Підтримайте Вільне Радіо
Владислав Андріанов та Олександр Кузьменко — військові “Азова”. Обоє захищали Маріуполь, були на “Азовсталі” та потрапили в російський полон у 2022 році. У неволі окупанти застосовували до оборонців катування, аби схилити до так званого “щиросердного зізнання” та визнати “злочин”, аби постати перед російським судом.
Влада та Олександра вдалося обміняти. Як система переслідувань працює зсередини — переповідаємо з їхнього інтерв’ю виданню “Суспільне. Новини”.
Зі слів “азовців”, російські слідчі влаштовували їм допити з тортурами, аби українські захисники зізналися у “вбивствах цивільних та руйнуванні міста”. Окупанти використовували побиття, шокери та катування — усе це задля того, щоб схилити до так званого “щиросердечного зізнання”.
“Мені почали “шити” справу в Таганрозі, камери були дуже в жахливому стані: усе іржаве, занедбане, настільки пригнічений психологічний стан створюють. Ти сидиш в повній ізоляції, кожен допит б’ють і кажуть: “військові злочини”. І я потихеньку почав вигадувати легенду, за якою я нібито вбив цивільного — це на той випадок, якщо вже не матиму сил це терпіти”, — каже Владислав Андріанов.
Читати також: “Про полонених треба говорити ретельно підбираючи слова”: як згадує повернення з полону азовець з “Азовсталі”
Росіяни близько року намагалися схилити військового до “зізнання”, аби той визнав “злочин” та постав перед їхнім судом:
“Востаннє мене зв’язали в незручному положені й більш як пів години били, поливали водою, шокер використовували.. І у мене вже почали боліти судоми, я був “у позі лотоса” — руки за спиною, через голову мотузки протягнули, зав’язали руки до ніг. Рази три відключався, тож на четвертий вже подумав, що можу не прокинутися — стало страшно. Подумав, що краще скажу і подивимося, може тоді відчепляться”.
Загарбники припинили катувати Владислава, коли той погодився підписати документу — так звану “явку з повинною”. У ній він зізнався у нібито вбивстві цивільного. Серед тих хто міг би “підтвердити”, вказав загиблих або ж звільнених з полону Росії людей, аби нікого не підставити. Після цього його не чіпали, каже чоловік.
Читати також: Російський суд засудив 23 чоловіків та жінок з “Азову”: частину — заочно, адже їх вже обміняли
“Відчуття ніби ти в якомусь театрі, що це все постанова. Це все на колінці зроблено, все фікція, а вони все це роблять — зачитують, стукають молотком. Нібито все за законом. Прокурор просив мені 30 років, суддя дав 25 років. Мені дали останнє слово — я грав цю гру до кінця, сказав, що розкаююся, все визнаю, все зрозумів, попросив вибачення у вигаданих рідних”.
Інший “азовець” — Олександр Кузьменко — також через тортури зізнався у “злочині”: нібито дав наказ відкрити вогонь по двох цивільних. Росіяни записали відео із його “щиросердечним зізнанням”.
За словами Кузьменка, переважно росіяни катуваннями схиляють “взяти на себе” одну з кримінальних справ — жорстоке поводження з цивільними, вбивство або ж руйнування інфраструктури.
“Тобто, те, що вони робили, але відповідальність за це ми маємо на себе взяти. Це такий собі “спектакль”, де є головний суддя, помічник, прокурор та ваш адвокат. Поки йшло засідання, мій адвокат грав у телефоні — за його послуги ще треба було заплатити. З адвокатом ми вперше побачилися на суді. Я не знаю, які права мої він захищав — це було не так, він просто казав, що і коли мені треба казати.
Це бутафорія, вона відчувалася, але терміни справжні. Мені 25 років дали, я розумію, що це не жарти. Сам процес смішний — ситуація не дуже. Ти будеш сидіти, аж поки не обміняють. На той час, коли мене судили, ні одного із засуджених не обміняли, ми взагалі не вірили” — каже “азовець”.
Владислава Андріанова вдалося повернути на Батьківщину з неволі 19 жовтня 2024 року, а Олександра Кузьменка днем раніше — 18 жовтня. Загалом вони пробули у неволі 2,5 роки.
Нагадаємо, раніше Вільне Радіо записувало монолог українського військового про полон, репресії та систему покарань у Росії.