Хвилина мовчання. Вшануймо журналістку та письменницю з Маріуполя Наталю Харакоз
Мудра жінка, талановита письменниця, турботлива бабуся та неймовірна оптимістка. Такою згадують журналістку та письменницю з Маріуполя Наталю Харакоз. Вшануймо її хвилиною мовчання, якою згадують українців, загиблих внаслідок дій Росії в Україні.
Історію маріупольчанки Наталі Харакоз написала її онука Ганна Котихова.
Наталя Харакоз народилася 13 липня 1935 року в Маріуполі. Її батьки були учасниками Другої світової війни.
Після школи дівчина вступила в Маріупольський металургійний інститут, закінчила його та працювала конструкторкою. Проте зрозуміла, що насправді хоче поєднати своє життя з творчістю.
Вже 1967 року Наталя стала кореспонденткою газети “Приазовський робочий”. Крім журналістської діяльності, вона любила писати прозу та долучилася до літературного клубу “Азов’я” при редакції газети.
Наталя написала 6 книг: “Живі книги, “Маріупольські елегії”, “Дзвін серця”, “Подарувати зірку”, “Мініатюри” та “Бережи сторіччя мить”.
Коли Росія відкрито вторглася в Україну, в Наталі згоріла квартира, а разом із нею — усі її книги. Але жінка не втрачала оптимізму. Онука згадує: ще коли у місті був інтернет, Наталя намагалася її підбадьорити. Писала: “Пережили ту війну, переживемо й цю”. Однак смерть її не оминула — жінка загинула 29 березня.
Згодом родичка Наталі повідомила, що письменницю поховали на Старокримському цвинтарі, не поруч з рідними.
Вшануймо хвилиною мовчання Наталю Харакоз, якій назавжди залишилось 86 років.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.