Хвилина мовчання: згадаємо поліцейського Миколу Самойленка, який помер у полоні росіян
Щодня о 9 ранку українці згадують усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо поліцейського Миколу Самойленка. Боронячи Маріуполь, він потрапив у полон росіян, а там у нелюдських умовах помер від менінгіту.
Про смерть Миколи Самойленка повідомив його старший брат Олександр.
Микола з дитинства мріяв працювати у загоні спецпризначення. Активно займався спортом, цікавився історією. Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, два роки відпрацював слідчим. Потім ніс службу у загоні спецпризначення КОРД у Маріуполі.
“Найбільшим його захопленням були курси Тактико Спеціальної Підготовки, не припиняв зайнять спортом. Коли закінчив університет, йому було необхідно відпрацювати два роки слідчим в Райвідділку. Це для нього було справжнім випробуванням, бо він ненавидів купи паперів і перекладання їх з місця на місце… В нього було занадто багато енергії, занадто багато життя для паперової роботи… Після роботи він одягав на плечі рюкзак з камінням і біг 15 км, готувався до здачі нормативів… Він це робив в будь-яку погоду, в будь-яку пору року. Він займався усім і приуспівав у всьому: від пейнтболу, ножового бою та керування дроном до плавання, вивчення історії та написання книжок…”, — згадує Олександр Самойленко.
Однокурсниця Миколи Анастасія Булгакова описує його, як цілеспрямованого, спортивного хлопця.
“Разом навчались в ХНУВС з Миколою… Здоровий, гарний, спортивний, цілеспрямований, добрий молодий хлопець, таким він навіки залишиться в моїй пам’яті. Слава нашому захиснику, нашому Герою!”, — написала Анастасія.
24 лютого Микола був на навчаннях у Києві. Він поїхав до Маріуполя, бо не міг залишити побратимів в біді. 2 березня Микола разом з товаришами, виконуючи бойове завдання, потрапили у ворожу засідку і їх взяли в полон…
“Кілька разів брат виходив на зв’язок, тримався бодро, завжди казав, що живий-здоровий і не падав духом! Його тримали в СІЗО у Донецьку, в нелюдських умовах, гірших за концтабір, в підвальному приміщенні, в голоді та холоді… Потім пів роки тишини, він перестав дзвонити, ми його загубили…
Потім дзвінок від його начальника, та фраза: “У мене погані новини”….
Він помер в полоні, 19 січня 2023 року, як мені сказали від менінгіту.
Я прошу всіх, хто має повноваження та якесь відношення до обміну полоненими та загиблих якось посприяти поверненню тіла мого брата, та всіх полонених. Два його побратими наразі живі, але в критичному стані, якщо нічого не робити, їхнім рідним також прийдуть “Погані новини”, — розповідає брат Миколи Олександр.
Про смерть Миколи брату повідомили через 40 днів. Він не знає місце поховання, і намагається знайти тіло родича, аби перепоховати.
Миколі Самойленку назавжди залишиться 26 років.
Світла пам’ять.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.