Хвилина мовчання: вшануймо 10-річну Настю Столюк, яка загинула на Київщині
Щодня о 9 ранку ми згадуємо всіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. Однією з її жертв стала 10-річна Настя Столюк з Київщини. 14 червня вшануймо її пам’ять хвилиною мовчання.
Про дівчинку журналістам “Радіо Свобода” розповіла її мати Любов Столюк.
Настя народилася 2 грудня 2011 року у селі Шибене Київської області. Дитина дуже швидко розвивалася, згадує її мама.
“Вже в перший день життя Настуся вела очима за рухами медсестри. Зазвичай дітки у такому віці не дивляться усвідомлено. Дитина рано лягла на животик, рано почала тримати голівку, у чотири місяці ми вже мали чотири зуби. Настуся йшла наперед свого розвитку”, — ділиться Любов Столюк.
Настя любила тварин, доглядала кошенят, яких приносила з вулиці, а одного разу навіть відмовилась їсти страву, приготовану з півня, бо його зарізали.
У садочку шила іграшки, а у школі любила малювання й математику
“Коли їй було 5-6 років, вона почала вишивати хрестиком. Потім шити іграшки. Вдома є велика колекція іграшок, зроблених з підручних предметів — лялечки, ведмедики, собачки, кішечки в одязі”, — каже двоюрідна сестра загиблої Анна.
Дівчинка з радістю пішла у школу та плакала, коли через пандемію довелося перейти на дистанційне навчання. Найбільше вона любила малювання та математику. На початок повномасштабного вторгнення Настя вчилась у п’ятому класі.
“Я її за ручку — а донька похилилась на мене. Я почала кричати, що Настю вбили”
1 березня 2022-го близько 18 вечора родина вечеряла, аж тут поруч із будинком пролунали звуки, схожі на вибухи петард.
“Подумали: хто може запускати петарди у такий час? Кинулись до вікна, а там летять якісь червоні вогні. Ми завжди ховались у погребі, а тут чомусь усі побігли в кімнату”, — пригадує Любов Столюк.
Дорослі лягли на підлогу, а Настя сіла біля стінки.
“Я почула свист у хаті, аж вуха закрила. Глянула, а уламок пройшов десь за 5 сантиметрів біля газового балона. Подумала, що всім нам кінець”, — каже мама дівчинки.
Один з осколків влучив у голову брату Любові. Чоловік наспіх перемотав рану рушником та скомандував усім спускатися в льох. Вже там помітили, що Насті немає. Мама кинулася до дівчинки — та так і сиділа біля стіни.
“Я її за ручку, а донька похилилась на мене. Відчула, як щось гаряче по руці потекло. Останній вдих — і все. Я почала кричати, що Настю вбили <…> Пів голови у дитини не було”, — згадує трагічну мить Любов Столюк.
Наступного дня, 2 березня, Настю поховали в піску у колишньому колгоспі. 18 березня тіло дівчинки перенесли на кладовище.
Світла пам’ять.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.