image

“Я навчаю своїх вихованців ідеї побратимства”: інтерв’ю з керівником козацького гуртка з Бахмута


Де в Бахмуті навчають мистецтву бойового гопака? З якою зброєю виступають сучасні діти-козаки? Чи задають їм домашнє завдання? Про це та інше ми розпитали полковника Українського козацтва і керівника міського козацького гуртка Станіслава Єрмолаєнка.

 

Маргарита Днєпровська: Для початку, розкажіть, як у Вас з’явилася ідея створити козацький гурток?

Станіслав Єрмолаєнко: Створити козацький гурт у мене з’явилася ідея ще у 90-х роках, коли я перебував на Харківщині, коли я навчався, був студентом Харківського педагогічного університету. В Харкові я познайомився із сучасними козаками і вступив до лав Харківського слобідського козацького полку в 1995 році. І саме у цей рік я створив козацький гурт у себе в селі на Борівщині. Там я займався вихованням підростаючого покоління, вивченням історії України, українського козацтва, традицій українського народу і фізичним вишколом. 

Маргарита Днєпровська: Як Ви для себе мотивували створення цього гуртка?

Станіслав Єрмолаєнко: Мотивував тим, що за родословною я козак як по батьківській лінії, так і по маминій лінії. І в нас передавалися з покоління в покоління розповіді про ті козацькі часи. І, звичайно, з самого народження, а, можливо, і з молоком матері те все впиталося.

Маргарита Днєпровська: Коли Ви провели перше заняття?

Станіслав Єрмолаєнко: Перше заняття я провів у 1995 році. Наскільки я пам’ятаю, це початок вересня того року.

Маргарита Днєпровська: З якого віку дитина може записатися до гуртка?

Станіслав Єрмолаєнко: Ну якщо говорити, то не в гурток, а в міську дитячо-юнацьку організацію “Школа Джур”. До нас можуть записатися дітки з шестирічного віку і перебувати в організації до 18 років, до повноліття. Є в нас осередок шестирічок у 6-му дитячому садочку, де ними займається моя дружина, курінна українського козацтва. Є осередки по інших школах, там займаються теж козаки сучасні.

Маргарита Днєпровська: А скільки взагалі шкіл козацтва існує в Бахмуті?

Станіслав Єрмолаєнко: В нас є осередки у 7-й школі. Є осередок у нас в Індустріальному технікумі, де навчаються мої колишні випускники. Є посвячені козачата у нас у 4-й школі. Ну і коли з’явилася вже декілька років тому гра “Сокіл  – Джура”, то майже по всіх школах створюються козацькі осередки. Зокрема, у 3-й школі існувала Козацька республіка, і зараз кожен клас – це окремий курінь разом зі своїм курінним отаманом. Ось вони теж займаються цією справою.

Фото: Станіслав Єрмолаєнко

Маргарита Днєпровська: А дівчата можуть долучитися до козацьких традицій? Чи ви проводите заняття лише з хлопцями?

Станіслав Єрмолаєнко: У нас дуже багато дієвих дівчат. Зокрема, у гурті бойового гопака у 1-й школі половина тих діток, які займаються,  – це дівчата. І саме дівчата із задоволенням не лише займаються, а коли нас запрошують на виступи, то вони із задоволенням беруть участь.

Маргарита Днєпровська: Який середній вік Ваших підопічних?

Станіслав Єрмолаєнко: Середній вік  – це 10-14 років.

Маргарита Днєпровська: Хто може стати козаком? Чи є якісь обмеження до вступу в гурток?

Станіслав Єрмолаєнко: Обмежень як таких немає. У нас випробувальний термін один рік. Претендент, який хоче відвідувати нашу організацію, наш гурток, повинен себе проявити протягом цього часу.

Маргарита Днєпровська: Чого Ви навчаєте на гуртку?

Станіслав Єрмолаєнко: Крім фізичного вишколу і занять бойовим гопаком, ми ще вивчаємо історію України, історію українського козацтва, традиції українського народу, які колись існували і які зараз ми не повинні забувати. Ну і, звичайно, релігійне виховання. Кожне заняття у нас розпочинається з молитви. 

Маргарита Днєпровська: А чи співаєте ви з дітьми козацьких пісень?

Станіслав Єрмолаєнко: Обов’язково. У програмі в нас є вивчення українських козацьких і не лише козацьких  – народних пісень. І застосовуємо ми музику, пісні під час наших виступів і занять.

Маргарита Днєпровська: У якій формі проходять заняття? Учні сидять за партами, як на шкільному уроці?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні. Ми в основному проводимо заняття або на подвір’ї, на свіжому повітрі, або це спортивна зала.

Фото: Вільне радіо

Маргарита Днєпровська: Ваші учні ведуть якийсь конспект?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні, у нас конспектів нема, тому що конспекти на уроках ведуть. У нас все наяву, все показуємо, все розказуємо, а потім вони повторюють.

Маргарита Днєпровська: Ви задаєте домашнє завдання?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні, домашніх завдань не задаємо. Їм достатньо шкільної програми.

Маргарита Днєпровська: Скільки дітей у Вас зараз займаються?

Станіслав Єрмолаєнко: Зараз у нас бойовим гопаком займається 23 дитини.

Маргарита Днєпровська: Це багато чи мало?

Станіслав Єрмолаєнко: Мало, звичайно. Хотілося б більше і хотілося б, щоб займалися національними видами боротьби не лише діти, а й у більш зрілому віці. Хотілося б, щоб студенти займалися і старшокласники, ну і щоб дорослі люди долучалися теж.

Маргарита Днєпровська: У гуртку займаються тільки учні школи, де Ви викладаєте?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні, приходять не лише зі школи. Приходять навіть студенти. Колишні наші учні, які колись навчалися в школі, тому що гурт бойового гопака існує вже четвертий рік. Тому в нас вже є випускники, які навчаються і в технікумах, і в коледжах, і в інших школах. Вони теж беруть участь.

Маргарита Днєпровська: Чи складно було набирати учнів?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні, ви знаєте, не складно. І діти самі приходять. Тому що їм цікаво щось нове, щось побачити, себе проявити в чомусь. Тому ні, не складно.

Маргарита Днєпровська: Ви проводите з гуртківцями якусь виховну роботу?

Станіслав Єрмолаєнко: Обов’язково. Як я вже казав, ми розпочинаємо кожне наше заняття саме з молитви. Діти, яких ми приймаємо, обов’язково повинні вивчити Отче наш. Ми з Отче наш розпочинаємо заняття, і нею ж ми закінчуємо заняття. Так прийнято у всіх гуртах гопака.

Маргарита Днєпровська: Як би Ви пояснили, для себе, в першу чергу, навіщо потрібен ваш гурток? 

Станіслав Єрмолаєнко: У нашому гуртку діти стають самостійними, діти стають більшими патріотами своєї землі, України. Тому що патріотизм у наш час повинен бути на першому місці. І національно-патріотичне виховання теж, тому що козаки протягом століть були патріотами своєї батьківщини України і захищали її кордони. При тому останні події в нас в Україні показали, що є недоліки у патріотичному вихованні молоді. Ну і, звичайно, не лише наш гурток, а і взагалі національно-патріотичне виховання в Україні і на Донбасі в тому числі повинно бути наріжним каменем і стояти на першому місці.

Маргарита Днєпровська: Чи може до вас записатися дитина з інвалідністю?

Станіслав Єрмолаєнко: Ніхто ще не звертався. Але я думаю, може, чому ні.

Маргарита Днєпровська: Скільки коштують заняття?

Станіслав Єрмолаєнко: У нас заняття безкоштовні.

Маргарита Днєпровська: Наскільки нам відомо, ви зі своїми учнями берете участь у багатьох заходах у місті. Коли був останній виступ?

Станіслав Єрмолаєнко: Так, беремо участь і дуже часто. Останній виступ у нас буквально був 10 жовтня. Було відкриття гри “Сокіл  – Джура”, і декілька моїх вихованців, учасників команди, брали участь у показових виступах. А взагалі, минулого тижня в нас було декілька виступів. Був виступ за запрошенням у центральній бібліотеці, де збиралися сучасні козаки. Це теж показовий виступ був. І в цей же день за запрошенням ми виступали у 6-му дитячому садочку “Барвінок”.

Маргарита Днєпровська: Як публіка реагує на виступи Ваших підопічних?

Станіслав Єрмолаєнко: Дуже бурхливо і дуже цікаво, особливо коли дівчата виходять і вправляються з довбнею. Довбню плутають із булавою, але це не булава. Це така дерев’яна штука, яка важить 8 кілограмів. І коли дівчата починають її крутити над своєю головою, то це викликає подив. Минулого року виступали в одному закладі, так хлопці з передніх рядів навіть злякалися й потікали. Ну і відгуки викликають вправи з шаблюками, вправи зі списами і без зброї. Ми вправляємося всім, що можна використовувати і що використовували раніше козаки. Це і шаблі, і списи, і ціпи, і коски, і серпи. Ну і, звичайно, довбні і все останнє. Тобто, для нас обмежень немає.

Маргарита Днєпровська: Ви берете участь у концертах лише в Бахмуті чи до інших міст також  їздите?

Станіслав Єрмолаєнко: За запрошенням у 2016 році ми брали участь у фестивалі “Дике поле” в Краматорську. Перший склад бойового гурта брав участь у показових виступах.

Фото: Станіслав Єрмолаєнко

Маргарита Днєпровська: Ви колись виступали перед українськими військовими?

Станіслав Єрмолаєнко: Так, виступали декілька разів, коли вони відвідували нашу школу.

Маргарита Днєпровська: Який відгук ви отримували від військових?

Станіслав Єрмолаєнко: Схвальні відгуки. Військовим подобається, особливо тим людям, які пов’язані зі спецпризначенням. Вони запрошували і хлопців, і дівчат після закінчення школи саме у свої лави.

Маргарита Днєпровська: Ваші вихованці беруть участь у конкурсах?

Станіслав Єрмолаєнко: Так, беруть участь і в шкільних конкурсах, і в міських конкурсах. Дуже в нас дієва дітвора, яка бере участь у різних заходах: і в пісенних, і в танцювальних, і в інших.

Маргарита Днєпровська: А колись вигравали призові місця?

Станіслав Єрмолаєнко: Були призові місця ще на початку 2000-х років. У мене в міжнародному конкурсі діти брали участь. Так, вигравали.

Маргарита Днєпровська: А у Вас є персональні нагороди?

Станіслав Єрмолаєнко: Є козацькі нагороди, є державна нагорода  – ювілейна медаль до 20-річчя незалежності України 2011 року. Хоча я не стараюся їх виставляти напоказ, тому що це не головне.

Маргарита Днєпровська: З яким реквізитом працюють Ваші учні? Він справжній чи штучний?

Станіслав Єрмолаєнко: У нас саморобний реквізит. Ми можемо і з бойовим працювати, але в основному в нас дерев’яний реквізит. Під час виступів лише використовуємо справжні коски, але повністю в закритому вигляді. Хоча може дітвора вправлятися дійсно косками, серпами нагостреними. Нічого в цьому страшного немає.

Маргарита Днєпровська: А цю дерев’яну зброю діти виготовляють самі?

Станіслав Єрмолаєнко: Діти, я, батьки дітей  – самі. Все за свій кошт, і заняття у нас, як я сказав, безкоштовні.

Маргарита Днєпровська: А козацькі костюми ви самі шиєте чи купуєте?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні, ми купуємо. Зокрема, для виступів комплект з п’яти шароварів і контушів ми придбали за кошти, якими допомогла Бахмутська паланка і зокрема головний отаман Зима Володимир Якович. Для наших виступів допомагали коштами. З футболками для виступів нам волонтерська група “Бахмут український” допомогла. Наша організація дуже тісно співпрацює з цією громадською організацією. Вони надають волонтерську допомогу дітям з малозабезпечених сімей.

Фото: Станіслав Єрмолаєнко

Маргарита Днєпровська: Наскільки унікальний козацький гурток? Чи є щось подібне в Бахмуті?

Станіслав Єрмолаєнко: Ні, подібного в нас немає. Хоча в 40-му дитячому садочку теж людина займалася подібним з дітками в певний час і в певних масштабах. А такого немає. Ну і по Україні, звичайно, у великих містах є. Є в нас у Краматорську досить потужний гурт бойового гопака, який вже дуже багато, десятки діток відвідують і беруть участь. А так, у Донецькій області я більше не чув, крім Краматорська і нашого міста. Не знаю, можливо десь ще займаються, але сильно вони не проявляються.

Маргарита Днєпровська: Ви вже розповіли, що козацькі осередки в Бахмуті знаходяться у деяких школах міста. А чи допомагає адміністрація шкіл у проведенні позакласних занять?

Станіслав Єрмолаєнко: Допомагає, тому що зараз вимоги часу  – це національно-патріотичне виховання. Тому, звичайно, керівництво йде назустріч. І не лише керівництво шкіл, а й міський відділ освіти, і міська влада.

Маргарита Днєпровська: Про які цікаві козацькі традиції Ви можете зараз розповісти?

Станіслав Єрмолаєнко: Побратимство  – те, до чого я і своїх дітей привчаю. Щоб у кожного був свій товариш. На Запорізькій Січі фактично чужа людина ставала як побратим, як брат  – рідною людиною. І в своїй організації я теж стараюсь об’єднати дітвору, щоб вони між собою товаришували, і не лише під час занять, а й поза межами організації, поза межами школи. Протягом тривалого часу це мені якоюсь мірою вдавалося, тому що серед перших моїх вихованців, ще з Харківщини, є багато сімей, які склалися саме на цій основі. Є навіть декілька сімей, в яких є вже онуки.

Маргарита Днєпровська: Як ви відсвяткували день українського козацтва зі своїми учнями?

Станіслав Єрмолаєнко: Виступами своїми. Фактично, не святкували, тому що у нас призначене святкування на завтра (15 жовтня,  – ред.).

Маргарита Днєпровська: Як будете святкувати?

Станіслав Єрмолаєнко: Ми відзначимо по-перше своєю волонтерською діяльністю. Ми привітаємо дітей, які не з багатих сімей. Ми зібрали деякі речі, і ось ми завтра їм презентуємо ці речі.

Маргарита Днєпровська: Як вважаєте, чи потрібне це свято і чому?

Станіслав Єрмолаєнко: Обов’язково потрібне це свято для того, щоб не забувалися українські традиції, традиції українського козацтва. Тому що це налаштовує багато сучасних людей, не обов’язково молоді, приходити у лави українського козацтва. І зокрема, якщо говорити про події на сході з 2014 року (створення т.з. Л/ДНР) і по сьогодення, то багато українських козаків брали участь у бойових діях на сході.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

93
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: