image

Як розповідати про секс та що варто знати про сексуальну орієнтацію у підлітків (ІНТЕРВ’Ю З ПСИХОЛОГОМ)

|
03 Липня 2019

Хто, як не підлітки, найбільше прагнуть стати старшим та довести суспільству свою самостійність. Інколи трапляється, що в палких поривах молодості та нестримного максималізму вже не діти, але ще не дорослі особистості шукають способи утвердження свого “Я”. В інтерв’ю з психологом ми поговорили про теми, яких дійсно потрібно торкатися, і не бояться цього робити — підліткові стосунки і перший секс. 

 

Діана Шароді: Я – Діана Шароді, а в студії психологиня, арт-терапевт і бізнес-тренерка Анна Бартиш, вітаю!

Анна Бартиш: Вітаю. Дуже дякую, що запрошуєте мене. Я сподіваюсь на те, що ця рубрика стане постійною, тому що з психологом треба спілкуватися. І всі ці важливі теми потрібно висвітлювати.

Діана Шароді: Анно, спершу поясніть будь ласка, коли саме починається підлітковий вік? Які його вікові рамки?

Анна Бартиш: Ранній підлітковий вік починається від 12 років, і триває до 14-ти. Потім йде дорослий підлітковий вік, або ж рання юність. Це вже від 14-ти до 17 років. Тобто умовно підлітковий вік розподіляється на дві категорії.

Діана Шароді: Чим характеризується його початок? Які зміни чи трансформації відбуваються у дитини?

Анна Бартиш: Якщо раннього, то це від 12 років — статеве дозрівання, становлення. Зміни в фізичному стані як у дівчат, так і у хлопців. Це зміни голосу, фізіологічні трансформації. В психологічному плані йде вже становлення “я”. Тобто вже коли ти не дитина, вже 12 років, ти хочеш щоб до тебе ставилися наче до дорослої. Але це не так, бо ж не вистачає певного досвіду і знань. І є певна криза така, коли особа з дитя переростає в дорослого, і хоче показати свою значущість. 

Діана Шароді: Існує думка, що всі підлітки — проблемні. Часто підлітковий вік називають проблемним, тому що виникають труднощі у спілкуванні з дитиною і власне взаємодії з нею. Це дійсно це так, чи ці роки не завжди проблемні у вихованні? 

Анна Бартиш: Все залежить від цієї підліткової кризи, від цього становлення. Наскільки у дитини загострено самоствердження “я”, наскільки дитину це бентежить, в якій родині дитина виховується. Не всі підлітки важкі, все індивідуально.

Діана Шароді: Так чи інакше, коли підлітки починають шукати власне “я”, у батьків і дітей виникають сварки і непорозуміння. Через що вони можуть бути?

Анна Бартиш: Це може бути якесь звичне питання стосовно прибирання в квартирі чи миття посуду. Або ж стале “повертайся додому о 9 годині”. Це теж дуже індивідуально, але ці моменти в дитини загострені. Якщо вона вже хоче бути дорослою, то для неї це питання і прохання мами через хвилювання сприймається як обмеження власних прав.

Читайте також: В поліції розповіли, як правильно притягнути до відповідальності за булінг

Діана Шароді: Чи можете ви сказати, що підлітки сучасного покоління стали більш самостійними, і батьки втрачають свій вплив досить рано? Чому так?

Анна Бартиш: Мені здається, що ця проблема завжди була. Якось її так відрізняти що раніше, що зараз недоречно. Але зараз треба звертати увагу на більший розвиток інтернету, звідки діти беруть інформацію. Це додаткова проблема. Зараз думка блогерів важливіша за фахівців. Вони дивляться на тих, у кого більше лайків та підписників. Тобто якщо дивишся просто в інтернеті якісь цікаві сайти, це одне. А якщо це щось не зовсім нормальне, то це загрозливо.

Діана Шароді: Що варто пояснити дитині або вже підлітку про особисті кордони? І про які з них варто не забувати самим батькам? 

Анна Бартиш: Про це треба говорити, звичайно. Батьки перш за все повинні пояснити, що це не обмеження, а за дитину хвилюються. Можна дозволити ж на годину більше погуляти, нічого поганого нема, якщо дитина на зв’язку. Тобто краще вибудовувати довірливі стосунки, ніж загострювати. Що стосовно того, щоб без дозволу заходити в кімнату до дитини, то це неправильно з боку батьків. Дорослі повинні розуміти, що це майже доросла дитина, вона зростає, це її особистий простір. 

Діана Шароді: Підлітковий вік – це часто етап першого знайомства з алкоголем та довгих прогулянок ввечері. Що можна вважати нормою і для якого віку? 

Анна Бартиш: Що стосується взагалі слова “норма”, то вона для кожного своя. Немає певного критерію відбору, і ніде не написано, що дитина у віці 15-ти років має випивати одну пляшку пива або горілки. Такого немає. Наскільки це обговорено з батьками, настільки і дозволено. З особистого досвіду скажу, що коли батьки дозволяють і пропонують на якомусь застіллі спробувати з ними, то це навпаки плюс. Якщо батьки забороняють, то дитина піде за кут, я нап’ється так, що навіть татусеві не снилося. Це все можна просто обговорити з батьками. Я не пропагую, що треба пити чи курити, ні. 

Діана Шароді: Як говорити з підлітками про самоконтроль при вживанні алкоголю чи куріння? Варто радити щось чи обговорювати? 

Анна Бартиш: Треба. Це те, про що ми зараз говоримо — треба пояснювати, що це його життя, його вибір, але через надмірне споживання алкоголю буде це і це, через куріння — інші наслідки. Але твій вибір. Якщо хочеш — вперед. Буває так, що утворюється конфлікт — дитині хочеться, щоб їй заборонили. Тобто я палю, батьки мені забороняють, у нас конфлікт, і я така собі начебто доросла. А коли батьки дозволяють, вже не так цікаво.

Діана Шароді: Підлітковий вік – час перших серйозних закоханостей. Чи потрібно батькам піклуватись про пояснення почуттів або дій в цих питаннях? 

Анна Бартиш: Це дуже гарне питання. Я вважаю, що батьки повинні це обговорювати. Але не всі батьки на це можуть погодитися. Для батьків це теж чуттєва тема. Я з власного досвіду знаю, так як дуже багато працюю з дітьми, батьки не можуть правильно донести до дітей інформацію. Тобто вони хочуть, але теж соромляться. І тут треба не нашкодити ж. 

Діана Шароді: Трапляються в родинах такі випадки, коли у батьків немає часу на такі розмови з дітьми, вони начебто і бачать проблему, але думають що це не серйозно і пройде саме. Наскільки це доречно? І які можуть бути наслідки?

Анна Бартиш: Наслідки можуть бути ну зовсім непередбачувані. І рання вагітність, тому що дитина не знає про засоби контрацепції. І тут питання не в тому, що дівчинка погана чи хлопчик, а вони просто не знають. Їм ніхто не пояснив. Потім можна потрапити в погану компанію, почати палити чи пити. 

Діана Шароді: А як щодо підлітків геїв та лесбійок. Давайте для початку проговоримо, що це не хвороба, наведіть будь ласка кілька фактів підтвердження цього.

Анна Бартиш: Є такі факти, що гомосексуальність — це біологічне явище, а не соціальне. Є навіть дослідження, що такі схильності формуються ще в період вагітності жінки. Таких висновків дійшли англійські вчені. Якщо в родині був такий приклад, де чоловік погано ставився до матері, то може бути у дитини якась відраза до чоловічої статі. Є такі приклади, коли діти чи підлітки без сексуального досвіду вже відносять себе до геїв чи лесбійок. Треба відрізняти де це справді біологічно, а де — нав’язано трендами. Але це не проблема. Кожна людина в праві сама вирішувати з ким їй спати і з ким спілкуватися.

Діана Шароді: Варто визнати, що з ЛГБТ спільноти нині ще далеко не всі готові зізнаватися батькам у своїй сексуальній орієнтації. Чи встановлює це певни бар’єр спілкування в родині, довірі ? 

Анна Бартиш: Звичайно. Якщо людину щось турбує, і вона не може про це сказати, то виникає почуття пригнічення і дискомфорту. Бо родина — це середовище довірливе і комфортне. 

Діана Шароді: Як батькам потрібно спілкуватися з дітьми, щоб ті не боялися їм розкритися в почуттях до будь-кого? 

Анна Бартиш: Це також приклад батьків. Наскільки батьки самі можуть ділитися своїми почуттями, настільки і діти будуть відкриті. Якщо, наприклад, тато такий більш закрити і не балакучій, то сину буде проблемно розкритися, він не бачив і не знає як це відбувається. Мені здається, що для цього потрібні навіть шкільні психологи і класні керівники, які належним чином доносять інформацію, показують якісь презентації, ролики, щоб діти могли бачити як побудувати стосунки. 

Діана Шароді: Добре, закоханість визнали. Друга небезпека у першому коханні – відмова. Не завжди закоханість підлітка взаємна. Нерозділене кохання є і у дорослих, але підлітки – це особливий народ, вони сприймають невдачі в любові, як смертельну образу для себе. Їх дуже важко переконати, що це не кінець світу і все пройде. То які тут будуть поради? Давайте 3 поради для батьків та 3 поради для підлітка.

Анна Бартиш:  Для батьків — це спілкування, довіра, розмова. Справді, це не кінець світу. Тут має бути допомога у піднятті самооцінки, слід звернути увагу на впевненість. Можливо, якісь вправи придумати, або ж на шопінг піти, імідж змінити. Це дуже зближує і підтримує дітей. Це полегшить біль утрати. Якщо ж підліткам, то це любити і поважати себе, не закриватися, не мовчати. Все буде добре, ваша людина прийде у свій час.

Діана Шароді: Як свідчать дані опитування, оприлюднені фондом Юнісеф, в Україні перший секс у підлітків буває у віці від 13 до 17 років. Це ще навіть дитячий вік. Як говорити про секс? І чи потрібно?

Анна Бартиш: Звичайно. Про секс потрібно говорити відкрито. Через те, що батьки, вчителі і психологи бояться про це говорити свідомо, у нас так і виходить, що діти десь там никаються, шушукаються, щось там роблять за нашими спинами. Але в цьому немає нічого поганого, все це природньо. Для цього навіть краще було б зробити спеціальні курси, бо ж батьки то одне, а коли прийде фахівець, то по-іншому навіть сприймається. 

Діана Шароді: Відповідно до даних того ж опитування, про те, що у підлітка уже був секс, сказав майже кожен п’ятий. Наскільки це нормальний показник?

Анна Бартиш: Норма чи не норма, я навіть не хочу коментувати. Це право кожного. Головне — щоб це був захищений секс. Як для мене, для дитячого психолога, то коли такі випадки трапляються, я завжди кажу батькам, що це трапилось би колись все одно. Головне — захищений статевий акт. Два пункти, які справді повинні турбувати батьків — здоров’я і відсутність ранньої вагітності. Якщо всі умови дотримані, інше — не має значення. Буває так, що дівчата йдуть на перший секс, щоб утримати хлопця. Але потім хлопець від них відвертається. Тут також буде певний бар’єр, і дитину у будь-якому разі потрібно підтримати.

Діана Шароді: Чи розподіляться тут якось ролі між батьками? Хто саме повинен говорити з дитиною, мати чи батько? 

Анна Бартиш: Та людина, яка може чітко і довірливо це розповісти. Не треба розділяти по ролях і на когось зкидати цей вантаж. Це може бути тітка, дядько, хресна та ін. Просто близька для дитини людина. Треба донести інформацію не травмуючи. Можна розподілити на мати чи батька, а потім вони так розкажуть і так накричать, що краще б уже не казали нічого.

Діана Шароді: Чи слід залучати до таких бесід психологів? Чому?

Анна Бартиш: Психологів до цього питання залучати краще за все. Але питання в тому, наскільки швидко батьки можуть до цього прийти. І взагалі, на це невеликий запит.

Діана Шароді: Не слід виключати із списку ризиків і ранню вагітність. Як поговорити про контрацептиви? Можливо допомогти підібрати їх або й купити? 

Анна Бартиш: Стосовно власного досвіду згадаю, що у школі до нас приходили жіночки, які про це розповідали. Нас тоді зігнали до актової зали, був дуже сухий виклад інформації про менструації і про контрацепцію. І дуже маленький був перелік контрацептивів, і взагалі засобів особистої гігієни. Склалося враження, що на той момент мені мати розповіла більше, ніж ті жіночки. І це все було сприйнято як жарт. Це було 10 років тому, не знаю як зараз. Але зараз, у час новітніх технологій, це має бути легше і більш ефективно. 

Інфографіка: 24 канал
Інфографіка: 24 канал

Діана Шароді: Батьки, які будуть виконувати всі поради, можуть впасти в іншу крайність з надмірною турботою, яка аж душить. Як контролювати, щоб все було більш-менш збалансовано? 

Анна Бартиш: Треба змиритися, що дитина росте. Дитина колись піде навчатися в інший навчальний заклад, поїде в інше місто. Почитати слід також вікову психологію, щоб розуміти що саме турбує дитину і як їй допомогти.

Діана Шароді: Дякую вам за розмову. Я нагадаю, що з психологинею Анною Бартиш ми спілкувались про підлітковий вік, першу закоханість, секс та те, як про все це говорити із дітьми.  

Читайте також: Як реалізувати себе поруч з війною та потрапити на найбільшу сцену країни. Інтерв’ю з Данилом Однораленком

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо

Якщо Ви дочитали цей матеріал до кінця, сподіваємось, він був корисним для Вас

Ми дуже цінуємо те, що Ви з нами!

Запрошуємо Вас стати патроном Вільного радіо та підтримати нашу редакцію.

Якісна незалежна журналістика потребує багато зусиль та ресурсів, і саме Ви можете допомогти нам робити це чесно і кожного дня!

Щомісячна підтримка
Допомогти одноразово
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: