Хоробрий й усміхнений: згадаймо військового Олександра Таненкова, який загинув, боронячи Маріуполь
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий Олександр Таненков, який у складі морської піхоти боронив Україну з 2018 року. Чоловік загинув в боях за Маріуполь на “Азовсталі”.
Історію Олександра Таненкова розповіли на сторінці “Маріуполь пам’ятає”.
Військовий Олександр Таненков боронив Україну до початку відкритої війни
Олександр Таненков народився 30 січня 1991 року у Розівці Запорізької області. У 2008 році вступив до Маріупольського державного університету на спеціальність “Українська філологія”, а через рік розпочав строкову службу в Новомосковську у 25-тій Повітряно-десантній дивізії.
Після армії Олександр закінчив Чернігівський юридичний коледж державної пенітенціарної служби України, отримав звання лейтенанта. Працював в жіночій в’язниці у Маріуполі.
З 2016 року служив у спецпідрозділі “Циклон”, а у 2018 році долучився до 503-го батальйону морської піхоти. Три роки служив за контрактом, ніс службу під Гнутовим, брав участь у бойових діях поблизу Торецька. Серед побратимів мав позивний “Танк”. Згодом служив у Нацгвардії України, у роті конвою.
Захисник Маріуполя Олександр Таненков загинув на Азовсталі
З початку повномасштабного вторгнення чоловік став на захист Маріуполя. 5 березня 2022 року Саша зміг додзвонитися до мами. Він тоді сказав: “Мамо, прорвемося!”, а востаннє їм вдалося поговорити 20 березня. За шість днів Олександр загинув на Азовсталі. Обставини загибелі невідомі, а рідні досі не знають, де знаходиться його тіло.
Побратими згадують чоловіка добрим, щирим, душевним, хоробрим та мужнім.
“Надійна людина і побратим, відважний Воїн, з яким в окопі завжди було відчуття безпеки, який завжди ретельно готувався до бойових виходів, і ніколи не відмовляв в допомозі. Він був дуже відповідальним і відданим своїй країні, сім’ї та справі”, — згадують рідні.
Посмертно Олександра нагородили Орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Рідні, друзі й одногрупники запам’ятали Олександра завжди усміхненим і рішучим.
“З дитинства хлопець був дуже добрий, ніколи не мав ворогів. Дуже полюбляв футбол. Змалечку знав імена всіх футболістів світу.
З ранніх років він відрізнявся від товаришів відчуттям справедливості”, — згадують близькі.
В Олександра залишились 10-річна донька Мілана, мама, брат, дружина.
Йому назавжди залишиться 31 рік.
Світла пам’ять полеглому захисникові.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.