image

Якщо не тюрма, то … Куди відправляють на громадські роботи та що таке пробація (інтерв’ю)


Яка різниця між умовним та випробувальним терміном? До кого застосовується покарання з випробуванням? Де такі правопорушники відбувають покарання в Бахмуті? Яку допомогу їм можуть надати у центрі пробації? Що отримує держава від існування випробувального строку? Про це і не тільки ми  дізналися у заступника начальника Бахмутського міськрайонного відділу філії Центру пробації в Донецькій області  Богдана Водважка.

 

Маргарита Днєпровська: Почнемо з загальної інформації. Центр пробації існує з 2017 року. Для чого його створили?  

Богдан Водважко:  При реформуванні системи кримінальної юстиції було створено наш центр пробації в рамках реформування вже існуючої кримінально-виконавчої інспекції. Центр пробації було створено для розширення повноважень існуючих раніше кримінальних органів та приведення функцій цих органів до європейської практики. Насамперед, це було зроблено для покладання більш суттєвих функцій з виправлення та ресоціалізації правопорушників. 

Маргарита Днєпровська: Скільки людей у вас зараз стоїть на обліку? 

Богдан Водважко:  Наразі в Бахмутському міськрайонному відділі перебуває на обліку 268 осіб, яких було засуджено до різного виду кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та на яких було накладено адміністративні стягнення.

Маргарита Днєпровська: У Центру пробації є 3 види, або етапи, діяльності: досудова, наглядова та пенітенціарна. Поясніть, що означає кожна з них?

Богдан Водважко:  Саме в цьому і полягала суть реформування кримінально-виконавчої інспекції, оскільки до реформування була покладена лише наглядова функція та не в тому розрізі, в якому є зараз. А ось досудова та пенітенціарна функції були покладені у рамках реформи та розширюють повноваження, які в нас були. Досудова пробація  – це інформування суду в рамках судочинства чи судового розгляду про суб’єкта, у відношенні якого йдеться розгляд. А пенітенціарна пробація – це допомога особам, які перебувають у пенітенціарних закладах, для звільнення цих осіб.

Фото з відкритих джерел

Маргарита Днєпровська: Давайте поговоримо про кожен з них окремо. Досудовий супровід — це для всіх людей, хто опинився під судом?  Як він виглядає для підсудного або підсудної?

Богдан Водважко: Дивіться, це, насамперед, за законодавством називається досудова пробація, у рамках якої ми готуємо досудову доповідь. Досудова доповідь, як визначає законодавство,  – це формалізована інформація, що характеризує обвинуваченого з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності. Тобто, якщо говорити, що це дає людині: людина може висловити свою думку про ситуацію, в якій вона опинилася, а ми, зі свого боку, можемо цю думку у формалізованому вигляді подати до суду. Досудова доповідь не може використовуватись як доказ вини або невинуватості особи. Це лише інформація для суду, чи може ця особа виправитися без позбавлення чи обмеження волі. Це і є для людини такий шанс викласти свою думку, своє відношення і для того, щоб суд її почув. Що стосується питання чи для всіх  – ні, не для всіх. Кримінально-процесуальне законодавство України визначає чіткі межі. Взагалі це стосується лише осіб, яким санкція статті дозволяє залишитися на волі і ресоціалізуватися уже в суспільстві.

Маргарита Днєпровська: Як може впливати досудовий супровід на хід розгляду справи або рішення судді?

Богдан Водважко:  Ніяк не може впливати, оскільки судова влада у нас за конституцією  – це гілка влади, на яку ніхто не може впливати. Тобто, на судовий розгляд ми теж впливати не можемо. Однак, ми можемо для суду надавати свої висновки, які грунтуються на характеристиці особи обвинуваченого. Та в цьому висновку ми вказуємо, чи може особа, на думку органу пробації, виправитися без позбавлення або обмеження волі. Це і є та ціль, яку переслідує досудова доповідь. Не впливати на суд, а подавати конкретну інформацію про особу та надавати висновок про можливість виправлення без позбавлення волі.

Маргарита Днєпровська: Що таке умовний термін? Чи це те ж саме, що і випробувальний термін?

Богдан Водважко: Так, це те ж саме, якщо казати простою мовою. Бо законодавство регламентує тільки такий вид покарання без обмеження або позбавлення волі  – це звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке може бути застосоване при призначенні покарань особі у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження або позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Тобто, в нас за законодавством є тільки звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке може становити до трьох років. Але так, якщо казати простою мовою, то це майже одне й те саме.

Маргарита Днєпровська: До кого застосовується випробувальний термін?

Богдан Водважко: Випробувальний термін може застосовуватися до осіб, які можуть бути засуджені до позбавлення волі на строк не більше п’яти років. А також для осіб, до яких може застосовуватися санкція у вигляді обмеження волі або покарання у вигляді виправних робіт чи службового обмеження для військовослужбовців. Тобто, законодавство України чітко регламентує, до кого може бути застосовано це звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Маргарита Днєпровська: Тобто якщо суд дав людині умовне покарання, то ми переходимо до другого етапу вашої спільної роботи — наглядового? Що він передбачає?

Богдан Водважко:  Наразі цей етап було розширено на законодавчій базі. В законі України про пробацію була прописана наглядова пробація, яка передбачає здійснення співробітниками органу пробації наглядових та соціально-виховних засобів щодо осіб, які були звільнені від відбування покарання з випробуванням або на яких було покладене інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Наразі наглядова пробація полягає у проведенні соціально-виховної роботи з засудженим, допомоги йому в разі необхідності у працевлаштуванні, відвідуванні його за місцем мешкання для встановлення його поведінки, скажімо, у побуті, та інших передбачених законодавством дій персоналу, які направлені на недопущення скоєння особою повторного правопорушення. Та його, скажімо так, доброї поведінки у соціумі, в якому він залишився.

Маргарита Днєпровська: І скільки ж треба працівників, щоб за всіма спостерігати?

Богдан Водважко: Наразі можу сказати, що в нашому відділі, згідно зі штатним розкладом, 16 працівників, та цього наразі досить.

Маргарита Днєпровська: І всі ці 16 людей реально працюють у вас?

Богдан Водважко: Так-так, всі реально працюють, у кожного є свої задачі, свої суб’єкти пробації, з якими вони працюють. Окрім інспекторського складу, який проводить роботу з суб’єктами пробації, у штаті є психолог та фахівець з соціальної роботи, які надають психологічні та соціальні послуги суб’єктам пробації.

Маргарита Днєпровська: Ну добре, спостерігати можна по різному. Одних відправляють під чесне слово далі не порушувати закон, а інших — на громадські роботи. Давайте для початку сформулюємо просте визначення: громадські роботи — це ….

Богдан Водважко: Громадські роботи  – це, насамперед, суспільно корисні роботи, які виконуються особою безоплатно у вільний від основної роботи час. Вони виконуються на визначених для цього місцях, які визначаються органами місцевого самоврядування. Виконання цих робіт направлене на задоволення якихось потреб громади.

Маргарита Днєпровська: Куди в Бахмуті відправляють людей на громадські роботи? І як це відбувається? 

Богдан Водважко: Якщо казати про місто Бахмут, то Бахмутською міською радою визначено декілька об’єктів, на яких можуть відбувати громадські роботи мешканці міста. Насамперед, це Комбінат комунальних підприємств, також це може бути Бахмутська житлова управляюча компанія та Бахмутське тролейбусне управління. Але здебільшого ми співпрацюємо з Бахмутським комбінатом комунальних підприємств.

Маргарита Днєпровська: А чи може людина обирати один з цих закладів?

Богдан Водважко: В нас це законодавчо не передбачено. Але, зважаючи на те, що Бахмутський комбінат комунальних підприємств має в собі декілька ділянок, які виконують різні види робіт з благоустрою нашого міста, то так, в рамках Бахмутського комбінату комунальних підприємств людина може просити надати їй якийсь конкретний вид робіт, які не потребують якоїсь спеціальності.

Маргарита Днєпровська: Скільки годин на добу має працювати людина?

Богдан Водважко: До чотирьох годин на добу відбуваються громадські роботи.

Маргарита Днєпровська: Якщо людина має роботу, чи може вона за сумісництвом на неї ходити?

Богдан Водважко: Так, якщо людині потрібна, наприклад, перша половина дня, то їй відбуття покарання ставлять на другу. Так само і навпаки. Тобто, і ми, і комбінат комунальних підприємств йдемо назустріч людині для того, щоб вона могла і відбути покарання, і не втратити роботу, яка в неї є.

Фото з відкритих джерел

Маргарита Днєпровська: А людина дізнається, куди її відправляють, одразу в суді чи через якийсь час?

Богдан Водважко: Ні, людина дізнається, де вона буде відбувати покарання при постановці на облік та отриманні направлення для відбуття покарання. Суд не володіє інформацією, де людина буде відбувати даний вид покарання.

Маргарита Днєпровська: А чи можуть правопорушника відправити у сусіднє місто чи селище з об’єднаної територіальної громади, наприклад?

Богдан Водважко: Ні, якщо ми ведемо розмову про об’єднані територіальні громади, то правопорушник звертається насамперед до центру об’єднаної територіальної громади, де він здає направлення. Після чого, будь то міська, селищна рада або комунальне підприємство міської або селищної ради, йому встановлюють місце відбуття покарання за його місцем мешкання.

Маргарита Днєпровська: Скільки людей в Бахмуті відправляли на громадські роботи в 2019 році?

Богдан Водважко: 20 чоловік в нас було поставлено на облік згідно з вироками суду, які були засуджені до покарання у вигляді громадських робіт. Але зауважу, що це не тільки в Бахмуті, а й в Бахмутському районі.

Маргарита Днєпровська: Як часто бувають випадки, коли людина, яку суд відправив на громадські роботи, скоювала більш тяжкий злочин та потрапляла за грати?

Богдан Водважко: До нашої, може, честі, але в цьому році в нас таких не було. Люди, яким суд призначав такий вид покарання, досить зважливо до нього відносилися та відбували покарання. І не скоювали повторні злочини та за них не засуджувались. Тобто, наразі в нас цей показник складає 0%.

Маргарита Днєпровська: А скільки таких людей було минулого року?

Богдан Водважко: В минулому році теж таких не було.

Маргарита Днєпровська: Громадські роботи — це не оплачується. Але ж є і окремий вид покарання у нас в законі: оплачувана робота, призначена державою. Розкажіть для кого таке призначає суд та де таких порушників відправляють працювати в Бахмуті? 

Богдан Водважко: Так, дійсно, наразі при реформуванні законодавства та для забезпечення прав дитини в нас законодавець визначив такий вид адміністративного стягнення, як суспільно корисні роботи. Цей вид адміністративного стягнення в нас накладає суд на осіб за несплату аліментів на утримання дитини, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. В залежності від суми несплачених аліментів, години, на які призначаються суспільно корисні роботи, можуть варіюватися. Зараз у Бахмуті у нас особи, які притягнуті до адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, відбувають цей вид стягнення в Бахмутській житловій управляючій компанії.

Маргарита Днєпровська: Ви кажете, що кількість годин може варіюватися. А в яких межах проходить це варіювання?

Богдан Водважко: Можуть призначити покарання від 120 до 360 годин суспільно корисних робіт в залежності від накладання стягнення. Можуть бути 240 годин, а можуть бути 160.

Маргарита Днєпровська: І на скільки місяців може розтягуватись така робота?

Богдан Водважко: В залежності від того, скільки годин на день відбуває правопорушник.Він може відбувати до 8 годин на день. Якщо казати про стягнення, яке в нас накладається на 120 годин, то це десь приблизно 3-4 тижні.

Маргарита Днєпровська:  Як і коли ви співпрацюєте з тими, кого посадили до в’язниці? 

Богдан Водважко: Якщо казати про мешканців міста або нашого району, які відбувають покарання за межами нашої території, то при підготовці їх до звільнення нам направляються запити про можливість їх проживання за адресою, яку вони вказують в анкеті (вони заповнюють її в місцях позбавлення волі). Або запити про можливість їх працевлаштування, або соціального супроводу. При отриманні цих повідомлень-запитів, ми звертаємось або в центр зайнятості міста, або до соціальних служб міста та району, або до місцевої влади (якщо необхідна перевірка можливості місця проживання). Якщо потрібно відвідати цю адресу, ми її відвідуємо. Спілкуємося з родичами або особами, які живуть за вказаним місцем. Якщо казати про установи виконання покарань у Бахмуті, то наші співробітники раз на місяць проводять заняття з особами, які перебувають у соціальному відділенні даної установи. Ці лекції зводяться до ознайомлення цих осіб, які перебувають у місці позбавлення волі, з законодавством, з можливістю умовно-дострокового звільнення або звільнення із заміною невідбутого покарання на більш м’яке. Також розповідаємо про можливість працевлаштування і звернення до соціальних установ міста.

Маргарита Днєпровська: З чим ви їм допомагаєте адаптуватись у суспільстві після звільнення із в’язниці?

Богдан Водважко: При звільненні правопорушника, після того, як ми дали відповіді, правопорушник ознайомлюється з тим, що він може звернутися до центру зайнятості населення для працевлаштування. У випадку, якщо йому потрібні якісь соціальні послуги, йому надається адреса Управління праці та соціального захисту населення або центрів соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Вони можуть надати йому соціальний супровід або іншу соціальну або консультативну допомогу. Тобто, при звільненні вже людина знає, куди їй потрібно звернутися та які саме питання вона може вирішити у тому чи іншому закладі.

Маргарита Днєпровська: А в чому полягає ця консультативна та соціальна допомога?

Богдан Водважко: Наприклад, людина може звільнитися та не мати паспорту. В такому разі ми можемо скерувати цю людину до Управління праці та соціального захисту населення, яке в межах бюджетних асигнувань можуть допомогти їй в отриманні паспорту громадянина України. Або людині потрібна якась інша правова допомога, адже якщо особа декілька років провела в місцях позбавлення волі, то в неї можуть бути різні питання, коли вона з цих місць повертається. Тому спектр питань дуже великий. Це і допомога у реєстрації місця проживання, і необхідність лікування. У нас укладено меморандум з усіма профільними службами міста та району про виконання спільного наказу, який направлений саме на роботу з цією категорією осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.

Фото з відкритих джерел

Маргарита Днєпровська: Які є особливості роботи в залежності від тяжкості порушення?

Богдан Водважко: В залежності від тяжкості порушення співробітники нашого відділу визначають різні терміни для зустрічі, тобто, для так званої реєстрації, якщо по старому казати. Наразі реєстрації немає, а правопорушника запрошують для бесід, запрошують на всілякі круглі столи. Запрошують до центру зайнятості в тому числі, де з правопорушниками проводять з круглі столи, направлені на їхнє можливе працевлаштування. Тобто, наразі використовується індивідуальний підхід. Кожним інспектором у відношенні кожної особи визначаються насамперед криміногенні фактори, у яких особі потрібна допомога. Тому чим складніша особа, тим цих криміногенних факторів більше, тобто, тим інтенсивніша робота з ним проводится. 

Маргарита Днєпровська: Як ви працюєте з рецидивістами?

Богдан Водважко: Ми не відрізняємо рецидивістів чи осіб, які вперше в нас опинилися. Різниця йде, як я вже казав, по виявлених криміногенних факторах. Оскільки в особи, яка вже не вперше засуджувалась, цих криміногенних факторів більше, робота з нею проводиться інтенсивніше. Це і вся різниця між особою, яка вже неодноразово засуджувалася та особою, яка засуджувалася вперше.

Маргарита Днєпровська: Робота — як адаптація. Куди може піти працювати колишній в’язень?   Як йому влаштуватись?

Богдан Водважко: Як суб’єктам пробації, які перебувають у нас на обліку, так і суб’єктам пробації, які звільняються з місць позбавлення волі, пропонується звернутися до центру зайнятості для того, щоб вони або отримали статус безробітного, або їм була надана допомога у працевлаштуванні. Тобто, насамперед це центр зайнятості, після чого особам, які хочуть працевлаштуватися, пропонують кілька місць для можливого працевлаштування. 

Маргарита Днєпровська: Чи були у вашій практиці люди, які хотіли в тюрму? Наприклад, безхатченки, щоб пережити зиму або ще якісь випадки?

Богдан Водважко: Так, були, але нічого доброго з цього не виходило. Ці люди досить часто та досить швидко після потрапляння в місця позбавлення волі хотіли повернутися додому. Безхатченків у нас не було, але була молодь, якій притаманна якась “воровська романтика”, скажімо так. Але, опинившись у місцях позбавлення волі, вони досить часто усвідомлюють, що це не романтика, а краще бути вдома, з сім’єю, ніж у місцях позбавлення волі. Але вже зворотної дороги немає.

Маргарита Днєпровська: Ви зараз торкнулись дуже цікавої та важкої теми  – “воровської романтики”. А розкажіть, наскільки ця проблема актуальна для Бахмута?

Богдан Водважко: Для Бахмута ця проблема не досить актуальна. Дякувати богу, в нас таких суб’єктів пробації наразі немає. У своїй практиці я теж декілька разів усього зустрічався з цим. Тобто, воровської субкультури в нашому місті немає, а якщо і є, то досить рідко, досить вузько. Прояви бувають, але вони не мають системного характеру, скажімо так.

Маргарита Днєпровська: Які б ви назвали переваги пробації для порушника закону?

Богдан Водважко: Насамперед для правопорушника  – це можливість змінитися без позбавлення волі. Тобто, без перебування у місцях позбавлення волі, без ізоляції від суспільства. Перебуваючи у власному житлі, з власною сім’єю, правопорушник знає, заради чого він повинен виправитись. Збереження сімейних стосунків, я так міркую, це теж дуже переважний спосіб наставити людину на шлях виправлення. Також це збереження роботи, це збереження житла. Бо якщо людина 5-7 років перебуває у місцях позбавлення волі, ніхто не знає, у якому вигляді буде його житло, коли вона звільниться, а про роботу і казати не потрібно. Також людина не позбавляється можливості налагодити інші соціальні зв’язки: створити сім’ю, якщо її в неї немає, завести інших друзів, які будуть сприяти її позитивній поведінці. Я думаю, що це досить значні переваги, які можуть наставити правопорушника на шлях виправлення.

Маргарита Днєпровська: Про переваги для конкретного правопорушника ми вже поговорили. А тепер хотілося б дізнатись, яку вигоду отримує суспільство від існування пробації.

Богдан Водважко: Насамперед для суспільства, якщо казати про нашу громаду, це убезпечення громади від скоєння особою повторного правопорушення. З правопорушником проводится соціально-виховна робота, направлена на виправлення цієї особи. Також досить важливе питання  – це справедливе здійснення правосуддя, тобто, баланс між карою та тяжкістю вчиненого правопорушення, та відшкодування завданої шкоди. Наприклад, якщо особа завдала шкоди якомусь публічному місцю нашого міста або району, то при призначенні громадських робіт ця особа виправляє, так би мовити, діяння своїх рук. І це досить важливо. Також є нетяжкі злочини, за які раніше особа могла потрапити за грати, але зараз вона лишається на волі, однак несе відповідальність. Тобто, є баланс, але принцип невідворотності покарання не втрачається.

Фото з відкритих джерел

Маргарита Днєпровська: Нарешті, як виграє держава від функціонування центрів пробації?

Богдан Водважко: По-перше, це зниження злочинності у державі. По-друге, це позитивний економічний ефект. Бо утримання правопорушника в умовах ізоляції та утримання його як суб’єкта пробації на  обліку уповноваженого органу з питань пробації – це величезна економічна прірва. Тобто, в місцях позбавлення волі його треба годувати, забезпечувати йому комунальні послуги. Є статистика, що мінімальні потреби в місцях позбавлення волі в нашій державі  – це 70 тисяч гривень на рік на утримання однієї особи. При цьому, якщо суб’єкт пробації перебуває на обліку в органі пробації, то видатки на утримання значно скорочуються. А якщо особі призначається покарання, наприклад, у вигляді штрафу або виправних робіт, то ця особа навпаки сама поповнює бюджет нашої країни та нашого міста. Тому як наслідок цього економічного ефекту, можна сказати, що це зниження кількості ув’язнених, які перебувають в місцях позбавлення волі. І, повертаючись до субкультур, це зменшення осіб, які є носіями цієї воровської субкультури. 

Маргарита Днєпровська:  Для кого підійде робота у вашому відділі?

Богдан Водважко: Якщо казати про спеціальність, то в нашому відділі працюють юристи, психологи. А взагалі, особа, яка працює в нашій структурі, повинна бути справедливою та доброю, але жорсткою. Не жорстокою  – жорсткою. 

Маргарита Днєпровська: А скільки платять за настанову українців на законних шлях?

Богдан Водважко: Наша зарплата дорівнює середньостатистичній зарплаті державних службовців, тому вона не вище, але й не нижче. Ми є особами, які отримують зарплату з державного бюджету.

Маргарита Днєпровська: А чи є зараз вакансії у бахмутській філії? 

Богдан Водважко: Ні. Зараз в нашому відділі вакансій немає, всі штатні одиниці у нас заповнені.

Маргарита Днєпровська: А якщо з’являться якісь вакансії, де це можна буде подивитись?

Богдан Водважко: Наразі я вам таке не можу сказати, бо вакансій в нас давно не було. Але в 2017 році були вакансії, та ми для комплектування зверталися до центру зайнятості.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

453
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: