“Я навчаю своїх вихованців ідеї побратимства”: інтерв’ю з керівником козацького гуртка з Бахмута

Де в Бахмуті навчають мистецтву бойового гопака? З якою зброєю виступають сучасні діти-козаки? Чи задають їм домашнє завдання? Про це та інше ми розпитали полковника Українського козацтва і керівника міського козацького гуртка Станіслава Єрмолаєнка.

 

Для початку, розкажіть, як у Вас з’явилася ідея створити козацький гурток?

Створити козацький гурт у мене з’явилася ідея ще у 90-х роках, коли я перебував на Харківщині, коли я навчався, був студентом Харківського педагогічного університету. В Харкові я познайомився із сучасними козаками і вступив до лав Харківського слобідського козацького полку в 1995 році. І саме у цей рік я створив козацький гурт у себе в селі на Борівщині. Там я займався вихованням підростаючого покоління, вивченням історії України, українського козацтва, традицій українського народу і фізичним вишколом. 

Як Ви для себе мотивували створення цього гуртка?

Мотивував тим, що за родословною я козак як по батьківській лінії, так і по маминій лінії. І в нас передавалися з покоління в покоління розповіді про ті козацькі часи. І, звичайно, з самого народження, а, можливо, і з молоком матері те все впиталося.

Коли Ви провели перше заняття?

Перше заняття я провів у 1995 році. Наскільки я пам’ятаю, це початок вересня того року.

З якого віку дитина може записатися до гуртка?

Ну якщо говорити, то не в гурток, а в міську дитячо-юнацьку організацію “Школа Джур”. До нас можуть записатися дітки з шестирічного віку і перебувати в організації до 18 років, до повноліття. Є в нас осередок шестирічок у 6-му дитячому садочку, де ними займається моя дружина, курінна українського козацтва. Є осередки по інших школах, там займаються теж козаки сучасні.

А скільки взагалі шкіл козацтва існує в Бахмуті?

В нас є осередки у 7-й школі. Є осередок у нас в Індустріальному технікумі, де навчаються мої колишні випускники. Є посвячені козачата у нас у 4-й школі. Ну і коли з’явилася вже декілька років тому гра “Сокіл  – Джура”, то майже по всіх школах створюються козацькі осередки. Зокрема, у 3-й школі існувала Козацька республіка, і зараз кожен клас – це окремий курінь разом зі своїм курінним отаманом. Ось вони теж займаються цією справою.

А дівчата можуть долучитися до козацьких традицій? Чи ви проводите заняття лише з хлопцями?

У нас дуже багато дієвих дівчат. Зокрема, у гурті бойового гопака у 1-й школі половина тих діток, які займаються,  – це дівчата. І саме дівчата із задоволенням не лише займаються, а коли нас запрошують на виступи, то вони із задоволенням беруть участь.

Який середній вік Ваших підопічних?

Середній вік  – це 10-14 років.

Хто може стати козаком? Чи є якісь обмеження до вступу в гурток?

Обмежень як таких немає. У нас випробувальний термін один рік. Претендент, який хоче відвідувати нашу організацію, наш гурток, повинен себе проявити протягом цього часу.

Чого Ви навчаєте на гуртку?

Крім фізичного вишколу і занять бойовим гопаком, ми ще вивчаємо історію України, історію українського козацтва, традиції українського народу, які колись існували і які зараз ми не повинні забувати. Ну і, звичайно, релігійне виховання. Кожне заняття у нас розпочинається з молитви. 

А чи співаєте ви з дітьми козацьких пісень?

Обов’язково. У програмі в нас є вивчення українських козацьких і не лише козацьких  – народних пісень. І застосовуємо ми музику, пісні під час наших виступів і занять.

У якій формі проходять заняття? Учні сидять за партами, як на шкільному уроці?

Ні. Ми в основному проводимо заняття або на подвір’ї, на свіжому повітрі, або це спортивна зала.

Ваші учні ведуть якийсь конспект?

Ні, у нас конспектів нема, тому що конспекти на уроках ведуть. У нас все наяву, все показуємо, все розказуємо, а потім вони повторюють.

Ви задаєте домашнє завдання?

Ні, домашніх завдань не задаємо. Їм достатньо шкільної програми.

Скільки дітей у Вас зараз займаються?

Зараз у нас бойовим гопаком займається 23 дитини.

Це багато чи мало?

Мало, звичайно. Хотілося б більше і хотілося б, щоб займалися національними видами боротьби не лише діти, а й у більш зрілому віці. Хотілося б, щоб студенти займалися і старшокласники, ну і щоб дорослі люди долучалися теж.

У гуртку займаються тільки учні школи, де Ви викладаєте?

Ні, приходять не лише зі школи. Приходять навіть студенти. Колишні наші учні, які колись навчалися в школі, тому що гурт бойового гопака існує вже четвертий рік. Тому в нас вже є випускники, які навчаються і в технікумах, і в коледжах, і в інших школах. Вони теж беруть участь.

Чи складно було набирати учнів?

Ні, ви знаєте, не складно. І діти самі приходять. Тому що їм цікаво щось нове, щось побачити, себе проявити в чомусь. Тому ні, не складно.

Ви проводите з гуртківцями якусь виховну роботу?

Обов’язково. Як я вже казав, ми розпочинаємо кожне наше заняття саме з молитви. Діти, яких ми приймаємо, обов’язково повинні вивчити Отче наш. Ми з Отче наш розпочинаємо заняття, і нею ж ми закінчуємо заняття. Так прийнято у всіх гуртах гопака.

Як би Ви пояснили, для себе, в першу чергу, навіщо потрібен ваш гурток? 

У нашому гуртку діти стають самостійними, діти стають більшими патріотами своєї землі, України. Тому що патріотизм у наш час повинен бути на першому місці. І національно-патріотичне виховання теж, тому що козаки протягом століть були патріотами своєї батьківщини України і захищали її кордони. При тому останні події в нас в Україні показали, що є недоліки у патріотичному вихованні молоді. Ну і, звичайно, не лише наш гурток, а і взагалі національно-патріотичне виховання в Україні і на Донбасі в тому числі повинно бути наріжним каменем і стояти на першому місці.

Чи може до вас записатися дитина з інвалідністю?

Ніхто ще не звертався. Але я думаю, може, чому ні.

Скільки коштують заняття?

У нас заняття безкоштовні.

Наскільки нам відомо, ви зі своїми учнями берете участь у багатьох заходах у місті. Коли був останній виступ?

Так, беремо участь і дуже часто. Останній виступ у нас буквально був 10 жовтня. Було відкриття гри “Сокіл  – Джура”, і декілька моїх вихованців, учасників команди, брали участь у показових виступах. А взагалі, минулого тижня в нас було декілька виступів. Був виступ за запрошенням у центральній бібліотеці, де збиралися сучасні козаки. Це теж показовий виступ був. І в цей же день за запрошенням ми виступали у 6-му дитячому садочку “Барвінок”.

Як публіка реагує на виступи Ваших підопічних?

Дуже бурхливо і дуже цікаво, особливо коли дівчата виходять і вправляються з довбнею. Довбню плутають із булавою, але це не булава. Це така дерев’яна штука, яка важить 8 кілограмів. І коли дівчата починають її крутити над своєю головою, то це викликає подив. Минулого року виступали в одному закладі, так хлопці з передніх рядів навіть злякалися й потікали. Ну і відгуки викликають вправи з шаблюками, вправи зі списами і без зброї. Ми вправляємося всім, що можна використовувати і що використовували раніше козаки. Це і шаблі, і списи, і ціпи, і коски, і серпи. Ну і, звичайно, довбні і все останнє. Тобто, для нас обмежень немає.

Ви берете участь у концертах лише в Бахмуті чи до інших міст також  їздите?

За запрошенням у 2016 році ми брали участь у фестивалі “Дике поле” в Краматорську. Перший склад бойового гурта брав участь у показових виступах.

Ви колись виступали перед українськими військовими?

Так, виступали декілька разів, коли вони відвідували нашу школу.

Який відгук ви отримували від військових?

Схвальні відгуки. Військовим подобається, особливо тим людям, які пов’язані зі спецпризначенням. Вони запрошували і хлопців, і дівчат після закінчення школи саме у свої лави.

Ваші вихованці беруть участь у конкурсах?

Так, беруть участь і в шкільних конкурсах, і в міських конкурсах. Дуже в нас дієва дітвора, яка бере участь у різних заходах: і в пісенних, і в танцювальних, і в інших.

А колись вигравали призові місця?

Були призові місця ще на початку 2000-х років. У мене в міжнародному конкурсі діти брали участь. Так, вигравали.

А у Вас є персональні нагороди?

Є козацькі нагороди, є державна нагорода  – ювілейна медаль до 20-річчя незалежності України 2011 року. Хоча я не стараюся їх виставляти напоказ, тому що це не головне.

З яким реквізитом працюють Ваші учні? Він справжній чи штучний?

У нас саморобний реквізит. Ми можемо і з бойовим працювати, але в основному в нас дерев’яний реквізит. Під час виступів лише використовуємо справжні коски, але повністю в закритому вигляді. Хоча може дітвора вправлятися дійсно косками, серпами нагостреними. Нічого в цьому страшного немає.

А цю дерев’яну зброю діти виготовляють самі?

Діти, я, батьки дітей  – самі. Все за свій кошт, і заняття у нас, як я сказав, безкоштовні.

А козацькі костюми ви самі шиєте чи купуєте?

Ні, ми купуємо. Зокрема, для виступів комплект з п’яти шароварів і контушів ми придбали за кошти, якими допомогла Бахмутська паланка і зокрема головний отаман Зима Володимир Якович. Для наших виступів допомагали коштами. З футболками для виступів нам волонтерська група “Бахмут український” допомогла. Наша організація дуже тісно співпрацює з цією громадською організацією. Вони надають волонтерську допомогу дітям з малозабезпечених сімей.

Наскільки унікальний козацький гурток? Чи є щось подібне в Бахмуті?

Ні, подібного в нас немає. Хоча в 40-му дитячому садочку теж людина займалася подібним з дітками в певний час і в певних масштабах. А такого немає. Ну і по Україні, звичайно, у великих містах є. Є в нас у Краматорську досить потужний гурт бойового гопака, який вже дуже багато, десятки діток відвідують і беруть участь. А так, у Донецькій області я більше не чув, крім Краматорська і нашого міста. Не знаю, можливо десь ще займаються, але сильно вони не проявляються.

Ви вже розповіли, що козацькі осередки в Бахмуті знаходяться у деяких школах міста. А чи допомагає адміністрація шкіл у проведенні позакласних занять?

Допомагає, тому що зараз вимоги часу  – це національно-патріотичне виховання. Тому, звичайно, керівництво йде назустріч. І не лише керівництво шкіл, а й міський відділ освіти, і міська влада.

Про які цікаві козацькі традиції Ви можете зараз розповісти?

Побратимство – те, до чого я і своїх дітей привчаю. Щоб у кожного був свій товариш. На Запорізькій Січі фактично чужа людина ставала як побратим, як брат  – рідною людиною. І в своїй організації я теж стараюсь об’єднати дітвору, щоб вони між собою товаришували, і не лише під час занять, а й поза межами організації, поза межами школи. Протягом тривалого часу це мені якоюсь мірою вдавалося, тому що серед перших моїх вихованців, ще з Харківщини, є багато сімей, які склалися саме на цій основі. Є навіть декілька сімей, в яких є вже онуки.

Як ви відсвяткували день українського козацтва зі своїми учнями?

Виступами своїми. Фактично, не святкували, тому що у нас призначене святкування на завтра (15 жовтня,  – ред.).

Як будете святкувати?

Ми відзначимо по-перше своєю волонтерською діяльністю. Ми привітаємо дітей, які не з багатих сімей. Ми зібрали деякі речі, і ось ми завтра їм презентуємо ці речі.

Як вважаєте, чи потрібне це свято і чому?

Обов’язково потрібне це свято для того, щоб не забувалися українські традиції, традиції українського козацтва. Тому що це налаштовує багато сучасних людей, не обов’язково молоді, приходити у лави українського козацтва. І зокрема, якщо говорити про події на сході з 2014 року (створення т.з. Л/ДНР) і по сьогодення, то багато українських козаків брали участь у бойових діях на сході.