Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Володимира Ісаченка — уродженця селища Черкаське на Донеччині, який виріс у великій родині, працював столяром, а з 2019 року служив у Збройних силах України.
Про Володимира Ісаченка розповіли у Черкаській селищній військовій адміністрації.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Володимир Ісаченко народився 26 лютого 1996 року в Черкаському, що в Краматорському районі на Донеччині. Зростав у великій родині, поруч завжди були брати й сестри. Ще змалку він любив квіти, багато читав і найбільше цікавився історією та психологією. Навчався хлопець у місцевій школі, а після випуску здобув фах столяра й кілька років працював із деревом.
У 2019 році Володимир вирішив піти служити до Збройних Сил України. Потрапив до ремонтно-відновлювального батальйону й працював у евакуаційній роті. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він залишився в армії й продовжив службу разом із підрозділом.
2 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля селища Цукурине на Донеччині, Володимир загинув. Йому було 28 років.
Поховали захисника у Смілі Черкаської області — там тоді проживала його мама.
Вічна пам’ять.