Хвилина мовчання: вшануймо працівника Костянтинівського міськгазу Миколу Корінного, який загинув на роботі

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 2 березня згадаймо працівника Костянтинівського міськгазу Миколу Корінного, який загинув, ремонтуючи мережу, щоб повернути газ в оселі Іванопілля.

Деталі загибелі чоловіка Вільному радіо розповів начальник служби експлуатації внутрішньобудинкового газового обладнання у Костянтинівці Олександр Сєров.

Микола Корінний родом з Костянтинівки та працював слюсарем служби експлуатації внутрішньобудинкового газового обладнання у своєму місті.

“Ми з ним познайомились ще у 2012 році, коли я влаштувався слюсарем у міськгазі. Він був моїм вчителем тоді та з того часу ми дружили. Потім він на якийсь час розрахувався, але ми підтримували дружні стосунки. Загалом його стаж можна рахувати з 2010 року”, — розповідає Олександр Сєров, який був не тільки керівником, а й другом загиблого.

Після повномасштабного вторгнення працівників міськгазу у Костянтинівці не вистачає.

“Я став начальником служби та покликав його назад працювати, коли почалось відновлення газопостачання у Донецьку область. У жовтні [2022 року] він повернувся до роботи”, — каже співрозмовник.

З жовтня 2022 року по лютий 2023 року Микола Корінний їздив по вільній Донеччині та ремонтував пошкоджені війною газові мережі.

“Ми з ним повністю відновлювали газопостачання у Костянтинівці, Краматорську та Дружківки”, — перераховує начальник Миколи Корінного.

20 лютого 2023 року бригаді треба було їхати на відновлення газопостачання у село Іванопілля, яке поблизу Костянтинівки.

“Заздалегідь, у суботу (18 лютого, — ред.), ми виїхали у село Іванопілля, щоб обстежити наслідки попереднього обстрілу. Того дня ми вперше потрапили під обстріл. Ледве втекли звідти”, — ділиться Олександр Сєров.

Однак відновлювати газопостачання місцевим жителям треба було, тому через 2 дні працівники міськгазу знову поїхали в Іванопілля.

“Я обрав двох найкращих своїх слюсарів, з якими я був впевнений, що ми швидко та якісно зробимо роботу, і ми втрьох поїхали. Інша бригада відправилась заварювати пошкодження, а наша задача була саме пустити газ абонентам”, — розповідає начальник служби експлуатації внутрішньобудинкового газового обладнання у Костянтинівці.

Коли бригада закінчувала працювати на одній з вулиць села, почався обстріл з боку російської армії.

“Ми пускали газ з двох кінців вулиці, щоб якнайшвидше все зробити та поїхати звідти. Я з однієї, а Микола та Юра (колега Миколи, — ред.) з іншої. Вони бігли у місцевий магазин, щоб сховатися від вогню. Буквально 3-4-й “прильот” поранив трохи Юру, який встиг забігти у магазин, а Микола заскочити не встиг і його вбило”, — з сумом каже співрозмовник.

Сам Олександр Сєров був в 100 метрах під своїх підлеглих, але не міг одразу потрапити до них, бо артилерійський обстріл села продовжувався.

“Зателефонував їм, мені Юра сказав, що Кольку розірвало, а сам він поранений. Я сказав йому лежати в магазині та чекати мене. Снаряди падали та падали, страшно було, тому я стукав у хати, просився у підвал сховатись, але перед моїм носом мовчки 4 хвіртки зачинили. Я знайшов собі куточок, куди впав та чекав поки перестануть стріляти. Загалом 70 метрів до магазина я йшов 20 хвилин тоді. Там побачив я розірваного Миколу, а Юру все ж прихистили до себе місцеві”, — згадує Олександр Сєров.

Микола Корінний загинув 20 лютого 2023 року. У той день окупанти масованим обстрілом пошкодили понад 50 будинків в селі.

“Це була сама добра людина з яких я знав. Він ніколи не відмовляв у допомозі та ніколи не можна було почути поганого слова у чиюсь адресу від нього. Якщо я міг матом послати та побитися, він же від будь-яких конфліктних ситуацій завжди уходив. Ввічливим був, з незнайомою людиною ніколи на “ти” не розмовляв. Також він був дуже працьовитим і не міг просто сидіти без роботи. Жодна людина поганого слова про нього не скаже”, — згадує друга Олександр Сєров.

Весь вільний час чоловік проводив з родиною та дівчиною. Друзі називали його домосідом у гарному сенсі цього слова.

“Міцні алкогольні напої він не полюбляв і ми з нього навіть завжди сміялись, бо він полюбляв пити шампанське або щось солодке по типу “Лонгера”, а ми жартували, що це дівчачі напої”, — посміхається його друг.

Чоловіку було 32 роки. В нього залишились батьки, брат та дівчина з донькою від минулих стосунків, яка усе одно називала його татом.

Поховали Миколу 23 лютого у рідній Костянтинівці.

Світла пам‘ять.