Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаємо Героя України з Рівненщини Віталія Радіо. У мирний час чоловік захоплювався футболом, риболовлею та збиранням грибів. У перший день великої війни він став на захист країни.
Про Віталія Радіо розповіли на сторінці “Меморіал Героїв”.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Віталій Радіо родом із села Кам’янка Рівненської області, але все своє життя прожив у селі Кургани. Після закінчення Курганської загальноосвітньої школи, у 1995 році вступив до Березнівського професійно-технічного училища.
Пізніше чоловік пройшов строкову військову службу, а далі працював меблевим фахівцем. Згодом знайшов своє покликання та почав займатись будівельною справою.
Віталій постійно освоював нові техніки, переглядав багато відео, щоб підвищити свою майстерність. Найбільшим досягненням у його житті став будинок, який він побудував сам.
У мирному житті чоловік мав широке коло друзів і був душею компанії. Він завжди знав, що сказати, як пожартувати і як підтримати, розповідають на сайті “Меморіал Героїв”.
Чоловік захоплювався риболовлею, збиранням грибів і переглядом футбольних матчів. Вболівав за футбольну команду “Динамо” (Київ) та національну збірну.
Після початку повномасштабного вторгнення, він у перший день пішов захищати країну. Служив головним сержантом роти у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Воював на Донеччині та Харківщині.
У Віталія був позивний “Радіо”, яке з’явилося від його прізвища, хоча багато молодших побратимів звертались до нього “Миколайович”.
За час служби військового нагородили нагрудним знаком “За особисту хоробрість”, почесною відзнакою “Срібний хрест”, відзнакою “Хрест воїна-єгеря” I ступеня та відзнакою Міністерства оборони України “Вогнепальна зброя”.
У 2024 році Віталію Радіо посмертно присвоїли звання Герой України з орденом “Золота Зірка”.
“Неймовірно вдячна, що мала змогу провести 20 років свого життя з таким неймовірним татом, який ставив нашу сім’ю у пріоритет повсякчас. Не було і моменту, щоб я сумнівалась у його любові, оскільки він завжди повторював: “Все, що я роблю – це для вас”. Мав грандіозні плани на життя, казав, що ще той молодик і готовий підкорювати нові вершини, але вже після війни. Чимдуж хотів викинути окупанта з країни, саме тому і не міг бути байдужим, коли розгорнулось повномасштабне вторгнення”, — розповіла донька полеглого воїна Віта.
Побратими відзначили, що “Радіо” користувався повагою серед усіх, і його доручення завжди виконували. Він був справжньою опорою для всієї роти, і його відсутність буде відчутною.
Віталій Радіо загинув 1 квітня 2024 року в районі села Семенівка, що на Донеччині, через смертельні мінно-вибухові травми. 22 жовтня захиснику виповнилося б 44 роки.
Віталія поховали на кладовищі в селі Кургани на Рівненщині. У нього залишилися дружина Наталія, син Богдан, донька Віта, брат Володимир та сестра Іванна.
Вічна пам’ять захиснику.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
