Щодня о 9 ранку українці згадують земляків, які загинули під час російсько-української війни. Сьогодні вшануємо пам’ять зоолога з Маріуполя Олексія Кісілішина, який боронив рідне місто.
Олексій Кісілішин — зоолог, серпентолог. Він понад 10 років опікувався екзотичними тваринами — зміями, павуками, ящірками. Рятував хижаків, відкрив у Маріуполі центр допомоги та реабілітації тварин.
Олексій був активним громадським діячем, брав участь у патріотичних акціях, цікавився історією міста, брав участь у благоустрої міського закинутого цвинтаря, балотувався в депутати міськради.
З дитинства Олексій хотів стати ветеринаром. У 2014 році збирався вступати до відповідного вищу. Втім, розпочалась війна, і замість навчання хлопець став до лав “Азову”. У 2018 році звільнився з полку. А коли почалось повномастабше вторгнення, повернувся до побратимів і став на захист міста. Олексій воював разом з батьком Олександром. Обидва вони потрапили в полон росіян, коли вийшли з “Азовсталі”. Олександра обміняли 21 вересня, і він повернувся в Україну. Тоді і підтвердив:
Олексій загинув 29 липня під час теракту в Оленівці, коли росіяни обстріляли колонію, де тримали бранців.
Телеведуча Алевтина Швецова розповіла, що Олексій планував відкрити свій ютуб-канал.
“Льоша, нам’ятаєш, як ти планував відкрити свій ютуб-канал? Твоє прізвище в списках загиблих в Оленівці 29.07.22, але це ж помилка, правда?
Ти ще зателефонуєш і сваритимеш нас за те, що повірили?”, — написала Алевтина.
Олексія згадують як дуже чуйну і добру людину як близькі знайомі, так і усі, хто з ним стикався.
“Знала його особисто,переписувались до того як він вийшов з Азовсталю…сподівалася і вірила, що він живий. Він справжній герой та дуже добра людина, він назавжди залишиться у нашому серці”, — написала знайома загиблого Даша Остапенко.
Волонтерка Ганна Котельнікова розповіла, як познайомилась з Олексієм:
“Сьогодні мені наснився Льоша. Живий. Сидить та посміхається. Я кажу: “Льоша, всі кажуть, що ти загинув, а я не вірю. Дай обніму””. І обійняла
Він був добрим та відповідальним. Доля звела нас минулим літом, я шукала надійних попутників і мене попросили взяти “гарного хлопця”. Дорогою він розповів про свою роботу у притулку для диких тварин, яких рятують після перебування у приватних зоопарках, про свою любов до змій та павуків. Дуже переймався долею тварин, яких залишив у Маріуполі. На той час він вже жив цивільним життям і не дуже хотів воювати, але сказав, якщо що, то “Я піду, звичайно, і тільки в “Азов”.
На честь Олексія всеукраїнський гуманістичний рух, який бореться за права тварин, “UAnimals” оголосив грант для малих притулків для тварин.
Олексію назавжди залишиться 26 років. Світла пам’ять.