Підтримайте Вільне Радіо
Більшість педагогів Кальчицької громади не виїхали після окупації й тепер, судячи з російських ресурсів, працюють на владу загарбників. Вони здебільшого не втратили своїх посад: директори й далі керують школами, а вчителі викладають ті самі предмети. Декільком із цих людей уже повідомили про підозру в колабораціонізмі. Розповідаємо, що про них відомо.
Зазначимо, що стаття 111-1 Кримінального кодексу України не вважає будь-яку роботу у школі колабораційною діяльністю. Під відповідальність підпадають випадки, коли людина проводить у школі пропаганду з метою сприяння російській агресії, встановленню та утвердженню окупації, уникненню відповідальності за агресію, а також дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресорки у закладах освіти, та співпраця і зайняття посад, пов’язаних з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями в незаконних органах влади держави-агресорки.
Винним за цією статтею може загрожувати до 15 років ув’язнення.
Македонівську школу в однойменному селі Кальчицької громади у 2021 році очолила Вікторія Малай.
Після окупації Македонівки жінка не стала виїжджати. За даними російської бази контрагентів, 30 листопада 2022 року Вікторія Малай очолила “Македонівську школу Володарського муніципального округу” — вже під контролем т.зв. “ДНР” і в межах російської юрисдикції.
Зазначимо, селище Микільське на півдні Донецької області донедавна називалося Нікольським, а до цього, з 1920-х до 2016 року, мало назву Володарське. Район, який утворився навколо селища, так само називався Володарським, а після декомунізації став Нікольським.
Постановою Верховної Ради України №33 від 2020 року Нікольський район ліквідували, і відтоді об’єднання населених пунктів стало селищною громадою у складі Маріупольського району.
Після окупації громади у 2022 році російські загарбники повернули утворенню радянську назву — тепер Нікольську громаду називають Володарським муніципальним округом.
Згадки про Малай як про “директорку” підконтрольної окупантам школи можна знайти й в інших російських ресурсах, наприклад, тут і тут.
Даних про оголошення Вікторії Малай підозри від українських правоохоронців знайти не вдалося. Водночас з окупаційних джерел не випливає, що вона здійснює саме колабораційну діяльність, за яку передбачена відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.
Загальноосвітню школу в селі Зелений Яр Нікольської громади до окупації очолювала Наталя Юзвінкевич.
Після окупації села вона залишилася та зберегла свою “посаду” при владі росіян. Про це, зокрема, свідчать дані у російському освітньому інформаційно-довідковому реєстрі, сервісі перевірки контрагентів та групі школи в забороненій соцмережі “ВКонтакте”.
У березні 2024 року Офіс Генерального прокурора України повідомив фейковій директорці про підозру в колабораційній діяльності.
За даними слідства, Юзвінкевич впроваджує у закладі російський федеральний освітній стандарт і виконує інші керівні обов’язки.
Марина Єрмакова до повномасштабного російського вторгнення працювала вчителькою української мови та літератури, а також заступницею директора з виховної роботи у загальноосвітній школі І–III ступенів села Кременівка.
Після окупації жінка очолила школу й зараз керує нею при владі росіян.
Докази того, що Єрмакова обіймає посаду директорки згаданої школи, можна знайти в окупаційній пресі. Так, в одній зі статей ідеться про те, що представники окупаційної влади відзначали жінку за “гарні показники”:
“У номінації «Директор року» у п’ятірці найкращих була нагороджена Марина Єрмакова, яка з 2022 року керує школою села Кременівка Володарського округу”.
Жінка фігурує у базах росіян не лише як директорка “Кременівської школи Володарського муніципального округу”, а й як індивідуальна підприємиця та авторка статей у російських джерелах про важливість літератури в освітньому процесі.
Даних щодо повідомлення Єрмаковій підозри від українських правоохоронців знайти не вдалося.
Василь Хая до відкритого вторгнення російських окупантів працював директором Касянівської загальноосвітньої школи І-III ступенів.
Після окупації він залишився жити на окупованій території та погодився очолити заклад при владі росіян. Про це свідчать дані на російському сайті “Госуслуги”.
Крім цього, він викладає учням Касянівської школи історію та суспільствознавство.
У квітні 2025 року прокуратура Донецької області викликала Василя Хаю до суду за підозрою в колабораційній діяльності.
Вікторія Цололо з 2014 року працювала директоркою Зорянської загальноосвітньої школи I-III ступенів.
Після окупації села Зоря вона погодилась очолити цю ж школу під владою росіян. Також вона викладає у школі уроки мистецтва та кілька позаурочних курсів, пов’язаних із психологією та образотворчим мистецтвом. Підтвердження цього можна знайти на сайті російської платформи “Госуслуги”.
Повідомлень про підозру щодо Вікторії Цололо знайти не вдалося. Однак правоохоронці розпочали спеціальне досудове розслідування, в межах якого у грудні 2024 року жінку вже викликали на допит як підозрювану в колабораційній діяльності.
У школі, яку нині очолює Цололо, щонайменше з 2018 року працювала вчителькою інформатики та географії Інна Фогт.
Після окупації громади жінка залишилась та продовжила викладати у школі ті самі предмети.
Також вона пише статті про методи навчання школярів.
Офіс Генерального прокурора України 24 жовтня 2024 року повідомив Інні Фогт про підозру в колабораційній діяльності через роботу в окупаційній адміністрації. За даними слідства, вона не лише вчителює, а й є заступницею директора школи. На цій “посаді” вона працює щонайпізніше з липня 2023 року.
До обов’язків Фогт входить організація та планування навчального процесу школярів, координація роботи педагогів, контроль якості освіти, взаємодія з батьками тощо.
Крім того, жінка стала “депутаткою Володарської муніципальної ради” та проводить прийоми громадян від імені окупаційної влади. Тільки за весну 2025 року нам вдалося знайти згадки про Інну Фогт на сайті “Володарського округу” та на сторінці “адміністрації” псевдоокругу в забороненій соцмережі.
Валентина Темір — ще одна освітянка Нікольської громади, яка залишилась в окупації. Вона з 2006 року очолювала Малоянисольську загальноосвітню школу I-III ступенів імені В.В. Балабана.
Після початку повномасштабного вторгнення жінка залишилась у рідному селі та зберегла ту саму “посаду” при владі окупаційної адміністрації. Крім цього, вона викладає хімію.
У 2024 році український суд заочно виніс псевдопосадовиці вирок за співпрацю з росіянами. Детальніше про справу Валентини Темір наші журналісти розповідали в окремому матеріалі.
Світлана Фесак працювала директоркою комунального опорного закладу загальної середньої освіти І–III ступенів села Кальчик.
Коли росіяни захопили село, жінка продовжила працювати т.з. “директоркою” Кальчицької школи у період з 2022 до 2023 року.
Офіс Генерального прокурора України у грудні 2023 року викликав Фесак до суду за підозрою у колабораційній діяльності.
Щонайменше з 2017 року Іван Тельних працював учителем англійської мови у Кальчицькій школі. Водночас, за даними порталу Opendatabot, він був директором цього закладу до Світлани Фесак.
Невідомо, чи працював він на російську владу у 2022-2023 роках, коли школою керувала Фесак. Але з грудня 2023 року він став “директором” освітнього закладу в окупації.
Також він викладає англійську в цьому ж закладі.
Даних щодо повідомлення Івану Тельних підозри від українських правоохоронців знайти не вдалося.
Загальний аналіз ситуації показує, що більшість керівників шкіл Нікольської громади залишилися на своїх посадах після встановлення окупаційного режиму, перейшовши на співпрацю з російською владою.
Раніше ми розповідали, хто з посадовців Кальчицької громади Маріупольського району після окупації не став виїжджати й налагодив співпрацю з росіянами.
Робота над цим матеріалом стала можливою в рамках проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.