірпінь став для мене маленьким домом, куди я можу приїжджати. І дуже рада, що тепер буде ця «стіна незламності»”, — каже ініціаторка створення муралу.
На відкритті зустрічаємо й соледарців. Співзасновники благодійного фонду “Соляна фортеця” Олексій і Тетяна Кваші виїхали з міста солі до Києва близько року тому й підтримують тут інших переселенців. На відкриття муралу у передмістя столиці приїхали, бо ностальгують за Соледаром, ділиться Тетяна Кваша.
“Хочеться трішки рідного побачити. Що нас не забувають, нас підтримують. Сіль — це наше все. Шахти — це серце нашого міста”, — каже жінка.
Аби намалювати задумане на стіні, художнику Івану Шульгіну знадобилося трохи більше тижня й близько 20 літрів фарби. Спочатку до нанесення малюнку треба було підготувати стіну. Потім, підсвічуючи її проектором, намалювали ескіз — це допомагали робити волонтери.
“Після того, як перенесений ескіз, важливо, якщо це акрил, не змішувати фарби. Потім треба основні площини зафарбувати і далі уточнювати й щось доповнювати. Треба відходити періодично (оскільки ти стоїш близько до стіни), щоб побачити картину в цілому”, — каже Іван Шульгін.
Митець у Ірпені вперше. Приїхав сюди з харківської Північної Салтівки, а народився у Сімферополі. Каже, для нього творити в таких масштабах — унікальний і цікавий досвід. Цей проєкт для Івана благодійний, а витрати на створення стінопису взяла на себе група будівельних компаній “Товариство Відважних”.
Нагадаємо, нещодавно російські окупанти, які знищили та захопили Соледар, показали, як виглядає завод гіпсокартонних сумішей “Knauf” та квартали міста неподалік.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
