Хвилина мовчання. Згадаємо зоолога Олексія Кісілішина, якого окупанти вбили в Оленівці

Щодня о 9 ранку українці згадують земляків, які загинули під час російсько-української війни. Сьогодні вшануємо пам’ять зоолога з Маріуполя Олексія Кісілішина, який боронив рідне місто.

Олексій Кісілішин — зоолог, серпентолог. Він  понад 10 років  опікувався екзотичними тваринами  — зміями, павуками, ящірками.  Рятував хижаків, відкрив у Маріуполі центр допомоги та реабілітації тварин.

Олексій був активним громадським діячем, брав участь у патріотичних акціях, цікавився історією міста,  брав участь у благоустрої міського закинутого цвинтаря, балотувався в депутати міськради. 

З дитинства Олексій хотів стати ветеринаром. У 2014 році збирався вступати до відповідного вищу. Втім, розпочалась війна, і замість навчання хлопець став до лав “Азову”. У 2018 році звільнився з полку.  А коли почалось повномастабше вторгнення,  повернувся до побратимів і став на захист міста.  Олексій воював разом з батьком Олександром. Обидва вони потрапили в полон росіян, коли вийшли з “Азовсталі”.  Олександра обміняли 21 вересня, і він повернувся в Україну. Тоді і підтвердив: 

Олексій загинув 29 липня під час теракту в Оленівці, коли росіяни обстріляли колонію, де тримали бранців. 

Телеведуча Алевтина Швецова розповіла, що Олексій планував відкрити свій ютуб-канал. 

“Льоша, нам’ятаєш, як ти планував відкрити свій ютуб-канал? Твоє прізвище в списках загиблих в Оленівці 29.07.22, але це ж помилка, правда?

Ти ще зателефонуєш і сваритимеш нас за те, що повірили?”, — написала Алевтина.

Олексія згадують як дуже чуйну і добру людину як близькі знайомі, так і усі, хто з ним стикався. 

“Знала його особисто,переписувались до того як він вийшов з Азовсталю…сподівалася і вірила, що він живий. Він справжній герой та дуже добра людина, він назавжди залишиться у нашому серці”, — написала знайома загиблого Даша Остапенко.

Волонтерка Ганна Котельнікова розповіла, як познайомилась з Олексієм:

“Сьогодні мені наснився Льоша. Живий. Сидить та посміхається. Я кажу: “Льоша, всі кажуть, що ти загинув, а я не вірю. Дай  обніму””. І обійняла 

Він був добрим та відповідальним. Доля звела нас  минулим літом, я шукала надійних попутників і мене попросили взяти “гарного хлопця”. Дорогою він розповів про свою роботу у притулку для диких тварин, яких рятують після перебування у приватних зоопарках, про свою любов до змій та павуків. Дуже переймався долею тварин, яких залишив у Маріуполі. На той час він вже жив цивільним життям і не дуже хотів воювати, але сказав, якщо що, то “Я піду, звичайно, і тільки в “Азов”.

На честь Олексія всеукраїнський гуманістичний рух, який бореться за права тварин, “UAnimals” оголосив грант для малих притулків для тварин.

Олексію назавжди залишиться 26 років. Світла пам’ять.