Хвилина мовчання: вшануймо захисника з Сіверська Олександра Лисака, який загинув у рідних краях

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 31 березня згадаймо Олександра Лисака, який втратив маму на війні, евакуювався з Сіверська та потім повернувся у рідні краї вже як захисник держави.

Про земляка Вільному радіо розповів начальник загиблого у цивільному житті, директор Сіверського комунального підприємства Олександр Пшенка.

Олександр Лисак народився 17 червня 1982 року у нинішньому Сіверську. Юність та молодість теж провів у цих краях: навчався у Сіверській школі №2, закінчив Сіверський професійний ліцей.

У дорослому віці він змінив декілька робіт, але всюди його пам’ятають як добру людину.

“Він працював в мене деякий період працівником з благоустрою, але я його знав не тільки як працівника, бо містечко в нас невелике. Як працівник він був дуже відповідальним і все, що йому доручали, він завжди виконував. Роботу цю виконував легко, без напруги та з посмішкою”, —  розповідає директор Сіверського комунального  підприємства Олександр Пшенка.

В Олександра Лисака було не мало друзів та товаришів. Головним захопленням чоловіка була рибалка.

“Це людина, так би мовити, “без другого дна”. Тобто те, що казав, те й робив завжди. Коли зарплату не сплачували вчасно, то він відносився до цього з розумінням та ніколи не сварився. Будь-яку роботу виконував, хоч це косити траву, на сміттєвозі допомогти або завантажити щось. Завжди був веселим та доброзичливим. Я ніколи не бачив, щоб він сумував. Класна людина була”, — каже Олександр Пшенка.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, то від чергового удару російської ракети чоловік втратив маму та свій будинок. Після цього Олександр разом з братом та його родиною евакуювались з рідного регіону у Кам’янку, що на Черкащині. Згодом чоловік переїхав у Рівне.

28 серпня 2022 року Олександр Лисак вирішив піти добровольцем у лави ЗСУ, щоб боронити державу від окупантів. Він служив старшим солдатом, старшим водієм мінометного взводу.

“Спілкуватись під час служби стало складно, тому ми переписувались з ним у месенджерах. Служба йому подобалась, казав, що все влаштовує.  Так само як і в нас на роботі було. Не дивлячись на те, що в нас далеко не все можна було назвати ідеальними умовами. Однак, він був легкою людиною і нарікань від нього ніколи не було”, — уточнює Олександр Пшенка.

Служба повернула захисника на рідний Бахмутський напрямок, де він загинув під мінометним обстрілом загарбників. Коли сталась трагедія не відомо. Попрощаються з ним сьогодні, 31 березня. 

Чоловіку назавжди залишиться 40 років. За даними Сіверської військової адміністрації, в нього залишився неповнолітній син та колишня дружина.

Поховають Олександра Лисака не у рідних краях, а на Черкащині.