Підтримайте Вільне Радіо
У великій залі Міністерства освіти в Києві зібралися кілька десятків людей — підлітки, їхні вчителі, представники державних інституцій та журі конкурсу. Тут відзначали переможців і лауреатів Всеукраїнського конкурсу есе та плакатів “Я тебе чую: підтримую однолітка в окупації”. Журналісти Вільного Радіо також відвідали подію та поспілкувалися з учасниками
Цьогоріч діти з різних регіонів України надіслали майже 700 робіт у двох номінаціях — “Есе” та “Соціальний плакат”. Кожен текст і малюнок — це звернення до ровесників, які досі залишаються під російською окупацією.
Конкурс вдруге організував Центр громадянської просвіти “Альменда” за підтримки українських митців та державних інституцій. Його мета — дати голос дітям, які хочуть підтримати однолітків у складних умовах і нагадати, що вони не забуті.
“Загалом, ми плануємо зробити конкурс щорічним. Водночас ми сподіваємося, що в нас це буде виходити не дуже довго. Дуже хотілося, щоб цього конкурсу взагалі не існувало. Але тепер ми будемо сподіватися, що підтримувати дітей в окупації не буде потреби, бо просто не буде окупації”, — каже у коментарі Вільному Радіо голова “Альменди” Марія Суляліна.
Вона пояснює, що організатори шукають різні шляхи, аби донести слова підтримки на окуповані території.
“Ми пробуємо використовувати соціальні мережі, медіа, які читають там, працюємо з лідерами думок. Партнеримося з Центром захисту прав дитини, через який повертаються діти після депортації. Бо головне для нас — щоб ці слова почули саме діти й молодь”, — говорить очільниця ЦГП “Альменда”.
Часом слова зі створених есе стають підтримкою і для дорослих, які повернулися з окупації.
“Ми нещодавно були на “Фестивалі думок” і там одна пані після прочитання робіт сказала нам, що їй дуже цього бракувало. Ми зрозуміли, що наша аудиторія значно ширша”, — додає Суляліна.
Серед нагороджених — учениця Красилівського ліцею на Хмельниччині Каріна Бобух. Вона посіла друге місце у конкурсі есе. Про сам конкурс дізналася від своєї вчительки, одразу визначилася з тематикою і тим, кому вона напише свого листа-есе. Каріна написала свій твір у формі листа-звернення.
“Для мене це стало можливістю не просто написати есе, а стати частиною розповіді про дітей в окупації. Я згадала історію хлопчика Єгора, який був в окупованому Маріуполі. Ця історія з новин мене просто вразила, тому я навіть не обмірковувала над тим, кому адресувати своє есе. Я знала, що буду писати саме про цю історію і рядки писалися самі”, — розповідає лауреатка конкурсу Каріна Бобух у коментарі Вільному Радіо.
“Нам важливо показати, що їх завжди чекають і ми їх сильно підтримаємо обов’язково. Їхні історії треба зберігати і переповідати обов’язково”, — говорить школярка.
Організатори також увімкнули аудіозаписи кількох підлітків, які змогли виїхати з тимчасово окупованих територій і вступили до українських вишів. Одна з історій — 18-річної дівчини, яка виїхала із Донецька і нині навчається у Львові.
“Читати такі твори — це не просто розрада, це символ того, що тебе чекають, що ти залишаєшся частиною українського суспільства, що твоє майбутнє важливе”, — сказала вона в аудіозверненні.
За словами дівчини, в умовах ізоляції та інформаційного тиску навіть кілька щирих рядків із конкурсних робіт стають тим “місточком”, який допомагає витримати психологічний тиск і надихає діяти.
“Слова підтримки справді можуть впливати на рішення”, — сказала дівчина з Донецька.
Нагадаємо, що молодь із тимчасово окупованих територій може вступити до українських університетів за спрощеною процедурою: без іспитів, із можливістю подати документи пізніше та скористатися окремими бюджетними квотами. Але вступникам варто заздалегідь дізнатися про дистанційне навчання, наявність спеціальності у виші й умови підписання договору.