Хвилина мовчання: вшануймо Дмитра Сірика, який мріяв звільнити рідний Сєвєродонецьк
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 28 квітня згадаймо радіоведучого з Луганська Дмитра Сірика, який мріяв повернутись додому, але загинув під Авдіївкою.
Про смерть захисника повідомив мер міста Переяслав, де поховали захисника, Вячеслав Саулко.
Дмитро Сірик родом з Сєвєродонецька. Чоловік 15 років працював ведучим на радіо, діджеєм, музичним редактором. З 2009 по 2014 роки у Луганську був в команді на обласному радіо “Пульс”.
У 2014 році радіоведучий переїхав до Сєвєродонецька. Тоді ж він самостійно перейшов на українську мову. В етерах радіо його знали під псевдонімом Іван Лопата.
В останні роки чоловік працював радіоведучим на “Суспільному”. Колеги згадують його, як людину на яку завжди можна було розраховувати.
“Діма був дуже відповідальний, завжди був готовий працювати. В колективі він часто жартував, але для сторонніх людей міг виглядати суворим. Та насправді він був дуже добрий. Він дуже любив кіно, а ще захоплювався інтелектуальними іграми, грав у “Квіз”. Він завжди підтримував, на нього завжди можна було покластися”, — розповідає колега з “Суспільного” Вікторія Марченко.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, чоловік евакуював батьків, наречену та сина у більш безпечний регіон країни. Сам Дмитро Сірик у березні 2022 року отримав повістку та приєднався до лав ЗСУ. Чоловік розповідав, що мріяв повернутись, звільнити Сєвєродонецьк та Луганськ. Після закінчення війни він хотів відновити мовлення українського радіо у рідному регіоні.
На війні він став стрільцем-снайпером 1 механізованого взводу 2 механізованого батальйону.
20 квітня Дмитро Сірик загинув під артилерійським обстрілом в районі Авдіївки. Йому було 36 років, в нього залишились батьки, наречена та син.
“Він боронив нашу країну понад рік. Постійно перебував у гарячих точках на Донеччині. Ми всі так мріяли, що після перемоги ми повернемось в студію в Луганську. Але клята Росія забрала життя Героя. Ми повинні зробити все від нас можливе, щоб пам’ять про нашого друга, колегу, Героя жила вічно!”, — передає слова колеги загиблого Вікторії Марченко Інститут масової інформації.
Світла пам’ять.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.