Століття тому на наших територіях також були епідемії. З того часу збереглося архівне фото містян в центрі Бахмута. Вільне радіо публікує копію фотокартки, а заодно наші журналісти зібрали інформацію про тодішню ситуацію в місті.
Саме так виглядали мешканці Бахмута, нинішня вулиця Незалежності та центр Бахмута понад 100 років тому.
Цю фото, яка зберігається в колекції Бахмутського краєзнавчого музею, робили ймовірно з балкона будівлі по вул. Незалежності, 75. В цій будівлі на початку 20 століття працював Банк взаємного кредиту, і це єдина старовинна будівля, що вціліла в цьому ряду донині. Зараз в ній — магазин канцтоварів та спортклуб кікбоксингу, а зовсім поруч — 2 аптеки, магазини, ТЦ та зупинка громадського транспорту. До епохи коронавірусу ще понад сотня років. Але й тоді ці люди були свідками епідемій — холери в 1910-11 роках, тифу та іспанки (грипу) в 1914-1924 роках.
ЕПІДЕМІЇ В БАХМУТІ СТОЛІТТЯ ТОМУ
В минулому інфекційні хвороби здебільшого теж завозили ззовні: етапи арештантів, військові команди з пораненими та хворими, які повертались з війн в Криму та на Кавказі, селяни з інших губерній, які приїздили на ярмарок, сезонні робітники та переселенці з інших губерній. Часто починалися єврейські погроми з пожежами, вбивствами та грабунком: євреїв винуватили у спалахах інфекцій.
За даними, які наводить бахмутський історик Сергій Татаринов у книзі “Нариси земської медицини Бахмутського повіту”, в 1800-х роках епідемії холери відбувалися у повіті кожне десятиліття. Одним з “протиепідемічних заходів” тоді була хресна хода навколо міста з іконою Казанської Божої матері з Троїцького собору. Так, в 1855 в Катеринославській губернії холерою заразилися 13 тис людей, померли 4 286.
Напередодні 20 століття в Бахмуті створили Повітовий (“районний”, — ред.) комітет громадського здоров’я, який вимагав в міській думі побудувати спеціальний барак-карантин “для прийшлих в місто робітників”. Комітет збирався в тих випадках, коли місту загрожувало занесення заразних хвороб. В екстрених випадках туди запрошували всіх лікарів, директорів навчальних закладів та священників.
Так, в 1901 в лікарнях Катеринославської губернії (до якої тоді належав Бахмут) в лікарнях від сифілісу лікувалися 3 814 хворих, а амбулаторно — понад 20 тис. Здебільшого ця хвороба розповсюджувалась у фабрично-заводських селищах, де було багато немісцевих сезонних робітників.
В тому ж році в Бахмутському повіті реєстрували спалахи висипного та черевного тифу, скарлатини, дизентерії, кору та кашлюку, для боротьби з якими сюди відряджали лікарів з Катеринослава (сучасного Дніпра, — ред.).
У 1909 в Бахмуті на черевний тиф захворіли 462 людей (12% з них померли). Причини — погана вода, антисанітарія, не обладнані помийні та вигрібні ями. Хворіли переважно бідні, волоцюги, безпритульні, заарештовані.
В 1910 в губернії 1 100 людей захворіли на малярію. В Бахмуті спалах був навесні та на початку літа, “в низовій частині міста за течією річки”. А восени того ж року в Бахмуті спалахнула епідемія скарлатини. Місцеві газети писали про переповнену лікарню та необхідність відкриття тимчасової лікарні для таких хворих.
В 1911 році санітарний лікар Бахмутського повіту, звітуючи про санітарний стан в Бахмуті, повідомив: середня тривалість життя бахмутян — 26,5 років (загальноросійська — 33 роки, а в Бельгії — 40-50 років).
Зазначимо, це не означає, що більшість бахмутян помирала, не доживши до 30 років. Тоді помирало дуже багато дітей, і ці дитячі смерті враховували у статистику та давали такий показник.
З початком Першої світової війни в 1914 році почались епідемії черевного та висипного тифів, які тривали до 1922-24 років. Так, в 1922 році тільки в Катеринославі та його передмісті на висипний тиф захворіли 18 тис людей, а зворотним тифом – 35 тис. В 1918-1920 почалась пандемія грипу (“іспанки”), яка тривала 18 місяців і вбила за різними оцінками від 50 до 100 млн людей в усьому світі.
Скільки саме людей померли в Бахмуті від цих епідемій в 1914-1924 роках достеменно не відомо. Як зазначив головний зберігач фондів Бахмутського краєзнавчого музею в коментарі Вільному радіо, цю інформацію поки що ніхто не зібрав з архівних та інших джерел.
Читайте також: