Ховали батька і загинули: згадаймо Дениса Козира та всю його родину, яких під час траурної процесії вбила російська ракета

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Денис Козир організував прощання для свого загиблого на війні батька. Чоловіка ховали у рідному селі Гроза. Окупанти вгатили по місцевому кафе під час процесії. У трагедії загинула майже вся родина Козир. 

За даними волонтерки Ірини Царюк перед початком повномасштабного вторгнення Андрій та Денис Козирі були у Польщі, але у перші ж дні агресії Росії приїхали у Львів та пішли у місцевий військкомат.

Спочатку чоловіків відправили на навчання, а коли вони були готові — перекинули в Попасну. Син та батько потрапили у різні бойові групи.

Через три дні після прибуття на фронт, Андрій Козирь дістав поранення у шию. Поховали його на військовому кладовищі на Дніпропетровщині.

Денис Козир боронив державу поки йому дозволяло здоров’я

Денис, попри втрату батька, продовжив боронити державу від російських окупантів. Однак у червні 2022 року його звільнили за станом здоров’я. У той час село Гроза було ще в тимчасовій окупації.

Після звільнення села чоловік переїхав туди, 14 серпня 2023 року одружився. Його обраниці — Ніні — було 20 років, вона працювала лаборантом у Харківській гуманітарно-педагогічній академії.

Трагедія однієї людини обернулась трагедією для пів сотні людей

Денис захотів перепоховати батька. Родина забрала тіло з військового кладовища на Дніпропетровщині. Чоловік у рідному селі організував прощання з батьком для близьких та друзів родини. Поминальна процесія була 5 жовтня у місцевому кафе, там зібралось близько 60 односельців.

Саме сюди посеред дня росіяни вгатили крилатою ракетою “Іскандер”. Спочатку було відомо про 50 загиблих та 7 поранених, серед яких є діти. Пізніше один з поранених помер під час надання медичної допомоги, таким чином кількість загиблих зросла до 51 людини.

“Моя люба Ніна… Через 9 днів, я б написала величезне привітання з твоїм 21 днем народження, але твоє серце перестало битися у 20, і сьогодні я пишу некролог… Я дякую долі, що ці майже 4 роки, я провчилася, просиділа за однією партою, в одній хоровій партії разом з тобою. Я відкрила для неї світ волонтерства, вона закохала мене у свій народний спів, особливо піснею “Полюбила Петруся”. Ми разом чудили, можливо колись і плакали, точно багато сміялися… Хочу сказати одне — Ніна була донором крові, тож вона продовжить жити не лише в наших серцях, а і в інших”, — написала подруга Ніни Козир Катерина Літвін.

“Мої загиблі родичі з села Гроза Харківської області Андрій Козир, його жінка Аліна Козир та діти Денис Козир та Ліза, що загиблі вчора на поминках свого тата разом з моїм дядьком Толею Козирем, його донькою Олею, сином Ігорем та його 8- річним сином Іваном, батьками Аліни та ще багатьма   мешканцями Грози внаслідок прильоту  ра*иської ракети”, — написала родичка родини Іветта Ірха.

Вижив єдиний в родині, який тепер не може знайти втіху

Серед тих, хто вижив, лише далекий родич загиблих — Валерій Козир.  Він тяжко сприймає утрату. 

“Було б краще, якби я помер”, — цитують його журналісти Reuters. 

Чоловік втратив доньку та зятя, і тепер змушений подбати про трьох онуків. Його врятувало те, що під час прощання з Андрієм Козирем він мав працювати.

У деокупованому селі Гроза з 500 жителів залишалось близько 100. Більш ніж половину з них вбили в одну мить. Слідчі вважають: окупанти нібито навмисно били про скупченню людей на прощанні, бо сподівались, що там буде багато військових. 

Світла пам’ять родині Козир та всім загиблим.