Як допомогти військовим не грошима? Здай кров (експеримент)

За жовтень 22 військові отримали поранення на сході. Деякі з них потрапили у госпіталь в Часів Яр. Кожному знадобилась кров, щоб врятуватись. Але постійних донорів не вистачає.  Журналістка Вільного радіо здала кров для військових, а заодно розпитала яких донорів чекають та які умови пропонують військові. Далі текст від неї особисто.

 

Влітку в нас уже виходив матеріал про донорство. Однак тоді у всіх членів команди на час підготовки матеріалу виявились протипоказання, які забороняють бути донором. Тому цього разу ми все ж вирішили стати безпосередніми учасниками заходу і показати, як виглядає ця процедура “зсередини”.

Незважаючи на те, що ми приїхали зранку, всередині вже було повно людей у формі. Військові з’їхалися, щоб допомогти госпіталю відновити запаси. Саме для цього тут влаштували день донора. Та і з такою кількістю охочих від крові в центрі не відмовляться. Адже не всі зможуть стати донорами, а спочатку пройдуть перевірку. У мене також є перевага: моя група крові — найрідша, четверта негативна.

Прямо при вході нам видали бахіли. Без них до хірургічного відділення не можна.

Разом з бахілами отримую форму для донора крові. У ній – низка запитань на кшталт: “Чи здавали ви кров протягом цього року?” та “Чи  робили ви татуювання в цьому році?”. Заповнюю форму і прямую на реєстрацію.

У невеликому кабінеті реєстрації сидять дві привітні медсестри, яких привезли до Часів Яру з Краматорської лікарні. Вони перевіряють кров потенційного донора на рівень гемоглобіну. Для цього палець проколюють скарифікатором, а кров на спеціальній палетці змішують з реагентами.

Один з претендентів, який проходив цю процедуру переді мною, не зміг стати донором, бо в нього виявився низький рівень гемоглобіну. Однак у мене проблем не виявили, тож я можу продовжити огляд.

В ординаторській ведуть прийом терапевти. Тут майбутнім донорам міряють тиск, температуру і пульс. Тиск у мене виявився трішки зависоким  – 135/74, але цей показник для донора не критичний. А от з температурою все гаразд – стандартні 36,6 градусів. Після всіх процедур мене відправили здавати кров.

У кімнаті здачі крові займаю одну з чотирьох кушеток. На інших вже беруть кров у трьох добровольців. Тут доволі тихо, на відміну від галасу в коридорі.

Медсестра Інна також приїхала сюди з Краматорська. Вона каже, що донорську кров бере вже не перший рік. Спокійна і усміхнена, вона відточеними рухами виконує всі маніпуляції.

Спочатку мою руку над ліктем затискають джгутом, після чого передпліччя протирають спиртом. Далі у вену вводять голку, приєднану до гемакону  – спеціального пакета для забору крові. Всередині гемакону – консерванти, які не дають донорській крові згорнутися. Голка, хоча й виглядає великою, не завдає дискомфорту  – треба розслабитися й намагатися не нервувати.

Гемакон поступово наповнюється кров’ю. Інна, працюючи в тандемі з колегою, накладає на мою руку марлеву заготовку. За проханням медсестри періодично стискаю і розтискаю кулак, аби кров лилася швидше. 

Поки триває процедура, Інна розповідає, що чаю з печивом, яким я поснідала перед здачею крові, було недостатньо. Донор має добре поїсти, але в той же час уникати жирної їжі. Наприклад, перед процедурою не можна їсти бутерброди з вершковим маслом.

Час від часу колега Інни цікавиться моїм самопочуттям. Пересвідчившись, що все добре, вона повертається до своїх справ.

Коли кров наповнила гемакон, мою руку замотали марлевою пов’язкою. Мене попередили, що її не можна знімати наступних дві години, бо кров може просочитися через отвір від голки.

Наостанок мені видали талон на отримання безкоштовного обіду і довідку про вихідний. Талон у кабінеті реєстрації мені обміняли на 75 грн, а довідку я залишила собі.

Запаморочення, слабкості або інших симптомів, які зазвичай відчувають донори, у мене не було, хоча перед здачею крові поснідала занадто легко.

 

День донора проводять у військовому мобільному шпиталі №65 кілька разів на рік. Так, у цьому році донорів сюди запрошують вже всьоме.

Заступник командира частини з медичної частини Андрій Юшко розповідає, що в одному такому заході встигає взяти участь 50-60 донорів. Якщо врахувати, що один донор здає в середньому 400 мл крові, то впродовж заходу її збирають приблизно 22 літри.

“Донорська кров  – це, по-перше, такий елемент, який дає життя людині, коли вона у тяжкому стані. Особливо, коли людина втратила забагато крові внаслідок поранення. Крім того, кров має такі хімічні речовини, як гемоглобін, який передає кисень. Через кров передаються поживні речовини. Це дуже важливий компонент лікування”,  – каже Андрій Юшко.

Він зазначає, що в інші дні донорську кров не приймають. Бо військові не мають свого устаткування для здачі крові, все привозять зі станції переливання крові.

Для зберігання крові та плазми потрібні спеціальні холодильні камери. Але в госпіталі їх не вистачає.

“Ми користуємось устаткуванням, яке є в цивільних лікарнях, або використовуємо звичайні холодильники. Вони виділяються лише для зберігання крові”,  – розповідає заступник командира частини з медичної частини.

Зібрану кров віддають працівникам станції переливання крові, які транспортують її на спеціальних автомобілях.

Андрій Юшко зізнається, що наразі занадто мало людей знає про проведення донорських днів. Тому необхідно робити все, щоб серед донорів ставало більше цивільних людей. Поки що ж вони дізнаються про ці заходи за принципом “сарафанного радіо”. Так, сьогодні я виявилась єдиною не військовою серед загального числа донорів. Але це можна пояснити, адже відкритих анонсів у госпіталя немає. Якщо ви захочете допомогти військовим в госпіталі в Часів Ярі, дізнатися про наступний день донора можна за телефоном: 0992971991.

При собі обов’язково потрібно мати паспорт.