image

“Я народилася спортсменкою” – інтерв’ю з професійною дискоболкою

|
19 Листопада 2019

Чи є конкуренція у родині професійних спортсменів? Як виховувати двох дітей і залишатися у великому спорті? Чим харчуються професійні метальники диска? Про це і не тільки ми поговорили з учасницею чотирьох Олімпійських ігор, переможницею чемпіонату Європи 2003 року, Всесвітньої літньої універсіади-2003 та бронзовою призеркою чемпіонату Європи-2012 Наталією Фокіною-Семеновою.

 

Маргарита Днєпровська: З якого віку Ви у спорті?

Наталія Семенова: Серйозно почала тренуватися десь з 13 років. До цього були спортивні школи, не такі серйозні заняття. А в 13 років я потрапила до тренера, який вже тоді був заслуженим тренером України. Він розгледів у мені саме дискоболку, і ми почали потроху займатися. І в 15 років я вже увійшла до збірної країни.

Маргарита Днєпровська: Чому Ви обрали метання диска?

Наталія Семенова: Знаєте, я спочатку не обирала саме метання диска. Я хотіла стрибати, бігати. Але коли я потрапила до свого тренера в Горлівці, то він подивився і сказав: “Ти стрибунка”, я відповіла: “Так, стрибунка”. Він каже: “Давай, напевне, спробуємо диск”. І ми почали потроху пробувати, мені сподобалось, і пішла справа. Дійшло до того, що я потрапила до збірної через 3 роки, і це стало моєю основною справою, якою я займаюся і досі.

Маргарита Днєпровська: Як почати займатися метанням диска в Донецькій області?

Наталія Семенова: Треба прийти до гарного тренера, щоб він тебе подивився. Я б ніколи не була балериною, або не стрибала б у висоту. Тому, якщо тренер побачить у тобі потенціал саме метальника, то він буде з тобою займатися. Талант талантом, але дуже важливий той момент, щоб з тобою був професійний тренер, обов’язково.

Маргарита Днєпровська: Як обрати собі гарного тренера?

Наталія Семенова: Якби я приводила свою дитину до тренера, я б спочатку подивилася, чого цей тренер досяг: які в нього спортсмени, кого він підготував. Як відомо, найкращі тренери у великому спорті високого рівня не мають. А ось кого підготував тренер, я б подивилася. Або якщо б він сам був великим спортсменом, я б подивилася на його заслуги.

Маргарита Днєпровська: Де в Донецькій області навчають метанню диска?

Наталія Семенова: Тут, у Бахмуті, в Маріуполі є тренери. Ну і, напевне, це все.

Маргарита Днєпровська: Раніше Ви жили в Горлівці. В якому році Ви переїхали?

Наталія Семенова: Як почалася війна, так і переїхали. У 2014 році я, мій чоловік з дитиною – тоді ще з однією – спочатку поїхали до його батьків до Одеси. Там побули десь 2 роки, а потім переїхали сюди.

Маргарита Днєпровська: Як для Вас пройшов переїзд?

Наталія Семенова: Дуже важко. Тому що в нас особлива дитина, будемо так казати (у першої доньки Наталії – захворювання головного мозку, – ред.), проблемна. І було дуже важко перевезти всі візочки, усі пристосування для Маші, і самій переїхати та змінити все. Зрозумійте, коли у вас вже є квартира, тренувальне місце, де ви тренуєтесь і працюєте, коли у вас все налагоджене і просто взяти і переїхати – це дуже складно. І не тільки для мене, спортсменки, а для будь-якої людини це буде складно. Це виснажувало, відволікало від основної роботи. І тим не менш, ми все одно тренувалися, їздили на змагання вищого рангу. Але це було дуже важко.

Інтерв'ю з професійною метальницею диска з Горлівки, яка переїхала до Бахмута

Маргарита Днєпровська: Як швидко Ви стали до занять у Бахмуті?

Наталія Семенова: Одразу. Я ніякого часу не чекала. В нас немає такого поняття, що ось, у мене якась проблема і я можу не тренуватися. Переїхали – і одразу на стадіон, два тренування, все як належно. Ну і плюс ще – ми їздили на збори. Вони рятували. Коли почалася війна, ми були в Києві на зборах. Ось так і старалися виходити з цієї ситуації і не втрачати форму.

Маргарита Днєпровська: Ви зараз сумуєте за Горлівкою?

Наталія Семенова: Звісно, це мій дім, я там народилася. Там мої батьки.

Маргарита Днєпровська: Ви часто туди їздите?

Наталія Семенова: Ні. Мої батьки частіше їздять до мене. Бо в мене тренування, я не можу їх пропускати. І ще мені потрібна допомога з дітьми, тому і батьки Олексія (чоловіка Наталії, – ред.), і мої батьки більше часу проводять з нами.

Маргарита Днєпровська: У Вас є друзі в Росії?

Наталія Семенова: Звісно. Я з малого віку тренуюся, їжджу на змагання. Звісно, у мене вже є друзі. Так само в мене є друзі з західної України, з Білорусі, з Молдови. Багато хто вже не тренується, але, тим не менш, ми в соцмережах можемо спілкуватися, можемо телефонувати один одному.

Маргарита Днєпровська: Як вони реагують на ті події, які зараз розгортаються на Донбасі?

Наталія Семенова: Ніяк не реагують. Вони розуміють, що спорт поза політикою, і ми навіть не торкаємося цих тем. У нас є свої спільні теми: спорт, тепер вже діти. Ми можемо один з одним і про дітей поспілкуватися – що і як, і обговорити минулі змагання. Але ми взагалі не торкаємося теми політики.

Маргарита Днєпровська: Якщо в Росії будуть проходити дуже важливі змагання, Ви поїдете?

Наталія Семенова: Розумієте, зараз у Росії не проводять важливих змагань, туди Україна не виїжджає. Тому питання тут закрите.

Маргарита Днєпровська: Як швидко Ви облаштувалися в Бахмуті?

Наталія Семенова: Ми три роки тут знімали житло з дитиною, з батьками нашими, бо вони нам допомагали. І ось зараз отримали – слава Богу – своє житло. Прописалися тут:  і дітки вже прописані, і я прописана тут. Це дуже полегшує весь робочий процес – і мій, і чоловіка.

Маргарита Днєпровська: Як довго довелось чекати на свій будинок у Бахмуті? 

Наталія Семенова: Як почалася програма. Ми почекали, звісно, пошукали варіант, який нам був потрібен, адже в нас дитина не проста. І ми не хотіли квартиру, ми хотіли будинок, бо маленька наша росте, і дуже важко з візочками по поверхах пересуватися. Ми вже находилися поверхами. Тому ми шукали, підбирали. І підбирали так, щоб було близько до роботи, тобто, до стадіона, і мені, і чоловіку – він зараз тренер. Ну і, дякувати Богу, недалеко ми підібрали цей будинок і вже в нього в’їхали.

Маргарита Днєпровська: Коли почалася ця програма?

Наталія Семенова: У 2019 році почалася комплексна програма придбання житла для спортсменів і їхніх тренерів. Ми підбирали давно, а в цьому році за програмою ми вже пройшли.

Інтерв'ю з професійною метальницею диска з Горлівки, яка переїхала до Бахмута

 

Маргарита Днєпровська: Коли у Вас народилася перша дитина?

Наталія Семенова: У 2010 році народилася Машенька. Але так сталося, – я вважаю, через лікарську помилку, – що у Машеньки була травма голови, інсульт. Дитинка в нас особлива, але ми її любимо, їздимо до реабілітаційних центрів, робимо все можливе. І нам допомагали наші спортсмени зі збірної країни. І спортсмени з Росії допомагали на той момент, тому що знали, що в родині Семенових таке лихо. Возили нашу маленьку куди тільки можна, робили все можливе, і зараз продовжуємо. Це наша кохана дитина, і вона тільки наша. Вона в нас така, особлива. Їй вже 10 років буде у 2020 році. Ось така в нас є чудова донечка.

Маргарита Днєпровська: Як народження дитини вплинуло на Вашу спортивну кар’єру?

Наталія Семенова: Одна справа народити дитину, у тебе все добре і ти виходиш тренуватися і далі займатися. Не без допомоги, звісно, тобі теж має хтось допомагати: твої батьки або, як я знаю, деякі дівчата наймають нянь. Але в нас трапилася біда. Ви знаєте, напевне, мене тоді стадіон врятував. Тому що я не могла це пережити спокійно, і зі мною відбувалися такі речі, що я не хотіла нічого. І тоді мій чоловік, мій тренер, мами почали мене потроху виганяти на стадіон: “Іди працюй, іди працюй”. Повернутися фізично мені було не складно. Мені було важко морально, тому що в мене така ситуація сталася. І, чесно кажучи, я все ж думаю, що моя робота, стадіон, врятувала мене від того, щоб не збожеволіти.

Маргарита Днєпровська: У вашої доньки мікроцефалія, це захворювання мозку. Як проходить її лікування?

Наталія Семенова: Вона зараз на домашньому лікуванні. Вона стоїть на обліку в неврологів, вони слідкують за її здоров’ям. У Маші – судомний синдром. Можливо, навесні ще до якогось реабілітаційного центра поїдемо. Коли були в Одесі, наймали дівчину, яка ходила робити масаж. Ось так потроху і займаємося.

Маргарита Днєпровська: Це допомагає?

Наталія Семенова: Це полегшує. Зрозуміло, що в нас ситуація дуже серйозна: був обширний інсульт і зачепив більшу частину мозку. Полегшуємо, будемо так казати. Тому що є судоми, є спастика, і потрібні масажі, які розслаблятимуть хоч трохи м’язи.

Маргарита Днєпровська: Які прогнози від лікарів?

Наталія Семенова: Ніяких прогнозів. Вони вже коли Маші був рік, такі прогнози давали, що я їх навіть озвучувати не хочу.  

Дуже хотіла б подякувати чоловіку. Скільки я була в реабілітаційних центрах, мами в основному всі одиначки. Нас тато не кинув, не втік від ситуації.

Маргарита Днєпровська: Наскільки пристосований Бахмут для людей з особливими потребами?

Наталія Семенова: Пандуси не всюди є. Хотілося, щоб їх було більше, щоб візки не затягувати. Я з Машею стараюся по магазинах не їздити, ми тільки на прогулянки виходимо. Думаю, більше пандусів треба в магазинах. Тролейбуси та автобуси для дітей, та навіть для дорослих людей з особливими потребами взагалі не пристосовані. Це не лише в Бахмуті, а по всій країні, чесно кажучи.

Маргарита Днєпровська: Коли Ви стали мамою вдруге?

Наталія Семенова: У 2018 році в нас народилася дитина, наш Саша, хлопчик. Ми дуже щасливі. Ось нещодавно йому був рік.

Маргарита Днєпровська: Я читала, що одного разу Вам прямо на змаганнях розбили ніс диском. А до того, Ви розірвали зв’язки на нозі. Що для вас було важче: народити дитину чи виграти у серйозному змаганні?

Наталія Семенова: Ой, це настільки різні речі… І там, і там нелегко, будемо так говорити. Щоб виграти у якомусь важкому змаганні, треба дуже інтенсивно попрацювати, попотіти. Щоб народити дитину, треба також постаратися. Це зовсім різні речі, звісно. Я не можу сказати, що важче. Якщо казати про мене, про розрив зв’язок на гомілковостопному суглобі, то це була суперсерйозна травма, після якої мені казали, що я не те, що в спорт не повернусь – дай Бог, щоб я хоч ходила рівно і спокійно на стопу наступала. Це було боляче, але вже після операції. Тоді в шоковому стані я не зрозуміла, що сталося. Розрив ще й відкритий був. Ви знаєте, напевне, травми більш болючі. Бо коли народжуєш дитину, біль проходить одразу як бачиш малюка. А тут вже 10 років з ногою мучуся.

Інтерв'ю з професійною метальницею диска з Горлівки, яка переїхала до Бахмута

Маргарита Днєпровська: Наскільки сильно взагалі Ви як спортсменка відчуваєте біль?

Наталія Семенова: Я терплю біль. У спортсменів теж болить, але все ж, напевне, вони більш терплячі. Ми можемо крізь біль щось робити. Терпимо до тих пір, доки нові травми не отримаємо.

Маргарита Днєпровська: У спортсменок взагалі існує таке поняття як декрет?

Наталія Семенова: Взагалі таке поняття є у будь-якого громадянина України, але чи користуються цим декретом спортсмени – це інше питання. Скажу, що ні. В декрет ми не йдемо. Ми народили, якщо нам ще й хтось допомагає – няньки чи батьки – навіть попри те, що лікарі кажуть, що ще не можна, ми вже починаємо прес качати або на стадіон виходити. Як на мене, я взагалі рано вийшла. Напевне, півтора місяці було сину чи місяць, як я вже прийшла на стадіон.

Маргарита Днєпровська: Як важко Вам було?

Наталія Семенова: Спочатку, зрозуміло, що важко. По-перше, ти майже рік нічого не робив. Я знаю, що багато дівчат до достатньо великого терміну тренуються, не так інтенсивно, ясна річ, але все одно щось роблять. Я дуже переживала за другі пологи, тому що був страх, щоб не трапилося як з першими пологами, з Машею. Тому я нічого не робила. Я тільки ходила і їла фрукти, і в лікарні трохи полежала на збереженні, тут, в Бахмуті. Тому коли я прийшла вперше після народження Саші на тренування, то спочатку було, звісно, важкувато. Нічого не робила рік, важко, задишка, але потроху-потроху… Можна навіть сказати, що не потроху. Потім мені вже всі казали: “Ти дуже швидко”.

Маргарита Днєпровська: У 2018 році Ви одразу після народження другої дитини повернулися до великого спорту і брали участь у чемпіонаті. 

Наталія Семенова: Так, я виграла чемпіонат країни. Я виконала норматив і потрапила на командний чемпіонат Європи. І потім, коли ми з чоловіком говорили, він казав: “Я знаю тебе, ти зараз почнеш швидше-швидше”. В цьому році був чемпіонат у Досі (столиці арабської держави Катар, – ред.). І чоловік каже мені: “Візьми участь у командному чемпіонаті Європи і будемо готуватися до Олімпійських ігор”. Я відповідала: “Добре-добре”, але в душі мені хотілося на чемпіонат світу, хотілося виконати норматив. В мене не вийшло, але я на початку сезона показала достатньо непоганий результат. Тоді Саші було лише 6 або 7 місяців. Я прямо на свій День народження метнула диск на 60 метрів, а норматив був 61 метр. Я потрапила на чемпіонат світу. Задача номер один була потрапити на командний чемпіонат, тому те, що я поїхала на чемпіонат світу – це вже було перевиконання плану. Я була дуже задоволена.

Маргарита Днєпровська: Брати участь у чемпіонаті світу одразу після народження дитини – це дуже велике досягнення. Але, на жаль, Ви не виграли у тому змаганні. Як Ви переживаєте програш змагання?

Наталія Семенова: Тут навіть про виграш не йшлося. Якби я просто потрапила до фіналу – це б було взагалі чудово. Треба вміти програвати. Треба вміти і вигравати, і програвати. Я розуміла, до чого я готова, що ще мало часу пройшло від народження, що я ще не встигла повністю відновитися. І навіть так я потрапила на чемпіонат світу. Тому я не їхала туди з якимись ілюзіями, я розуміла, наскільки я готова.

Маргарита Днєпровська: Чи були у Вас думки покинути спорт заради родини?

Наталія Семенова: Я завжди з родиною. У нас спортивна родина, і я з нею 24 години на добу. Відлучаємось на тренування на 2-3 години, а потім додому йдемо. Але бувають, звісно, збори перед головними змаганнями, і ми можемо поїхати і залишити дітей з батьками. Або можемо взяти з собою дітей і батьків. І такі були в нас збори, коли ми брали з собою Машу, бабусю і разом всі їхали на збори. Тобто, я завжди в родині, і питання покинути спорт заради неї переді мною не поставало.

Інтерв'ю з професійною метальницею диска з Горлівки, яка переїхала до Бахмута

Маргарита Днєпровська: Наскільки сильно Ви відчуваєте підтримку своєї родини?

Наталія Семенова: Дуже сильно. Без моєї родини – я зараз кажу не лише про свого чоловіка і дітей, я кажу, перш за все, про наших батьків, – без них, мабуть, нічого б не було взагалі. Тому що коли сталося все з першою дитиною, їй треба було приділяти 24 години на добу. Це не те, що у 2 роки віддав до садочка, і в тебе є 2-3 години, які ти можеш витратити на себе. Тоді наші батьки згуртувалися. І дідусі нам допомагають, і бабусі – ми всі разом. Без нашої родини нічого б, напевне, не вийшло, тому за все низький уклін їм. Це наша спільна справа, виходить.

Маргарита Днєпровська: Ви вже розповіли, що ваш чоловік також спортсмен. Зараз він тренер. Яким видом спорту він займається?

Наталія Семенова: Він також метальник диска. Зараз він і дітей тренує за цим напрямом. Він і ядро штовхав, але більше спеціалізувався на метанні диска. Він також багаторазовий переможець чемпіонатів України, призер кубків Європи, учасник трьох Олімпійських ігор, чемпіонату світу. Але зараз він сказав: “Все, вже більше не хочу. Хочу бути тренером”. У нього це добре виходить. Я вважаю, що це його напрям.

Маргарита Днєпровська: Як ви познайомились?

Наталія Семенова: Тут все просто. Були збори на змагання, ми туди приїхали, познайомилися. Потім ще на одних зборах зустрілися. І вже у 20 років вирішили, що треба жити разом, і Олексій з Одеси переїхав до мене в Горлівку. Вже в Горлівці тренувалися разом. Через 3 роки ми одружилися.

Маргарита Днєпровська: Ви тренуєтесь разом?

Наталія Семенова: Ну він тренер, а я вже, виходить, учень. Зараз він тренує і мене, і дітей. Він розподіляє нас за часом, ми приходимо кожен у свій час і тренуємось.

Маргарита Днєпровська: У Вас з чоловіком є конкуренція?

Наталія Семенова: Ні, у нас така, добра конкуренція. Щоб ми щось одне одному доказували – такого немає. Ми завжди вболіваємо один за одного, завжди стіною стоїмо, переживаємо. Мені легше самій піти відзмагатися, ніж дивитися, як Олексій змагається. В мене одразу стільки адреналіну. І Олексій теж каже: “Мені важко дивитися, легше самому відзмагатися, такі сильні переживання”.

Маргарита Днєпровська: Хто голова у Вашій сім’ї?

Наталія Семенова: У нас рівноправ’я. Ми один з одним радимося. Коли щось, наприклад, треба придбати, ми завжди це обговоримо і разом вирішимо, потрібно нам це чи ні.

Маргарита Днєпровська: Ви колись їздили на змагання до країн, де жінка у суспільстві займає другорядну позицію?  

Наталія Семенова: Не знаю, ось розповідають про той самий Катар, де ми нещодавно були. Це їхнє виховання, розумієте, вони так з дитинства живуть. Ми кажемо: “Які вони бідні”, але мені здається, їм так комфортно, вони так виховані.

Маргарита Днєпровська: Чи Ви відчували на собі той тиск?

Наталія Семенова: Ні. Єдине – ми не могли одягнутися у короткі шорти й майку і вийти так, бо на нас дивилися. Нічого неприємного ми не відчували. Коли ми виходили на пляж, нас просили надягати футболки й шорти довші, ніяких купальників. Але є ж і пляжі для європейців, і там вже всі у купальниках. Тому якогось тиску ми на собі не відчували.

 

Інтерв'ю з професійною метальницею диска з Горлівки, яка переїхала до Бахмута

Маргарита Днєпровська: Ваші діти цікавляться спортом?  

Наталія Семенова: Сашко – так. Ми його вже беремо з собою на тренування. У спортсменів є вислів “діти стадіонів”. Він в нас хоч і маленький, ходить, але тримається ще за мамину і татову ручку, однак йому дуже подобається.

Маргарита Днєпровська: Ви б хотіли, щоб Саша продовжив Вашу спортивну кар’єру і також пішов у професійний спорт?

Наталія Семенова: Я б хотіла, але змушувати я не буду. Розумієте, не буде результату, якщо тебе змушують. Коли ти починаєш будь-яку справу, тобі треба дуже хотіти. Тоді буде результат. Тому тут вже як він захоче, напевне. 

Маргарита Днєпровська: Спорт завжди асоціюється з правильним харчуванням. Скажіть, яка у Вас спортивна дієта?

Наталія Семенова: У мене немає спортивної дієти, я їм все, я серйозно кажу. Може хтось і дотримується дієти, мабуть, це в основному бігуни. Я захотіла – я з’їла. Єдиний час, коли я дотримувалася дієти – це коли народився Саша. Мені здавалося, що я важкувата, і я попросила подругу, яка бігає спрінт, допомогти мені. Але це було 2 тижні, я скинула вагу до потрібної позначки, і все.

Маргарита Днєпровська: Важко було сидіти на дієті?

Наталія Семенова: Ні, ні. Якщо поставити перед собою мету, то ні. Я б не сказала, що це прямо нестерпно.

Маргарита Днєпровська: Що краще їсти тим, хто тільки починає займатися спортом?

Наталія Семенова: Не лише тим, хто займається спортом, а взагалі всім треба правильно харчуватися. М’ясо, риба, овочі обов’язково – це все, ясна річ, має бути. Поменше картоплі, фастфуда.

Маргарита Днєпровська: Скільки часу на день Ви тренуєтесь?

Наталія Семенова: Якщо це збори, то це два тренування на день: по дві – дві з половиною години вранці і три години ввечері. Десь годин 5-6 на день.

Маргарита Днєпровська: А скільки це на тиждень?

Наталія Семенова: У нас є 2 вихідних – у четвер та неділю. Тож 5 разів на тиждень.

Маргарита Днєпровська: Вам притаманна ідея максималізму?

Наталія Семенова: Я взагалі по натурі людина-максималіст. Я жорсткий максималіст.

Маргарита Днєпровська: Наскільки це важлива риса для професійного спортсмена?

Наталія Семенова: Я думаю, це важливо, але треба знати якусь межу. У мене, наприклад, сталася травма, тому що я максималіст. Треба обов’язково дослухатися до свого тренера. Якщо він бачить і каже, що не треба чогось робити, то цього робити не треба. Мені тренер казав: “Годі стрибати, прибирай цей бар’єр”. А мій максималізм зробив те, що в мене сталася така страшна травма. Але взагалі я вважаю, що для спортсмена це добре. 

Маргарита Днєпровська: В яких країнах Ви вже побували?

Наталія Семенова: У Польші, у Франції багато разів бувала, в Італії, Іспанії, Германії, Китаї, Японії, Бразилії… О Боже, та я майже всюди бувала. Напевне, тільки в Америці я не була.

Маргарита Днєпровська: Яка з них найбільше Вас вразила?

Наталія Семенова: Дуже подобається Швейцарія. Там дуже красиво, культурно. Продукція якісна, їжа якісна. Там дуже гарно.

Маргарита Днєпровська: Ви вже чотири рази брали участь в Олімпійських іграх. Які з них запам’ятались Вам найбільше і чим?

Наталія Семенова: Напевне, у Пекіні у 2008 році. Тому що я була туди дуже серйозно готова, ми з тренером все зробили правильно. Везли команду частинами, і я потрапила до тієї частини, яку привезли за 5 днів до змагання. І в мене почалась акліматизація. Тобто, стан у мене був дуже поганий. І в мене була кваліфікація в той день. Готова я була добре, але від акліматизації в мене були ватні ноги, я не могла зрозуміти, що відбувається. І я не потрапила до кваліфікації, там буквально одна людина була попереду.

Інтерв'ю з професійною метальницею диска з Горлівки, яка переїхала до Бахмута

Маргарита Днєпровська: Чи є у Вас плани поїхати на наступну олімпіаду?

Наталія Семенова: Звісно. Я вже потроху почала готуватися. Наступна олімпіада вже не так далеко, дуже близько – у 2020 році буде в Токіо.

Маргарита Днєпровська: Що для цього треба зробити?

Наталія Семенова: Для цього треба виконати норматив. Норматив серйозний, тому треба багато попрацювати, позмагатися обов’язково. Роботи попереду дуже багато, але мета є, і ми до неї йдемо.

Маргарита Днєпровська: Скільки у Вас вже є медалей?

Наталія Семенова: Ой, багато. З усіх чемпіонатів я не рахувала. Ці медалі всюди є: і в Одесі, і в Горлівці, і тут якісь. Коли ми завершимо ремонт у будинку, мені дуже хочеться і медалі Олексія, і свої зібрати, зробити якийсь красивий стенд і все це гарно розвісити.

Маргарита Днєпровська: Які відчуття Вам приносять нагороди?

Наталія Семенова: Радість за те, що виконана робота не пройшла даремно.

Маргарита Днєпровська: У Вас є якісь спортивні ритуали, які не змінюються протягом років?

Наталія Семенова: Є, не буду казати. Я думаю, у всіх спортсменів вони є.

Маргарита Днєпровська: Для чого Ви займаєтеся професійним спортом?

Наталія Семенова: Це моє життя. Я зовсім нещодавно сказала чоловікові: “Знаєш, кажуть, люди народжені бути художниками. А я народилася спортсменкою”. Я реально народилася спортсменкою, я в душі спортсменка.

Маргарита Днєпровська: Як вважаєте, коли завершиться Ваша кар’єра?

Наталія Семенова: Завершувати я не збираюсь поки. Це спорт, це все настільки непередбачувано. Дай Бог протриматися ще побільше.

Маргарита Днєпровська: А яким для Вас є той показник, коли Ви можете сказати собі: час настав?

Наталія Семенова: Нема такого. Доки здоров’я дозволяє, доки я відчуватиму, що можу ще конкурувати з іншими дискоболками України і закордону, я буду тренуватися.

Маргарита Днєпровська: Чим плануєте займатися коли відійдете від кар’єри професійної спортсменки? 

Наталія Семенова: Я думаю, що я, мабуть, буду тренером. Я завжди казала, що не хочу цього. Це дуже важка робота і, на жаль, в нашій країні малооплачувана. Буду займатися чимось, пов’язаним зі спортом.

Маргарита Днєпровська: Чи є у Вас якісь захоплення окрім спорту?

Наталія Семенова: В мене більше ні на що не вистачає часу. У мене є спорт і є родина, все. В мене немає навіть можливості ще чимось захоплюватися, чесне слово.

Маргарита Днєпровська: Як спорт допомагає Вам у повсякденному житті?

Наталія Семенова: Спорт виховує, характер виробляє. Чогось свого домогтися.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

166
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: