Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Назар Подібка із села на Львівщині з дитинства захоплювався темою козацтва та визвольних змагань, адже його прадід воював в УПА. Тож під час відкритої війни хлопець добровільно став до лав ЗСУ. 23-річний боєць близько пів року обороняв Бахмутський напрямок, а 8 серпня зазнав смертельного поранення.
Рідний брат Назара звернувся до нашої редакції через гугл-форму на нашому сайті. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Назар Подібка народився 14 квітня 2000 року в селі Нове Село Городоцького району на Львівщині. Закінчив школу в сусідньому селі Березці та здобув професію інженера в одному зі львівських коледжів.
Ще з дитинства Назар захоплювався бойовими мистецтвами та цікавився історією свого роду.
“Він дуже захоплювався козаками. Був великим патріотом, знав, що його прадід воював в УПА. Він постійно хотів самостійного життя, тому вже у 18 років поїхав на заробітки за кордон”, — каже молодший брат Назара Ярослав Подібка.
З початком повномасштабного вторгнення Назар одразу прагнув відправитися на передову, пригадує його брат Ярослав. Однак через те, що загубив паспорт, мав зачекати, поки виготовлять новий. У цей час Назар разом із двома рідними братами долучився до територіальної оборони Комарнівської громади на Львівщині: стояв на блокпостах та допомагав закривати збори для військових на передовій.
У грудні 2022-го Назар вирішив стати до лав Збройних сил України. Після бойового вишколу в селі Старичах Яворівського району бійця відправили боронити схід. Назар став навідником у 24-му окремому штурмовому батальйоні “Айдар” 5-ї окремої штурмової бригади та обороняв Бахмутський напрямок.
“19 травня 2023 року він зазнав осколкових поранень у шию, плече і голову. Внаслідок контузії оглух на ліве вухо. Після поранення він пройшов, стікаючи кров’ю, 2 кілометри під обстрілами та ще й рятував свого командира. Коли наш батько казав Назару: “Бережи себе і в разі чого ховайся”, то він завжди відповідав: “Ховатися — це не для мене, я маю захищати не себе, а побратимів”, — переповідає брат бійця.
Близько місяця Назар лікувався від поранень у Павлограді та Дніпрі. Опісля закінчив навчальний курс для марксменів — снайперів піхотних підрозділів — та повернувся до побратимів під Бахмут. Назара призначили командиром штурмової групи.
8 серпня 2023 року життя захисника обірвалося неподалік Іванівського на Донеччині.
“Біля них вистрілив танк. Один боєць загинув одразу, інший уцілів, а Назару відірвало ноги. Побратим ще намагався його врятувати, виніс з-під обстрілу, але рани були несумісні з життям. 9 серпня Назара вже привезли додому. На прощанні були всі його побратими, які разом із ним були на тому завданні. Його двоюрідний брат, який нині воює, під час бою кричить “За Назара!”, — каже Ярослав Подібка.
У Назара Подібки залишилися батьки та троє рідних братів. За словами Ярослава, його брат мріяв після війни створити власну сім’ю.
Рідні оборонця створили електронну петицію, аби Назару надали звання Героя України, та закликають усіх небайдужих долучатися до її підписання.
Світла пам’ять захиснику України.